Decision № 138935909, 22.07.2026, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Справа № 160/13325/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Довгополій Т.В.

за участі:

позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

представника відповідача В`юнченка О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області (далі Нікопольська міськрада, відповідач), в якій позивач просить визнати рішення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області від 26.05.2022 №13-21/VIII протиправним та нечинним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташований об`єкт нежитлової нерухомості будівля магазину продовольчих товарів з кафетерієм та офісними приміщеннями, яка належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.02.2012 серії НОМЕР_1 . У зазначеному приміщенні фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру під зазначеним об`єктом нерухомості сформована земельна ділянка площею 0,0435 га. 26.05.2022 Нікопольською міськрадою прийнято рішення №13-21/VІІІ, яким встановлено розміри ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення безпосередньо застосовується до нього, оскільки саме на його підставі відповідачем визначено ставку орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказана ставка покладена в основу розрахунку збитків у вигляді неодержаних доходів, заявлених Нікопольською міською радою у позові до Господарського суду Дніпропетровської області, поданому 26.03.2026, відповідно до якого з позивача вимагається стягнення 349 552,03 грн. На думку позивача, оскаржуване рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки розмір орендної плати за користування земельною ділянкою має визначатися виключно за взаємною згодою сторін у договорі оренди землі. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам пунктів 288.4 та 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України), якими визначено порядок встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Також позивач звертає увагу на те, що додатком до оскаржуваного рішення встановлено різні ставки орендної плати залежно від виду цільового призначення земельних ділянок від 3 до 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі. На переконання позивача, таким чином відповідач ще до укладення договорів оренди фактично встановив різний підхід до окремих категорій землекористувачів, що виходить за межі наданих йому законом повноважень та призводить до дискримінаційного підходу щодо осіб, які використовують земельні ділянки за різними видами цільового призначення. Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв поза межами наданих законом повноважень, із порушенням вимог Податкового кодексу України, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає визнанню незаконним і скасуванню.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

28.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Нікопольська міськрада проти задоволення позову заперечує, зазначаючи про безпідставність тверджень позивача, що міська рада не має права встановлювати ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Так, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, пунктів 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин, розпорядження землями територіальної громади та затвердження ставок земельного податку (а також регулювання орендних відносин) належить до виключної компетенції міської ради. По-друге, стаття 21 Закону України «Про оренду землі» та стаття 288 ПК України передбачають, що для земельних ділянок державної та комунальної власності розмір орендної плати встановлюється у межах, визначених ПК України. Крім того, Верховний Суд у окремій ухвалі від 01.12.2020 у справі № 904/1103/20 (ТОВ «АПКЕС Н» проти Нікопольської міськради) вказав, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний забезпечувати єдиний підхід та уніфікацію ставок орендної плати для суб`єктів, які здійснюють аналогічні види діяльності. Разом з цим, оскаржуване рішення спрямоване на усунення недоліків, на які вказував суд касаційної інстанції, шляхом диференціації ставок залежно від цільового призначення земельних ділянок. Зокрема, підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України чітко встановлює верхню межу не більше 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, на стадії розробки проєкту оскаржуваного рішення, воно направлялось на погодження до Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України у повному обсязі погодив даний проєкт оскаржуваного рішення як такий, що не суперечить антиконкурентному законодавству України. На переконання відповідача, позивач помилково тлумачить частину 2 статті 21 Закону «Про оренду землі». Виняток щодо земель комунальної власності прямо відносить регулювання орендної плати до норм ПК України. Позивач, як землекористувач земель комунальної власності, зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до умов, встановлених орендодавцем територіальною громадою в особі міської ради. Відсутність укладеного договору оренди не звільняє його від обов`язку сплати. Відповідач наголошує, що диференціація ставок орендної плати залежно від виду цільового призначення земель (торгівля, виробництво, складські приміщення тощо) є об`єктивно обґрунтованою і не є дискримінацією.

03.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ФОП ОСОБА_1 зазначає, що надання листа Антимонопольного комітету України від 23.05.2022 №54-02/1041 є недоречним, оскільки позивач не оскаржує спірне рішення з підстав порушення економічної конкуренції серед землекористувачів, які працюють в одній і тій самій частині товарного ринку та порушення положень антимонопольного законодавства України. Водночас, позивач зазначив, що фактично Нікопольською міською радою не розроблені єдині Правила щодо уніфікації пропозицій розміру орендної плати в кожному окремому випадку під час укладання договору оренди земельної ділянки з урахуванням віддаленості знаходження земельної ділянки від центру міста, щільності прилеглої житлової забудови, виду продукції, що виробляється або реалізується при здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, наявності транспортних та інженерних комунікацій.

08.06.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких Нікопольська міськрада проти задоволення позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

В підготовче засідання 24.06.2026 з`явились позивач та представник відповідача.

В підготовчому засіданні 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на іншу дату.

В судове засідання 22.07.2026 з`явились позивач та представник відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначаючи, що оскаржуване рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки на підставі цього рішення до позивача застосовано ставку орендної плати у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки при визначенні збитків у вигляді неодержаних доходів. Позивач вважає, що розмір орендної плати має визначатися договором оренди земельної ділянки, а оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ПУ України та встановлює різні ставки орендної плати залежно від цільового призначення земельних ділянок, що, на його думку, призводить до дискримінаційного ставлення до окремих категорій землекористувачів.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих їй законом повноважень. На думку відповідача, встановлення диференційованих ставок орендної плати залежно від виду цільового призначення земельних ділянок відповідає вимогам законодавства, не має дискримінаційного характеру.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державу реєстрацію серії А02 №57240, дата проведення державної реєстрації 16.01.2001, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрації: 2 230 001 0002 000731.

ОСОБА_1 є власником об`єкту нежитлової нерухомості: «будівля магазину продовольчих товарів з кафетерієм та офісними приміщеннями» загальною площею 1062,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.02.2012 серії НОМЕР_1 .

Матеріали справи містять копію витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «НІКОПОЛЬСЬКЕ МІЖМІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» від 17.02.2012 №33209678 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру під об`єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 сформована земельна ділянка площею 0,0435 га.

Рішенням Нікопольської міськради VIII скликання від 26.05.2022 №13-21/VIII «Про встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах місті Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області»:

1) встановлено розміри ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області згідно з додатком;

2) установлено, що:

2.1. платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок комунальної власності на умовах оренди;

2.2. об`єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки комунальної власності, надані в користування на умовах оренди;

2.3. базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, установленого Податковим кодексом У країни;

2.4. підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянко договір оренди такої земельної ділянки; річний розмір орендної сідати визначаються у відсотках від нормативної грошової оцінки земель міста за ставками згідно з додатком;

2.5. при укладанні та поновленні договорів оренди земельних ділянок застосовуються ставки орендної плати, встановлені згідно з додатком до цього рішення.

Матеріали справи містять копію додатку до вказаного рішення, яким визначені розміри ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області в розмірі від 3,0% до 12,0% від нормативної грошової оцінки земель міста в залежності від виду цільового призначення земель:

01 - землі сільськогосподарського призначення;

02 - землі житлової забудови;

03 землі громадської забудови;

04 землі природно-заповідного фонду;

05 землі іншого природного призначення;

06 землі оздоровчого призначення;

07 землі рекреаційного призначення;

08 землі історико-культурного призначення;

09 землі лісогосподарського призначення;

10 землі водного фонду;

11 землі промисловості;

12 землі транспорту;

13 землі зв`язку;

14 землі енергетики;

16 землі запасу;

17 землі резервного фонду;

18 землі загального користування;

19 для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду;

- земельні ділянки будь-якої категорії земель, на яких здійснюється реконструкція та збереження будівель.

Судом також встановлено, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1623/26 за позовом Нікопольської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 349 552,03 грн за період з 01.04.2022 по 31.05.2025.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом стало застосування відповідачем під час визначення розміру заявлених до стягнення коштів ставок орендної плати, встановлених оскаржуваним рішенням Нікопольської міської ради.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 2, 3 статті 2 ЗК України установлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема:

- розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

- передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

- вирішення земельних спорів;

- вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі Закон №161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону №161-XIV).

Статтею 21 Закону №161-XIV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Під час ухвалення рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (абзац перший пункту 284.1 статті 284 ПК України).

Пунктом 288.1. статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Відповідно до підпунктів 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець відніс до повноважень органів місцевого самоврядування вирішення питань регулювання земельних відносин, розпорядження землями комунальної власності та встановлення ставок плати за землю у межах, визначених ПК України.

Нікопольська міська рада наділена повноваженнями щодо регулювання земельних відносин, розпорядження землями комунальної власності та встановлення ставок плати за землю. Прийняття рішення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності є реалізацією визначених законом владних повноважень відповідача.

При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності визначається у договорі оренди, однак такий розмір має відповідати вимогам статті 288 ПК України та прийнятим на її виконання рішенням органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок орендної плати. Узгодження сторонами конкретного розміру орендної плати у договорі не означає, що такий розмір може визначатися без урахування вимог ПК України та рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих на виконання його положень.

Суд наголошує, що договір оренди має відповідати імперативним вимогам законодавства, а встановлений у ньому розмір орендної плати повинен визначатися в межах ставок, затверджених уповноваженим органом місцевого самоврядування.

З додатку до оскаржуваного рішення випливає, що розміри ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області встановлені в розмірі від 3,0% до 12,0% від нормативної грошової оцінки земель міста, що відповідає вимогам підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято уповноваженим органом та з дотриманням порядку визначення орендної плати за користування земельними ділянками в межах м. Нікополь.

В частині доводів позивача, що Нікопольською міською радою не розроблені єдині Правила щодо уніфікації пропозицій розміру орендної плати в кожному окремому випадку під час укладання договору оренди земельної ділянки з урахуванням віддаленості знаходження земельної ділянки від центру міста, щільності прилеглої житлової забудови, виду продукції, що виробляється або реалізується при здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, наявності транспортних та інженерних комунікацій, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства.

Відтак, такі рішення мають ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у статті 4 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема:

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків

Як вбачається зі змісту рішення Нікопольської міської ради, різні ставки орендної плати встановлені залежно від виду цільового призначення земельних ділянок.

Такий підхід має загальний характер, поширюється на невизначене коло осіб та однаково застосовується до всіх землекористувачів, які використовують земельні ділянки відповідного цільового призначення.

Встановлення диференційованих ставок орендної плати залежно від функціонального використання земельних ділянок саме по собі не свідчить про дискримінацію, оскільки різне правове регулювання допускається за наявності об`єктивного та розумного обґрунтування.

У даному випадку диференціація ставок пов`язана з особливостями використання земельних ділянок різних категорій, здійснюється в межах, визначених ПК України та спрямована на забезпечення єдиного підходу до визначення розміру орендної плати для осіб, які перебувають в однакових правових умовах.

Суд також бере до уваги, що в окремій ухвалі Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 звернута увага Нікопольської міської ради на необхідність забезпечення єдиного підходу до встановлення ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було прийнято після постановлення зазначеної окремої ухвали Верховного Суду та спрямоване на диференціацію ставок орендної плати залежно від цільового призначення земельних ділянок у межах граничних розмірів, визначених ПК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що під час підготовки проєкту оскаржуваного рішення його було направлено на погодження до Антимонопольного комітету України.

Листом від 23.05.2022 № 54-02/1041 Антимонопольний комітет України повідомив про відсутність у проєкті рішення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, погодивши його прийняття.

Суд зауважує, що зазначення відповідачем у спірному рішенні ставок орендної плати в залежності від виду цільового призначення земельної ділянки свідчить про однаковий підхід до визначеної групи платників податків.

При цьому законодавством не передбачено таких критеріїв для диференціації ставок орендної плати за землю як віддаленість знаходження земельної ділянки від центру міста, щільності прилеглої житлової забудови, виду продукції, що виробляється або реалізується при здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, наявності транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Також, при вирішенні цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 17.01.2022 у справі № 640/9593/20 та полягає в тому, що якраз встановлення різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (в залежності від площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами) є порушенням пункту 3 статті 50 та частини першої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і кваліфікується як антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача не підтверджують порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення та не свідчать про наявність підстав для визнання його протиправним і нечинним.

Оцінивши встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Нікопольської міської ради VIII скликання від 26.05.2022 №13-21/VIII «Про встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки, які надаються у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в межах міста Нікополя Нікопольського району Дніпропетровської області» прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Нікольської міської ради Дніпропетровської області (адреса: вул. Електрометалургів, 3, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53213; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37338501) про визнання протиправним та нечинним рішення відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 12.08.2026.

Суддя М.В. Бондар