Decision № 138901546, 10.08.2026, Samarskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа 206/2555/26

Провадження 2/206/2060/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та процесуальної поведінки відповідача.

28 квітня 2026 року до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 лютого 2024 року (а.с. 1-7).

Позивач просив стягнути з відповідачки 85 531,33 грн заборгованості, з яких: 71 299,23 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 14 232,10 грн - заборгованість, визначена позивачем як пеня, а також 3 328,00 грн судового збору (а.с. 1-7).

На обґрунтування позову банк зазначив, що 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 пройшла реєстрацію у мобільному застосунку monobank, електронну ідентифікацію та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг із застосуванням погодженого сторонами удосконаленого електронного підпису. На підставі договору відповідачці відкрито поточний рахунок, встановлено кредитний ліміт, а вона користувалася кредитними коштами, проте належним чином зобов`язання щодо їх повернення не виконала (а.с. 14-20).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому разом із позовом клопотанні просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 1).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, відзиву, заяв чи клопотань до суду не подала.

ІІ. Процесуальні дії у справі та повідомлення відповідачки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року справу передано на розгляд судді Гаркуші В.В. (а.с. 47).

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 50).

Судова кореспонденція, у тому числі судова повістка, направлялася відповідачці за адресою її зареєстрованого місця проживання, отриманою судом у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «повертається за закінченням терміну зберігання». Відомостей про наявність у відповідачки електронного кабінету в ЄСІТС матеріали справи не містять; про іншу адресу для листування або про зміну місця проживання відповідачка суд не повідомляла (а.с. 57-58).

Крім направлення кореспонденції за офіційно зареєстрованою адресою, 11 червня 2026 року судом додатково розміщено оголошення про виклик відповідачки на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 56). Суд не пов`язує належність повідомлення виключно з фактом розміщення такого оголошення, а оцінює сукупність вжитих заходів: направлення процесуальних документів за зареєстрованою адресою, відсутність повідомлення про іншу адресу або електронний кабінет, повернення кореспонденції не через неправильне адресування, а у зв`язку із закінченням строку її зберігання, та додаткове оприлюднення виклику.

За таких обставин суд доходить висновку, що ним вжито залежних від суду та розумно необхідних заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи. Неявка відповідачки, неподання нею відзиву та відсутність повідомлення про причини неявки, за умови відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду, дають підстави, передбачені статтями 280, 281 ЦПК України, для розгляду справи заочно за наявними матеріалами.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

21 лютого 2024 року ОСОБА_1 пройшла дистанційну реєстрацію в мобільному застосунку monobank та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Зі змісту Анкети-заяви вбачається, що разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту вона складає Договір про надання банківських послуг (а.с. 14-20).

Наданою банком формою підтвердження електронного документа зафіксовано підписання електронного документа ОСОБА_1 21 лютого 2024 року із застосуванням електронного підпису в мобільному застосунку monobank. У документі зазначено результат перевірки підпису - «підпис перевірено успішно, цілісність даних підтверджено», а також відомості про чинність ключа, час його генерації та час формування електронного підпису. Ці дані ідентифікують підписувача як ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 20).

Паспорт споживчого кредиту та Тарифи передбачають поновлювану кредитну лінію, пільговий період до 62 днів, базову процентну ставку 3,1 % на місяць та обов`язковий щомісячний платіж у розмірі 4 % заборгованості (не менше 100 грн і не більше залишку заборгованості) (а.с. 18-19, 30-31).

З довідки про розмір установленого кредитного ліміту вбачається, що 21 лютого 2024 року ліміт становив 50 000,00 грн, 06 вересня 2025 року був збільшений до 60 000,00 грн, а 22 вересня 2025 року встановлений у розмірі 52 000,00 грн (а.с. 22).

Умовами договору передбачено право банку змінювати розмір доступного кредитного ліміту, а також механізм виникнення кредитної заборгованості понад розмір поточного ліміту (овердрафту/додаткового кредитування) у випадках, визначених договором. Зокрема, пунктом 5.22 Умов передбачено надання банком кредиту для погашення передбаченої договором заборгованості у разі недостатності власних коштів клієнта на рахунку (а.с. 23-29).

Банківська виписка та пояснення до неї підтверджують фактичне користування відповідачкою картковим рахунком, проведення видаткових операцій та часткових поповнень. Пояснення до виписки окремо відображає, що при кредитному ліміті 52 000,00 грн на дату розрахунку виникла також сума овердрафту; при цьому розрахунок заборгованості розмежовує основний борг і нарахування, пов`язані з простроченням.

Із розрахунку заборгованості станом на 03 березня 2026 року вбачається, що загальний розмір заявленої банком заборгованості становить 85 531,33 грн, у тому числі 71 299,23 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 14 232,10 грн нарахувань, визначених банком як пеня. Заборгованість за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України позивачем заявлена у розмірі 0 грн (а.с. 10-11).

При цьому таблиця розрахунку відображає переведення 30 грудня 2025 року суми 71 299,23 грн до простроченої заборгованості за кредитом, тоді як нарахування, пов`язані з простроченням, обліковуються в окремих графах та формують самостійну заявлену суму 14 232,10 грн. Отже, за структурою наданого банком розрахунку сума основного боргу 71 299,23 грн не включає окремо заявлені до стягнення 14 232,10 грн пені (інших санкцій за прострочення) (а.с. 10-11).

Таким чином, сама по собі різниця між установленим на певну дату кредитним лімітом у 52 000,00 грн та заявленим основним боргом у 71 299,23 грн не спростовує розрахунок позивача, оскільки подані договірні документи передбачають поновлюваний характер кредитування, зміну ліміту та виникнення овердрафту, а розрахунок окремо обліковує основний борг і санкції за прострочення. Доказів, які б спростовували зазначений рух коштів або розмір фактично неповернутих кредитних коштів, суду не надано.

IV. Норми права, оцінка доказів та мотиви рішення.

Відповідно до статей 509, 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання зі встановленим строком виконання підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 626, 628, 629, 638, 639 ЦК України договір є домовленістю сторін, його зміст становлять погоджені сторонами умови, договір є обов`язковим для виконання, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за домовленістю сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Статті 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України визначають обов`язок позичальника повернути отримані кошти та правила щодо процентів і наслідків порушення грошового зобов`язання.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом оферти та акцепту, а підписання електронного правочину здійснюється, зокрема, електронним підписом відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У цій справі суд має не лише роздруковані загальні умови банківського продукту, а сукупність документів, що індивідуалізують правовідносини саме з відповідачкою: Анкету-заяву та документи щодо її електронного підписання (а.с. 14-20), довідку про наявність рахунку (а.с. 21), довідку про розмір установленого кредитного ліміту (а.с. 22), Умови і правила обслуговування та Тарифи (а.с. 23-31), а також виписку про рух коштів і розрахунок заборгованості (а.с. 10-11; підсистема «Електронний суд»).

Такий підхід до оцінки електронного договору узгоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25), щодо необхідності встановлення способу підписання електронного документа та перевірки його цілісності й незмінюваності. У матеріалах цієї справи такі відомості надані та між собою узгоджуються.

Тому суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору у письмовій електронній формі, надання банком відповідачці можливості користуватися кредитними коштами та фактичне використання нею кредиту.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Подані банком виписка та розрахунок заборгованості узгоджуються з даними договору та довідками щодо рахунку і кредитного ліміту. Відповідачка розрахунку не спростувала та доказів погашення основного боргу у розмірі 71 299,23 грн не надала. Отже, вимога про стягнення цієї суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню (а.с. 10-11, 21-22).

Разом з тим вимога про стягнення 14 232,10 грн нарахувань, визначених позивачем як пеня, задоволенню не підлягає.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Нараховані з 24 лютого 2022 року неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена договором саме у зв`язку з простроченням його виконання, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний договір укладено 21 лютого 2024 року, тобто всі заявлені у цій справі нарахування за прострочення виникли після 24 лютого 2022 року. При цьому у Паспорті споживчого кредиту пеню як окремий вид відповідальності не передбачено, тоді як Тарифи містять штрафні та інші санкції, пов`язані з простроченням. Незалежно від найменування такого платежу в розрахунку банку, заявлені 14 232,10 грн є майновою відповідальністю за прострочення кредитного зобов`язання, стягнення якої в зазначений законом період не допускається (а.с. 18-19, 30-31).

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідачки на користь банку слід стягнути 71 299,23 грн основного боргу, а у стягненні 14 232,10 грн санкцій за прострочення - відмовити.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить 71 299,23 грн із 85 531,33 грн, тобто 83,360366 %. Відтак із сплачених позивачем 3 328,00 грн судового збору з відповідачки підлягає стягненню 2 774,23 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 89, 128, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 611, 612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352; місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 лютого 2024 року в розмірі 71 299 (сімдесят одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять) гривень 23 копійки.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» у частині стягнення 14 232 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять дві) гривень 10 копійок пені (інших санкцій за прострочення) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 23 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гаркуша