Decision № 138710652, 04.08.2026, Tysmenytsia District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 352/1370/26

Провадження № 2/352/1280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді Гриньків Д.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

01.06.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 03.07.2025 року між сторонами укладено кредитний договір №03.07.2025-100000243 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 шляхом перерахування суми кредиту на його банківську картку №:4731-21XX-XXXX-7862, у розмірі 10 000 грн, строком на 184 дні за процентною ставкою "Стандарт" у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Кредитним договором було передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 2000 грн.

03.08.2025 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору №03.07.2025 100000243 від 03.07.2025 за якою сторони домовились збільшити суму кредиту до 14000 грн на строк 153 дні. Комісія за надання додаткових коштів 800 грн. за даною угодою позичальнику надано другий транш в розмірі 4000 грн.

10.10.2025 року між тими сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 03.07.2025-100000243 від 03.07.2025 за якою за домовленістю сторін сума кредиту збільшилась до 20 000 грн, за даною угодою позичальнику надано 4-1 транш в розмірі 2500 грн.

02.11.2025 року між тими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 03.07.2025 100000243 від 03.07.2025 , за яким сторони домовились змінити строк на який надається кредит 216 днів з дати його надання. Датою повернення кредиту є 03.02.2026 року.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, унаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 35 897,14 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14369,19 грн, по процентах в розмірі 13 363,35 грн, по додаткові комісії 900 грн, відсотків, нараховані по ст.625 ЦК України 8 164,60 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За указаних обставин позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути з позивача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 35 897,14 грн та судові витрати.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України є 08.06.2026 року.

Представник відповідача до суду надіслала відзив, у якому вказала, що не погоджується із співрозмірністю заявлених до стягнення позивачем за кредитним договором відсотків в розмірі 13363,35 грн, вважає, що дану суму слід зменшити до 6681,60 грн, що становить 50% від загальної суми заборгованості за процентами. Крім того, зазначила, що матеріали справи не містять розрахунок заборгованості за кредитним договором, а відтак незрозуміло як саме нараховувались відсотки. Крім цього заперечила, щодо нарахування позивачем заборгованості за відсотками згідно ст.625 ЦПК України, які заявлено до стягнення з відповідача в розмірі 8164 грн, а також вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн неспівмірною із складністю справи. В підсумку представник відповідача просила частково задовольнити позовні вимоги, а саме: в розмірі тіла кредиту 14369,19 грн, відсотків за користування кредитними коштами в сумі 6681,60 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн, в іншій частині позовних вимог просила відмовити.

Представник позивача до суду надіслала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Щодо розрахунку заборгованості вказала, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Крім того підкреслила, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Просила позовні вимоги задовольнити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року відкрито провадження у справі постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 03.07.2026 року ОСОБА_1 ознайомилася із пропозицією про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» та підписала її одноразовим ідентифікатором Е481 (доказ в електронному вигляді).

В подальшому 03.07.2025 року відповідач підписала заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору № 03.07.2025-100000243, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит у сумі 10 000 грн строком на 184 днів, дата повернення кредиту 02.01.2026 року, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п. 7 комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання кредиту) 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п. 15 неустойка: 100 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом (п. 16 договору).

Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е481, який був надісланий на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до квитанції ТОВ «Контрактовий дім» від 03.07.2025 року здійснено переказ суми коштів в розмірі 10 000 грн позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором №03.07.2025-100000243 (доказ в електронному вигляді).

В матеріалах справи міститься інформація отримана з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію щодо користувача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її номер мобільного телефону та адресу реєстрації проживання (доказ в електронному вигляді).

03.08.2025 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 03.07.2025 100000243 від 03.07.2025 за якою сторони домовились збільшити суму кредиту до 14 000 грн на строк 153 дні. Комісія за надання додаткових коштів 800 грн. за даною угодою позичальнику надано другий транш в розмірі 4000 грн. (доказ в електронному вигляді).

Переказ коштів 03.08.2025 року в сумі 4000 грн підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2805 від 28.05.2026 року, де призначення платежу: Видача за договором кредиту №03.07.2025-100000243 (доказ в електронному вигляді).

10.10.2025 року між тими сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 03.07.2025-100000243 від 03.07.2025 за якою за домовленістю сторін сума кредиту збільшилась до 20 000 грн, за даною угодою позичальнику надано 4-й транш в розмірі 2500 грн. Комісія за надання 4-го траншу 500 грн. (доказ в електронному вигляді).

Переказ коштів 10.10.2025 року в сумі 2 500 грн підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2805 від 28.05.2026 року, де призначення платежу: Видача за договором кредиту №03.07.2025-100000243 (доказ в електронному вигляді).

Крім цього в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2805 від 28.05.2026 року, яким підтверджено видачу коштів 09.09.2025 06:06:57 на суму 3500 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 857603493, призначення платежу: Видача за договором кредиту №03.07.2025-100000243 (доказ в електронному вигляді).

02.11.2025 року між тими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 03.07.2025 100000243 від 03.07.2025 , за яким сторони домовились змінити строк на який надається кредит 216 днів з дати його надання. Датою повернення кредиту є 03.02.2026 року. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразовим ідентифікатором K591 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 03.07.2025-100000243 від 03.07.2025р, заборгованість по кредитному договору складає: 14369,19 грн - основний борг; 13363,35 грн - проценти; 8164,60 грн - неустойка; разом 35897,14 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 03.07.2025 по 03.12.2025 (доказ в електронному вигляді).

Як зазначено у позовній заяві, відповідачем проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1960 грн. від 03.07.2025 року.

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.07.2025 року у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 184 календарних дні уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 03.07.2025-100000243 на суму 10000 грн за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку на який надається кредит, в подальшому на підставі укладених додаткових договорів до цього ж договору сума кредиту збільшилася до 20 000 грн та продовжено строк користування кредитними коштами на 216 днів, тобто до 03.02.2026 року.

Відповідач підтвердила, що ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 03.07.2025-100000243 від 03.07.2025 року, з якими вона попередньо ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розуміла, що підписує та укладає кредитний договір та додаткові договори до нього на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовими ідентифікаторами, які були надіслані на відповідний номер телефону позичальника.

Суми позики були перераховані відповідачу на платіжну картку, що підтверджується довідками ТОВ «УПР» та квитанцією ТОВ «Контрактовий дім».

При цьому суд ураховує те, що відповідачем визнається залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 369,19 грн, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім цього, судом встановлено, що згідно умов кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось за ставкою 1% в день, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором залишок заборгованості за відсотками становить 13 363,35 грн, нарахування відсотків здійснювалось за період з 03.07.2025 по 03.12.2025 року.

Відповідачем іншого розрахунку заборгованості суду не надано.

Стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача відсотків неустойки, в розмірі 8164,60 грн, то суд вважає, що остання до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки (штрафу, пені) в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Таким чином з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 27 732,54 грн.

Щодо заперечень представника відповідача щодо витрат на правничу допомогу позивача, суд зазначає, що позивач про стягнення таких в прохальній частині позовної заяви не зазначав, а тому підстав для стягнення даних витрат суд не вбачає.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2056,85 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі орієнтовно 150 грн, при цьому до позовної заяви долучив квитанцію «Поштової служби «Е-пост» від 28.05.2026 №2088331 на загальну суму 145,38 грн, що складається з плати за пересилку 72 грн та плати за друк документів 71,28 грн та сервісний збір 2,10 грн.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, поштові витрати позивача, які слід стягнути з відповідача становитимуть 145,38 грн.

На підставі ст.ст.549, 551, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,259,263,265,268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 03.07.2025-100000243 від 03.07.2025 року у сумі 27 732 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 54 коп., яка складається з: 14 369 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 19 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 13 363 (тринадцять тисяч триста шістдесят три) грн 35 коп. - заборгованості за процентами.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 2 056 (дві тисячі п`ятдесят шість) грн. 85 коп. та 145 (сто сорок п`ять) грн 38 коп. - витрат позивача на поштові відправлення.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення складене в повному обсязі 04.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.