Court ruling № 138856035, 10.08.2026, Obolonskyi District Court of Kyiv City

Справа № 756/13531/26

Провадження № 2-з/756/114/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

10 серпня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Примак-Березовська О.С. розглянула заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, яке подано разом із позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ПЛАСТТОРГ-К» про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на єдиний цілісний неподільний комплекс промислового обладнання (прес-форми для лиття пластмас під тиском) у загальній кількості 34 одиниці загальною вартістю 337 321 грн 50 коп., які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та який знаходиться на території виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, заявниця просила заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» та будь-яким іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення, демонтажу, відчуження, передачі в користування чи заставу, а також приховування вказаного майна до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви зазначила, що спірне рухоме майно (34 прес-форми) є предметом позовних вимог, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує ризик реального приховування або втрати майна через складні правовідносини між відповідачем та третьою особою. Позивач звернулася до суду за захистом права власності, а тому збереження спірного рухомого майна у незмінному юридичному та фактичному стані до вирішення спору по суті має істотне значення для реального та ефективного захисту її прав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» подав письмові заперечення, у яких зазначив, що застосування будь-яких заходів забезпечення позову є безпідставним, оскільки, відсутні докази належності зазначеного рухомого майна саме позивачці та передачі такого Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ПЛАСТТОРГ-К». Також представник зазначає, що між заявницею та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» відсутні будь-які укладені договори чи корпоративні зв`язки, а також відповідач ніколи не володіло і не набувало у власність спірне рухоме майно, а тимчасове перекриття доступу до приміщень відповідає вимогам закону у зв`язку із наявною заборгованістю. Тому у задоволенні заяви про забезпечення позову просив відмовити.

Дослідивши зміст заяви та додатки до неї, суд дійшов такого висновку.

Позивач звернулася до відповідача із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка подана одночасно із заявою про забезпечення позову.

Предметом спору у цій справі є єдиний цілісний неподільний комплекс промислового обладнання (прес-форми для лиття пластмас під тиском) у загальній кількості 34 одиниці, який знаходиться на території виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Договором купівлі-продажу обладнання (прес-форм) від 24 жовтня 2018 року власником зазначеного майна є ОСОБА_1

7 березня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ПЛАСТТОРГ_К» укладено договір безоплатного користування (позички) обладнання. Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору строк договору 3 роки, а саме до 7 березня 2027 року.

1 липня 2026 року заявниця надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОРГ - К» вимогу про повернення майна з безоплатного користування та дострокове розірвання Договору безоплатного користування (позички) обладнання. Дану вимогу 1 липня 2026 року особисто отримав директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОРГ - К».

1 липня 2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОРГ - К» надіслав ОСОБА_1 офіційну відповідь №1.07.26 щодо неможливості повернення обладнання (прес-форм). З даної відповіді вбачається, що повернути належне заявниці майно не можливо, оскільки орендодавець виробничих приміщень Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» в односторонньому порядку заблокував доступ до орендованих площ, виробничих цехів та складів, де фактично розміщено прес-форми. Такі дії утримання майна підтверджується, зокрема, й повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» №2204/1 від 22 квітня 2026 року про при тримання майна боржника у зв`язку з наявністю господарської заборгованості з орендної плати.

Судом встановлено, що 8 липня 2026 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» заяву-вимогу про припинення протиправного утримання майна та безперешкодне повернення особистих прес-форм власнику. Однак, така заява залишилася без відповіді.

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пунктів 4, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №726/822/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №212/7106/21 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Верховний Суд у справі № 643/12369/19 від 19 лютого 2021 року зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта рухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Верховний Суд зазначає, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Враховуючи те, що предметом спору сторін є вказане рухоме майно (прес-форми), суд дійшов висновку, що існують достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає за необхідне задовольнити заяву в частині накладення арешту на таке майно.

Суд відхиляє доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» щодо відсутності підтверджуючих документів права власності заявниці на спірне рухоме майно, оскільки таке спростовується наданим Договором купівлі-продажу обладнання (прес-форм) від 24 жовтня 2018 року.

Також щодо аргументів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» про не отримання особисто від ОСОБА_1 будь-якого майна та не укладення відповідних договорів, слід зауважити, що встановлення законності факту володіння чи перебування спірного майна у відповідача підлягає розгляду під час вирішення справи по суті. Водночас, з метою застосування такого заходу забезпечення слугує виключення можливості утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На переконання суду, такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме майно (прес-форми) є співмірним з вимогами позову.

Щодо іншої частини вимог заявника, суд зазначає таке.

Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року, справа № 567/459/23).

За таких обставин, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту унеможливлює відчуження, передачу в користування чи заставу вказаного майна, а тому у цій частині заяви необхідно відмовити.

Щодо вимог заяви у частині заборони переховування спірного майна, суд не вбачає достатніх доказів таким твердженням, тому ця частина також не підлягає задоволенню.

Водночас, щодо додаткових заходів забезпечення, з метою додержання балансу інтересів при реалізації повноважень та охорони прав власності на майно, гарантованих статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає доцільним і пропорційним заборонити переміщення та демонтаж вказаного майна будь-яким способом.

Місцезнаходження спірного рухомого майна (прес-форм) не оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС», а отже таке дійсно знаходиться на території виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.

Суд зауважує, що строк дії заходів забезпечення позову передбачено положеннями частинами 7-10 статті 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Керуючись статтями 149, 150 -153, 157, 258, 260, 353-355 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и л а :

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на єдиний цілісний неподільний комплекс промислового обладнання (прес-форми для лиття пластмас під тиском) у загальній кількості 34 одиниці, загальною вартістю 337 321 грн 50 коп., та який знаходиться на території виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

-прес-форма для виготовлення виробу: контейнер для харчових продуктів 0,35 л (круглий), 1 одиниця, артикул: 83474;

-прес-форма для виготовлення виробу: контейнер для харчових продуктів 0,47 л (круглий), 1 одиниця, артикул 83535;

-прес-форма для виготовлення виробу: контейнер для харчових продуктів 0,6 л (круглий, окремо на корпус та кришку), 2 одиниці, артикул: 83481;

-прес-форма для виготовлення виробу: контейнер для харчових продуктів 0,2 л (прямокутний, окремо на корпус та кришку), 2 одиниці, артикул: 43782;

-прес-форма для виготовлення виробу: вішак, 1 одиниця, артикул: 83221;

-прес-форма для виготовлення виробу: вішак тип ВЛ, 1 одиниця, артикул: 83634;

-комплект прес-форм для виготовлення виробу: вішак дитячий, 33 см (складається з 2 окремих прес-форм), 2 одиниці, артикул: 83689;

-прес-форма для виготовлення виробу: мильниця, 1 одиниця, артикул: 83511;

-комплект прес-форм для виготовлення виробу: підставка під мило (складається з 2 окремих прес-форми), 2 одиниці, артикул: 83542;

-комплект прес-форм для виготовлення виробу: футляр для зубної щітки (окремо на корпус та кришку), 2 одиниці, артикул: 83504;

-прес-форма для виготовлення виробу: тримач для рушника, 1 одиниця, артикул: 83566;

-прес-форма для виготовлення виробу: гребінець для волосся маленький, 1 одиниця, артикул: 83696;

-комплект прес-форм для виготовлення виробу: прищіпка (складається з 2 окремих прес-форм), 2 одиниці, артикул: 83610;

-прес-форма для виготовлення виробу: ваза для квітів, 1 одиниця, артикул: 83290;

-прес-форма для виготовлення виробу: вставка, 1 одиниця, артикул: 83290(1);

-прес-форма для виготовлення виробу: підставка під ложку, 1 одиниця, артикул: 83498;

-прес-форма для виготовлення виробу: друшляк 2,5 л, 1 одиниця, артикул: 83405;

-прес-форма для виготовлення виробу: піднос прямокутний 44 см 26 см, 1 одиниця, артикул: 83429;

-прес-форма для виготовлення виробу: піднос круглий, d 35 см. 1 одиниця, артикул: 70917;

-прес-форма для виготовлення виробу: ковш 1,5 л, 1 одиниця, артикул: 83214,

-прес-форма для виготовлення виробу: тарілка квадратна пластикова 22 х 22 см, 1 одиниця, артикул: 83320;

-прес-форма для виготовлення виробу: миска прозора кругла, 0,75 л, 1 одиниця, артикул: 71310;

-прес-форма для виготовлення виробу: миска прозора кругла, 1,0 л, 1 одиниця, артикул: 83344;

-прес-форма для виготовлення виробу: миска прозора кругла, 3,2 л, 1 одиниця, артикул: 83368;

-прес-форма для виготовлення виробу: миска прозора кругла, 3,8 л, 1 одиниця, артикул: 71327;

-прес-форма для виготовлення виробу: стакан 0,4 л, 1 одиниця, артикул: 83702;

-прес-форма для виготовлення виробу: дошка кухонна пластикова, 31 х 19 х 0,4 см, 1 одиниця, артикул: 84198;

-прес-форма для виготовлення виробу: вилка одноразова (набір 12 шт), 1 одиниця, артикул: 83665.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕГС» вчиняти дії щодо переміщення та демонтажу будь-яким способом єдиного цілісного неподільного комплексу промислового обладнання (прес-форми для лиття пластмас під тиском) у загальній кількості 34 одиниці, загальною вартістю 337 321 грн 50 коп., та який знаходиться на території виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заяви відмовити.

Виконання покласти на Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (04212, місто Київ, вулиця Левка Лук`яненка, 2-Д).

На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Роз`яснити, що у відповідності до частини 4 статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА