Court ruling № 138669313, 28.07.2026, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/14475/26

Провадження № 1-кс/344/5563/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026090000000385 від 27.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_4 за погодженням з прокурором ОСОБА_3 , звернувся з клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що 26 липня 2026 року, приблизно о 22 год, за умов сутінків, водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим не міг реально оцінювати дорожню обстановку, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи мотоциклом марки, «VDV XR250», реєстраційний номер «АТ3881JA» рухався ділянкою автодороги Н-09 Мукачево-Львів по вул. 16-Липня у селищі Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, їдучи у напрямку м. Яремче. При цьому, позаду себе на мотоциклі водій ОСОБА_5 перевозив пасажирку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В указаний час, проїжджаючи ділянкою дороги неподалік будинку № 180 по вул. 16-Липня у селищі Делятин, водій ОСОБА_5 , діючи з кримінально протиправною недбалістю, був неуважний, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не справився з керуванням, допустив виїзд за межі проїзної частини дороги праворуч, де вчинив наїзд на бордюрний камінь тротуару, внаслідок чого відбулось падіння мотоцикла зі спричиненням смертельного травмування пасажирки ОСОБА_7 .

При цьому, водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.5., п. 2.1.; п. 2.3.: б), д), п. 2.9: а), п. 10.1., п. 12.1.

У результаті порушення водієм ОСОБА_5 зазначених вимог Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажирка його транспортного засобу ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

27.07.2026 о 03 год. 50 хв ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

27 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю селища Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, українцю, одруженому, не працюючому, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість підозри повністю підтверджується протоколом огляду місця події від 27.07.2026 та вилученими під час нього речовими доказами, показаннями свідків, квитанцією приладу «Драгер», яким встановлено алкогольне сп`яніння підозрюваного, протоколом затримання підозрюваного, а також іншими документами кримінального провадження.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 5 до 10 років.

Під час досудового слідства, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, за скоєння якого не допускається застосування положень ст. 75 КК України;

- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки проводяться першочергові слідчі дії спрямовані на вилучення відеозаписів за маршрутом руху підозрюваного;

- п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, встановлюються і допитуються свідки, потерпілі (родичі загиблої). Вказані особи проживають в одній місцевості із підозрюваним, а тому будучи на волі він може здійснювати на них вплив з метою зміни ними показів або надання свідчень на свою користь;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний до події зловживав алкогольними напоями, офіційно ніде не працевлаштований, та перебуваючи на волі, зважаючи на віддаленість органу досудового розслідування та суду від його місця проживання, може не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора та або суду, ігнорувати повістки під приводом різних обставин особистого характеру і таким чином затягувати судовий розгляд справи.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Слідчий підтримав клопотання.

Захисник у судовому засіданні вказав, що підозрюваний вину визнає, щиро розкаюється, має намір матеріально забезпечувати дітей потерпілої, яка загинула. Ризики зазначені в клопотанні не доведені, не обгрунтовані, не підтвердженні жодним доказом. Підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, на утриманні неповнолітню дитину, яка хворіє. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У провадженні слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 12026090000000385 від 27.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

27.07.2026 ОСОБА_5 затримано згідно ч. 4 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

27.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме про те, що він підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховуються також вагомість наявних доказів, які містяться в матеріалах клопотання: протоколом огляду місця події від 26.07.2026, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 28.07.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.07.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.07.2026, протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 27.07.2026, результатом тестування на алкоголь за допомогою приладу Drager від 27.07.2026, тест №7572 з результатом 1,54 проміле.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, може вчинити такі дії. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, за скоєння якого не допускається застосування положень ст. 75 КК України. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, встановлюються і допитуються свідки, потерпілі (родичі загиблої). Також існує ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, те, що має середню освіту, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працює не офіційно, раніше не судимий. Однак, на думку слідчого судді такі дані про особу не є достатніми та не були стримуючим фактором, враховуючи обставини саме даного інкримінованого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

Санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, тобто є тяжким злочином.

При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінального правопорушення (характером кримінального правопорушення згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Слідчим суддею береться до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якому підозрюється ОСОБА_5 .

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

Застосування цілодобового домашнього арешту, не здатне запобігти ризикам.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, в стані алкогольного сп`яніння, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є прийнятним.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вже, зазначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

За приписами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 вересня 2026 року, з урахуванням строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 вересня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк дії ухвали до 23 вересня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст - 30.07.2026.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1