Decision № 138933592, 11.08.2026, Sosnivskyi District Court of Cherkasy City

Справа № 712/6845/26

Провадження № 2/712/4083/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Чумак Д.І.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 89 138,13 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.12.2018 та 2 662,40 грн судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач 23.12.2018 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, отримав платіжну картку та кредитний ліміт, однак належно не виконував обов`язку зі сплати щомісячного мінімального платежу. Банк зазначив, що після прострочення понад 90 днів 02.02.2026 направив відповідачу повідомлення про істотне порушення договору та необхідність погашення боргу. За розрахунком банку станом на 06.04.2026 заборгованість становила 89 138,13 грн, із яких 79 130,31 грн визначено як загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 10 007,82 грн пеня.

Представник відповідача Шелудько О.О. подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила про невизнання позову. Не заперечуючи підписання анкети-заяви та користування карткою, він указав, що анкета-заява не містить розміру кредитного ліміту, процентної ставки, строків і розміру платежів, а долучені банком умови і правила обслуговування, тарифи, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту ним не підписані. На думку відповідача, банк односторонньо визначав і змінював кредитний ліміт та списував проценти й інші платежі.

На підтвердження заперечень відповідач подав контррозрахунок, складений за операціями з карткового рахунку. За цим розрахунком сума фактичних видаткових операцій становить 416 964,32 грн, сума зарахувань - 522 385,31 грн, а різниця на користь відповідача - 105 420,99 грн. Відповідач вважав, що після виключення процентів, комісій, штрафів, пені й внутрішніх бухгалтерських операцій неповернуте тіло кредиту відсутнє. Також послався на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який виключає стягнення нарахованої під час воєнного стану неустойки. Просив відмовити у позові повністю та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив банк наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що пункти 2, 3 анкети-заяви визначають склад договору та підтверджують ознайомлення відповідача з його складовими у мобільному застосунку, а пункт 6 передбачає створення ключової пари та використання електронного підпису. Банк послався на редакцію умов, затверджену протоколом правління № 51 від 19.12.2018 та чинну з 22.12.2018, тобто на день, що передував підписанню анкети-заяви. На думку позивача, використання картки підтверджує прийняття умов договору.

Банк заперечив проти контррозрахунку, оскільки він не складений банком та охоплює операції лише до 30.09.2025. На підтвердження своєї позиції банк подав звіт про рух коштів за період з 01.11.2018 до 07.06.2026, у якому загальна сума витрат становить 688 095,59 грн, а зарахувань - 584 753,53 грн. Банк також вважав заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу недоведеними та неспівмірними.

У додаткових поясненнях відповідач підтримав доводи відзиву. Наголосив, що сам факт розміщення умов і тарифів на вебсайті чи у мобільному застосунку не доводить погодження ним конкретної редакції цих документів та конкретних числових умов кредитування. Також указав, що сума, заявлена як тіло кредиту, сформована внаслідок систематичного приєднання до основного боргу нарахованих банком процентів.

2. Рух справи та явка учасників

Позовна заява АТ «Універсал Банк» 20.05.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 21.06.2026 подала відзив, у якому просила повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача Ганенко О.І. 29.06.2026 подала відповідь на відзив, у якій просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Шелудько О.О. 04.08.2026 подала додаткові пояснення.

3. Позиція сторін в судовому засіданні

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві міститься прохання розглянути справу за відсутності представника банку. Відповідно до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка представника позивача за таких обставин не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача Шелудько О.О. у судовому засіданні заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст поданих доказів

ОСОБА_2 23.12.2018 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у додатку. У матеріалах справи наявні відомості про видачу картки № НОМЕР_1 та відкриття рахунку № НОМЕР_2 , надалі переведеного на рахунок у форматі IBAN. Факт користування карткою сторонами не заперечується.

У пункті 2 анкети-заяви зазначено, що вона разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір. Пунктом 3 відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники цих документів у мобільному застосунку, їх зміст йому зрозумілий, а також погодив право банку змінювати розмір кредитного ліміту з повідомленням клієнта. Пунктом 6 відповідач засвідчив генерацію ключової пари для накладення електронного цифрового підпису у мобільному застосунку, визнав такий підпис аналогом власноручного та погодив можливість вчинення наступних правочинів із його використанням.

У самій анкеті-заяві не наведено розмір кредитного ліміту, процентної ставки, періодичних платежів і неустойки. Водночас анкета-заява прямо відсилає до Умов, Тарифів, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту як до складових єдиного договору, примірники яких відповідач підтвердив одержаними у мобільному застосунку.

Долучені банком Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», затверджені протоколом правління № 51 від 19.12.2018 та введені в дію з 22.12.2018, містять тарифи за карткою «monobank», зокрема базову процентну ставку 3,2 % на місяць та збільшену процентну ставку 6,4 % на місяць. Паспорт споживчого кредиту передбачає можливий кредитний ліміт від 0 до 100 000 грн. Ця редакція Умов була чинною на дату підписання відповідачем анкети-заяви 23.12.2018.

Тарифи, додатково подані банком у редакції станом на 27.03.2026, передбачають знижені числові значення базову ставку 3,1 % на місяць та збільшену ставку 6,2 % на місяць. Із детального розрахунку вбачається, що у відповідних періодах банк застосовував базову ставку 37,2 % річних, що відповідає 3,1 % на місяць, а нарахування за збільшеною ставкою у розрахунку до стягнення не включав. Застосована банком базова ставка є нижчою за погоджену при укладенні договору ставку 3,2 % на місяць і не погіршує становища відповідача.

Наданий банком розрахунок заборгованості охоплює період з 26.04.2019 до 06.04.2026. З його змісту вбачається, що нараховані щомісячні проценти надалі додавалися до поточної заборгованості, а станом на 06.04.2026 сума в розмірі 79 130,31 грн заявлена до стягнення як тіло кредиту при одночасному зазначенні відсутності заборгованості за процентами.

Звіт банку про рух коштів за період з 23.12.2018 до 06.04.2026 відображає не лише розрахунки відповідача за товари, послуги, перекази та внесення ним коштів, а й операції «списання відсотків», «за прострочення по кредиту», «відповідальність за порушення грошового зобов`язання».

За контррозрахунком відповідача, виконаним на підставі переліку операцій за карткою з виключенням процентів, штрафних платежів та операцій міграції, сума фактичних видатків становить 416 964,32 грн, а сума фактичних зарахувань - 522 385,31 грн. Контррозрахунок закінчується 30.09.2025 та ґрунтується на виключенні всіх сум процентів із договірного обліку, тобто виходить із непогодження відповідачем процентної ставки й порядку спрямування платежів.

5. Норми права та оцінка суду

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних встановлено Законом України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30.09.2015.

У ст. 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Водночас ч. 5 ст. 11 цього Закону встановлює, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Суд також враховує, що підписана анкета-заява від 23.12.2018 містить прохання клієнта вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку.

Клієнт також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

Суд приймає до уваги, що форма та порядок укладання договору відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг «Мonobank» шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

При цьому, суд враховує, що процедура укладання договору з АТ «Універсал банк» передбачає застосування мобільного додатку «Мonobank». Цей застосунок функціонує таким чином, що перейти до наступної дії є неможливим, поки клієнт не підтвердить факт ознайомлення з наданими документами за допомогою ОТР-пароля, направленого на номер його мобільного телефону. При цьому, попередня ідентифікація клієнта відбувається за допомогою завантаження копії його паспорта та РНОКПП в мобільний додаток.

З огляду на це, клієнт, який має на меті отримати кредитну картку, в даному випадку відповідач ОСОБА_2 , на дату підписання Анкети-заяви вже отримав та ознайомився у мобільному додатку Умови і правила, Тарифи із повною інформацією щодо надання банківських послуг за цим продуктом, а 23.12.2018, під час підписання Анкети-заяви, відбулась фактична верифікація відповідача у точці видачі, що не спростовує факту укладання договору в електронній формі.

Отже, заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

На підтвердження надання відповідачеві кредиту, шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, позивач надав розрахунок заборгованості, а також виписку про руху коштів, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, витрачаючи їх на власні потреби, періодично погашав заборгованість за наданим кредитом. Вказане свідчить, що банком виконано обов`язок щодо відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_2 та надано останньому кредитну картку з встановленим кредитним лімітом.

Виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача, що відповідає п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18-ц.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

З аналізу викладених вище обставин суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 , діючи свідомо та добровільно, уклав з АТ «Універсал Банк» кредитний договір в електронній формі, повністю ознайомився з його умовами, підтвердив свою згоду з ними, а також впродовж тривалого періоду часу фактично користувався наданими кредитними коштами, здійснював витрати та часткові погашення заборгованості.

Таким чином, вказана поведінка відповідача свідчить про усвідомлене прийняття умов договору та виконання своїх зобов`язань. За наданими сторонами доказами лише після виникнення простроченої заборгованості та звернення позивача до суду відповідач вперше висловив сумнів щодо ознайомлення з умовами договору, зокрема овердрафту та відсоткової ставки. Такі дії, на думку суду, суперечить принципам добросовісності та забороні суперечливої поведінки.

Суд також бере до уваги, що протягом усього строку дії кредитного договору відповідач не звертався до банку з претензіями щодо умов договору, розміру нарахувань чи правомірності дій банку, зокрема щодо списання відсотків, що додатково свідчить про визнання ним правомірності укладеного договору та відповідальності за виконання його умов.

У справі, яка розглядається, суд не застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №?342/180/17, на який в обґрунтування своєї позиції посилався відповідач, з огляду на відмінність фактичних обставин справи, зокрема форми укладення договору, способу ознайомлення відповідача з його умовами, використання електронного цифрового підпису та підтвердження погодження з усіма умовами договору через мобільний додаток. У справі, що розглядається, відповідач мав безперешкодний доступ до всіх істотних умов договору до моменту його укладення, що підтверджується анкетною заявою та технічними особливостями мобільного додатку, де передбачена обов`язкова послідовність ознайомлення з документами перед активацією картки та отриманням кредитного ліміту. На відміну від ситуації, описаної у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №?342/180/17, у цій справі відсутні підстави вважати, що банк не дотримався вимог законодавства щодо повідомлення споживача про умови кредитування або що умови договору були неузгодженими між сторонами.

Суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.05.2022 у справі № 697/302/20.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із установленої судами недоведеності погодження позичальником умов щодо процентної ставки, строків здійснення періодичних платежів, комісії та неустойки. За таких обставин списання банком внесених позичальником коштів на погашення процентів було визнано безпідставним, а відповідні платежі зараховано на погашення фактично отриманого тіла кредиту. Отже, визначальним для висновку Верховного Суду було не саме по собі укладення договору шляхом підписання анкети-заяви, а відсутність достатніх доказів погодження конкретних умов платності кредиту та порядку спрямування платежів.

Натомість у справі, яка розглядається, встановлено іншу сукупність юридично значущих обставин.

ОСОБА_2 23.12.2018 власноруч підписав анкету-заяву, якою прямо підтвердив, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять єдиний договір. У цій самій заяві відповідач підтвердив, що ознайомився з указаними документами, одержав їх примірники у мобільному застосунку, їх зміст йому зрозумілий та він зобов`язується виконувати умови договору.

Крім того, банк надав витяг з Умов і правил, затверджені протоколом правління банку № 51 від 19.12.2018 та введену в дію з 22.12.2018, тобто безпосередньо напередодні підписання відповідачем анкети-заяви.

Отже, на відміну від обставин справи № 697/302/20, у цій справі суд установив не лише факт укладення договору та використання кредитних коштів, а й погодження відповідачем конкретної, ідентифікованої за датою чинності редакції Умов, яка визначає процентну ставку та механізм включення сум, наданих банком для погашення процентів, до кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому суд приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проєкту «Мonobank», волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно розрахунку за тілом кредиту.

Обов`язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду. Тоді як пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його часткове виконання, що також убачається із змісту розрахунку в графі «сума погашення за наданим кредитом», не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов`язання та повернення боргу за тілом кредиту.

Надані АТ «Універсал Банк» у справі докази є належними та допустимими у розумінні ст. 77, 78 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості за договором від 23.12.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , відповідач користувався кредитними коштами, наданими йому АТ «Універсал Банк», в межах встановленого кредитного ліміту за договором у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом здійснення платежів. Також з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.

Відповідно до визначення терміна «Кредит» у поданих Умовах до кредиту належать, зокрема, суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості зі сплати процентів. Пунктом 4.21 Умов передбачено щомісячне нарахування процентів за фактично використані кошти, а пунктом 4.23 - право банку за недостатності власних коштів клієнта надати кредит у розмірі нарахованих процентів і спрямувати його на їх погашення. Тому відображене у розрахунку перенесення нарахованих процентів до поточної заборгованості відповідає погодженому сторонами механізму та не є безпідставним перетворенням процентів на тіло кредиту.

Контррозрахунок відповідача не спростовує розрахунок банку. Він не виявляє арифметичних помилок у конкретних рядках банківського розрахунку, не охоплює період після 30.09.2025 та виключає всі договірні проценти й відповідні облікові операції. Отже, висновок про перевищення зарахувань над видатками на 105 420,99 грн залежить від передумови про непогодження процентної ставки та порядку кредитування процентів, яку суд відхилив. За таких обставин банк належними та взаємно узгодженими доказами довів наявність станом на 06.04.2026 заборгованості за наданим кредитом у розмірі 79 130,31 грн.

Щодо 10 007,82 грн пені суд додатково зазначає таке. Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування позичальник у разі прострочення виконання кредитного зобов`язання звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню). Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022 за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Із розрахунку банку вбачається, що заявлена пеня сформована у 2026 році, тобто в період дії наведеної законодавчої заборони. Тому ця частина вимог не підлягає задоволенню незалежно від оцінки інших умов договору.

Отже, вимога про стягнення 79 130,31 грн заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованою, а в частині стягнення 10 007,82 грн пені в задоволенні позову належить відмовити.

6. Судові витрати

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 79 130,31 грн із заявлених 89 138,13 грн, тобто на 88,77 %. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 363,41 грн судового збору (2 662,40 грн ? 88,77 %).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 23.12.2018 в розмірі 79 130 (сімдесят дев`ять тисяч сто тридцять) грн 31 коп. та 2 363 (дві тисячі триста шістдесят три) гривні 41 (сорок одну) коп. витрат зі сплати судового збору, а всього - 81 493 (вісімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто три) гривні 72 (сімдесят дві) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: вул. Оленівська, 23, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар