Decision № 138942011, 07.08.2026, Vinnytsia District Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 128/2327/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шевчук Л.П.,

при секретарі судового засідання Нога Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Стрижавської селищної ради, про поділ земельної ділянки в натурі, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Путілін Є.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі.

Позовна заява обгрунтована наступним.

Позивач є власником 1/2 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником домоволодіння була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між позивачем та ОСОБА_3 21.05.2010 було укладено нотаріально посвідчений договір про встановлення порядку користування будинком та господарськими спорудами. Відповідно до рішення 1111 сесії 05 скликання Стрижавської селищної ради №14 від 07.06.2007 позивачу передана у власність земельна ділянка площею 1000 кв.м. Вказана земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру. На даний час позивач має намір скористатися своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, відповідно до ч. 2 ст. 1, п. «в» ч. 1 ст. 81, п. «а» ч. 3 ст. 116, ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України, однак не може це зробити окремо, оскільки у будинковолодінні два співвласники, один із яких не оформив вже понад 10 років правовстановлюючих документів на частку будинковолодіння. З огляду на вказане користування земельною ділянкою можливо встановити лише в судовому порядку та визначити шляхом проведеня судової земельно-технічної експертизи.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих судовою земельно-технічною експертизою №829 від 26.09.2025 варіантів поділу спільної спірної земельної ділянки, просив поділити земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер №05120655900:02:007:0550, площею 0,1000га, між співвласниками будинковолодіння, відповідно до їх часток у праві власності у будинковолодінні, згідно з варіантоми №3 (додаток №3) висновку судової земельно-технічної експертизи складеного 26.09.2025 за №829 згідно з яким, у власності ОСОБА_1 залишається земельна ділянка площею 488 кв.м. позначена у додатку синім кольором; у власності ОСОБА_2 залишається земельна ділянка площею 488 кв.м. позначена у додатку жовтим кольором; земельні ділянки площею11 кв.м. та 13 кв.м. залишаються у спільній частовій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по1/2 частки у кожної.

Ухвалою суду від 20.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (т. 1 а.с. 29).

Ухвалою суду від 19.03.2025 прийнято до розгляду заяву представника озивача адвоката Путіліна Є.В, про зміну предмета позову (т. 1 а.с. 108-109).

Ухвалою суду від 12.06.2025 задоволено заяву представника позивача адвоката Путіліна Є.В. про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи; призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз»; провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта (т. 1 а.с. 229-230).

Ухвалою суду від 07.10.2025 провадження у справі поновлено, визначено дату підготовчого засідання (т. 2 а.с. 27).

Ухвалою суду від 27.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судвого розгляду по суті (т. 2 а.с. 39).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Путілін Є.В. не з`явилися, представником позивача подано до суду заяву, в якій він просив розгляд справи проводити у його відсутність та вдсутність позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити (т. 2 а.с. 71).

Представник третьої особи Стрижавської селищної ради в судове засідання не з`явився, представником Форостяною О.М. до суду надіслано заяву про розгляд справи без участі представника тертьої особи, при вирішенні спору покладається на розсуд суду (т. 1 а.с. 70-73).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, його представника та представника третьої особи, враховуючи що вони скористалися своїми процесуальними правами.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Направлена судом судова повістка повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2 а.с. 52-53, 72-73). Заяв про розгляд справи без її участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачкою у визначений судом строк до суду не подано.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 755/4829/23, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи №2950 на домоволодіння по АДРЕСА_1 , оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії нотаірально посвідченого договору дарування частки жилого будинку від 12.02.2007 ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_4 1/2 частку житлового будинку з відповідчною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і розташований на земельній ділянці, що перебуває у дарувальника в користуванні (т. 1 а.с. 5).

Згідно копії нотаріально посвідченого договору про встановлення порядку користування будинком з господарськуими будівлями від 21.05.2010 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є співвласниками спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 , з якого: ОСОБА_3 належить 1/2 частка вказаного будинку з господарськими будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та ОСОБА_1 належить 1/2 частка вказаного будинку з господарськими будівлями на підставі договору дарування частки житлового будинку, уклали наступний порядок володіння та користування вказаним будинком з господарськими будівлями: у постійне користування ОСОБА_3 переходять: в будинку, позначеному на плані літ. «А»: кухня 1-1, площею 11,2 кв.м; кімната 1-2, площею 15,3 кв.м; веранда; позначена на плані літ. «а2», площею 6,1 кв.; а також: сарай, позначений на плані літ. «В»; літня кухня, позначена на плані літ. «В1»; погріб, позначений на плані літ. «п/В»; убиральня, позначена на плані літ. «Д»; у постійне користування ОСОБА_1 переходять: в будинку, позначеному на плані літ. «А»: кухня 2-1, площею 10,9 кв.м; кімната 2-2, площею 14,0 кв.м; кімната 2-3, площею 7,0 кв.м; прибудова, позначена на плані літ. «а»; навіс, позначений на плані літ. «б1»; сарай, позначений на плані лі. «Б»; сарай, позначений на плані літ. «б». Огорожею №1, №4, воротами №2 та хвірткою №3 співвласники користуються спільно (т. 1 а.с. 6).

На а.с. 7-11 т. 1 міститься копія технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , що виготовлений 06.02.2007 КП «ВООБТІ».

З копії листа Тростянецького відділу ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м.Київ» №517-28.11-35 від 17.05.2024, що надано на адвокатський запит адвоката Путіліна Є.В., вбачається, що в архіві Тростянецького відділу ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області наявний актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Актовий запис про смерть за №12 від 05.03.2012 складений виконавчим комітетом Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Відповідно даним актового запису про смерть ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 12).

Згідно копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №76698740 від 22.04.2024 Тростянецькою державною нотаріальною конторою 17.03.2012 заведено спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до копії виписки з рішення 11 сесії 05 скликання Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 07.06.2007 №14 «Про перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлі та споруди» селищна рада вирішила надати безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 замовити виготовлення технічної документації по складанню державних актів на право власності на дану земельну ділянку (т. 1 а.с. 14).

З копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300674482023 від 14.11.2023 вбачається, що сформовано та присвоєно земельній ділянці по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, кадастровий номер 0520655900:02:007:0550, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) (т. 1 а.с. 15-20).

На а.с. 34-62 т. 1 містяться надані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання ухвали суду від 20.06.2024 витребування докази, а саме: електронний документа (обмінний файл в форматі XML) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:02:007:055; засвідчена копія «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 », подану розробником ФОП ОСОБА_5 за допомогою електронних сервісім Державного земельного кадастру в електронній формі для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру реочивх прав №4062772056 від 02.12.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:007:055, площею 0,1 га, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 90).

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №829 від 26.09.2025 із додатками (т. 2 а.с. 1-26) надано варіанти №1-№ НОМЕР_1 поділу земельної ділянки площею 0,1 га, з кадастровим номером 0520655900:02:007:055, домоволодіння АДРЕСА_1 між співвласниками, які описані в дослідницькій частині (таблиця №1, 2, 3, 4, 5) та графічно зображені на схемах в Додатках №1, №2, №3, №4, №5 до даного висновку. У наданих варіантах враховано можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель і споруд, необхідність зведення будівель, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо.

Відповідно до обраного стороною позивача варіанту поділу спірної земельної ділянки, а саме варіант 3 (Дадаток №3) ідеальна частка співласника в земельній ділянці площею 1000,0 кв.м співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці становить по 500,0 кв.м. кожного; земельна ділянка спільного користування площею 24,0 кв.м, тобто, кожному із співвласників по 12,0 кв.м; земельна ділянка, яку пропонується виділити у індивідуальне користування площею 976,0 кв.м, тобто, по 488,0 кв.м кожному із співвласників; відхилення від ідеальної частки відсутнє.

Судом також було оглянуто матеріали інвентаризаційної справи №2950 на домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до яких за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці зареєстровано право власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.інв.с. 95).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.08.2024 відповідачка ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала спадщину, яка складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та право власності якої зареєстрвоано в КП «ВООБТІ» 09.04.2010, реєстраційний номер 30143030. Опис об`єкту: житловий будинок, загальною площею 93,8 кв.м, житловою площею 47,5 кв.м, позначений літ. «А» до складу якого входить: прибудова а, прибудова а3, прибудова а4, сарай В, літня кухня В1, погріб п/В, убиральня Д, сарай Е, погріб з шиєю п/Е (т. 2 а.с. 61).

Згідно Інофрмації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №476734459 від 12.05.2026, земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:02:007:0550, площею 0,1 га, на праві спільної суміної власності належить ОСОБА_2 ; житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності (1/ 2 частка) належить ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 62-63).

Оцінюючи вказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, є спільною частковою власністю.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Частиною 4 статті 88 ЗК України передбачено, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як роз`яснено у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої. Порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131 с19) та від 19 травня 2021 року (справа №501/2148/17, провадження №61-22087св19) зроблено висновок, що «відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

Крім того, Верлика Палата Верховного суду у постанові від 23 квітня 2025 року (справа №357/3145/20) дійшла наступного висновку: «… за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві…».

З урахуванням встановлених судом обставин справи та наведених норм цивільного та земельного законодавства України, зважаючи на те, що сторони по справі є співвласниками земельної ділянки загальною площею 0,1 га, яка розташована у по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:055, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою не визначений, за наявності реальної можливості такого виділення, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи (крім іншого), належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

За матеріалами справи, в інтересах позивача діє адвокат Путілін Є.В., яким надано ордер серії АВ №1134113 від 04 червня 2024 року, договір №51 від 10 травня 2024 року про надання правничої допомоги, відповідно до якого розмір гонорару за надання правової допомоги складає 40% прожиткового мінімуму для працездатних осбі за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 5000,00 грн.; детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 12.05.2026 здічі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 8000,00 грн.; квитанція до прибуткового касового ордера №120521 від 12 травня 2026 року, відповідно до якої адвокатом Путіліним Є.В. прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 8000 грн. згідно договору №51 від 10 транвя 2024 року.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд приймає до уваги, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Отже, оскільки в даному випадку, договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визначення витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації позивачу.

На вищевикладене неодноразово звертав Верховний Суд у своїх постановах. Такий же висновок також викладений у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Савін проти України» (заява № 34725/08), «Тебєті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Матеріали справи не містять клопотань відповідачки про зменшення витрат позивача, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надану правничу допомогу зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для обох сторін, відсутності клопотання відповідачки про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним у розмірі 8000,00 грн. та співмірним, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника позивача адвоката Путіліна Є.В. підлягає задоволенню та з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 витрати на прфесійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. (т. 1 а. 1), з відповідачки на його користь підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 1000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи, проте, належних доказів понесення таких витрат саме у розмірі 1000,00 грн. позивачуем суду не надано, а тому суд доходить висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на залучення експерта у даній справі саме в розмірі 1000,00 грн..

Відповідно до ст.ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 102, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Стрижавської селищної ради, про поділ земельної ділянки в натурі - задовольнити.

Поділити в натурі земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:0550, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Виділити ОСОБА_1 в натурі та визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:0550, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 488,0 кв.м, яка позначена синім кольором згідно Варіанту 3 Додатку 3 Висновку судової земельно-технічної експертизи №829, складеного 26.09.2025 ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

Виділити ОСОБА_2 в натурі та визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:0550, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 488,0 кв.м, яка позначена жовтим кольором згідно Варіанту 3 Додатку 3 Висновку судової земельно-технічної експертизи №829, складеного 26.09.2025 ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

Земельні ділянки площею по 12,0 кв.м, які позначені зеленим кольором згідно Варіанту 3 Додатку 3 Висновку судової земельно-технічної експертизи №829, складеного 26.09.2025 ТОВ «Подільський центр судових експертиз», залишити у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожного.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520655900:02:007:0550, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Висновок судового експерта від 26.09.2025 №829 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі №128/2327/24 є невід`ємною частиною рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1211,20 грн., а також 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ;

Відповідачка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Шевчук