Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 345/2493/26
Провадження № 2/339/194/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29 липня 2026 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого - судді Кілик М.П.,
за участю секретаря судового засідання Ганчар Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(далі ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») адвокат Усенко М.І.звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 01807-10/2023 від 02.10.2023 в загальному розмірі 150 000 грн, а також судові витрати: 2662,40 грн сплаченого позивачем судового збору та витрати на професійну правничу допомогу 8 000 грн.
У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 02.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01087-10/2023 (надалі договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн строком на 360 днів із процентною ставкою 2,50 % в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Товариство надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений договором. Однак відповідач не виконав належним чином умов договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними. Вказаний договір укладено в електронній формі.
29.03.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №29032024, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №01807-10/2023 від 02.10.2023. На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив: за тілом кредиту 15 000 грн, за відсотками 67 500 грн. Водночас, відповідно до умов кредитного договору, нарахування відсотків тривало до закінчення встановленого строку кредитування, відповідно до ст. 514 ЦК України, оскільки позивач як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо відсотків, які продовжують нараховуватися відповідно до первісних договірних умов. Станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість відповідача становить 150 000 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 15000 грн, заборгованість за відсотками 135 000 грн. Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, позивач звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення вказаної заборгованості.
Ухвалою судді від 18 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; також задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Сенс Банк» інформацію, що містить банківську таємницю. Витребувані документи надійшли на адресу суду 09.06.2026.
Ухвалою суду від 01 липня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не прибув, направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дуткевич М.В. у судовому засіданні 23 липня 2026 року визнав позовні вимоги, зазначив, що відповідач підтвердив факт отримання кредиту. При цьому, відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі 8000 грн, оскільки така сума є непропорційною до даної справи, що є стандартною справою. Відтак розмір таких витрат не може перевищувати 2 тис грн. Крім цього, представник відповідача просив суд розстрочити сплату заборгованості на 18 місяців, оскільки його дохід є не великим, відповідач не має такої значної суми коштів, щоб одноразово сплатити. Зокрема, на його утриманні на цей час перебувають двоє малолітніх дітей.
За клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дуткевича М.В. розгляд справи було відкладено на 29.07.2026.
У судове засідання 29.07.2026 учасники справи не прибули, були належно повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дуткевич М.В. подав до суду клопотання від 27.07.2026, у якому просить розстрочити сплату заборгованості на 18 місяців, оскільки після розірвання шлюбу відповідача на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей. Зокрема, рішенням Болехівського міського суду від 24.03.2025 у справі №339/17/25 дітей залишено на проживанні з батьком - ОСОБА_1 . Діти з кожним роком потребують більших видатків на їхнє утримання. Саме ця обставина стала підставою отримання кредиту на утримання дітей. За таких обставин він не може з урахуванням невеликого заробітку сплатити 150 000 грн. Крім цього, просить зменшити розмір правничої допомоги до 2000 грн за складання стандартної позовної заяви про стягнення боргу.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У ч.2 ст.639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст.1054 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», положеннями ст.3 якого визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суд установив, що 02.10.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 01807-10/2023 (кредитний договір, договір) (а.с.21-22). Договір укладено в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.2.16-2.18 договору його підписання відповідачем здійснено електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.22).
За умовами вказаного договору кредитодавець надає позичальникові фінансовий кредит у розмірі 15 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору. Сторони договору узгодили, що кредит надається на строк 360 днів, дата погашення кредиту 25.09.2024; процентна ставка становить 2.50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного у пункті 1.2 цього Договору. Клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною Договору (п.1.1-1.5, 3.1). Перед укладенням Договору ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому визначено загальні умови кредитування (а.с.20).
ТОВ «Аванс кредит» зобов`язання за договором фінансового кредиту № 01807-10/2023 від 02.10.2023 виконало, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 15 000 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-8894 (а.с.22 зворот). Саме такий номер картки було вказано позичальником (відповідачем) у кредитному договорі № 01807-10/2023 від 02.10.2023.
Крім цього, з наданої АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів інформації вбачається, що вищевказана банківська картка емітована саме на ім`я відповідача, який є клієнтом вказаного банку. За вказаним рахунком було зарахування коштів 02.10.2023 в сумі 15 000 грн, які використано (виведено з картки) відповідачем(а.с.52-53).
Проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав. З матеріалів справи (з розрахунку заборгованості) вбачається, що жодних платежів за договором відповідач не здійснював.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та стягнення заборгованості в примусовому порядку на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора.
Відповідно до змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
29.03.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №29032024, у відповідності до умов якого (п.1.4, 6.3, 13.1 та розділу 8 договору факторингу) та відповідно до витягу з реєстру боржників (а.с.24-27) ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 01807-10/2023 від 02.10.2023 в сумі 82 500 грн, яка складається з 15 000грн залишку по тілу кредиту, 67 500 грн - залишку по відсотках (а.с.26 зворот).
Таким чином, позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за вищезазначеним договором про надання фінансового кредиту.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивач після набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 01807-10/2023 від 02.10.2023 здійснював нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами, що відповідає умовам договору факторингу. Зокрема, відповідає п.1.2, 6.3 договору факторингу та визначеного сторонами договору факторингу поняття «право вимоги», що включає право грошової вимоги клієнта до боржників, строк платежу за якою настав та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне в майбутньому на підставі укладених боржниками кредитних договорів.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором загальна сума заборгованості станом на 25.09.2024 становить 150 000 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 15 000 грн, заборгованості за процентами 135 000 грн (а.с.27-28), які позивач просить стягнути з відповідача. Вказану заборгованість нараховано в межах строку кредитування.
При цьому, відповідач не висловився щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.
На підставі наведеного суд дійшов переконання, що вимоги ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» є підставними та підлягають до задоволення.
Суд вважає, що визнання представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дуткевичем М.В. (повноваження якого відповідно до наданої копії ордеру не обмежуються) позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, тому суд приймає визнання позовних вимог і доходить висновку про задоволення позову.
Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання відповідачем судового рішення суд зазначає таке.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).
Стаття 267 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ч. 3, ч.4 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстроченняабо розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що є підстави для розстрочення відповідачу ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідач визнає обов`язок щодо погашення заборгованості та висловлює намір добровільно виконати рішення суду шляхом сплати заборгованості частинами; сума коштів, що стягуються з нього на користь позивача є значною 150 000 грн, що ускладнює погашення заборгованості в повному обсязі одноразовим платежем; з відповідачем проживають двоє малолітніх дітей, які рішенням Болехівського міського суду від 24.03.2025 у справі №339/17/25 залишено на проживанні з батьком - ОСОБА_1 , а також враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану та пов`язані з цим наслідки.
Водночас надання розстрочки виконання рішення стане стимулом для відповідача добровільно виконати свої зобов`язання та не призведе до порушення прав та законних інтересів стягувача (позивача), оскільки забезпечить задоволення вимог позивача в розумний строк без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.
При цьому, строк на який представник відповідача просить розстрочити сплату заборгованості, не відповідає вимогам ЦПК України, а тому такий слід зменшити до встановлених процесуальним законом граничних меж.
За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити клопотання частково та розстрочити відповідачу виконання рішення суду строком на 12 місяців (з дня набрання законної сили рішенням суду) шляхом сплати на користь позивача кожного місяця по 12 500 гривень.
При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). На підставі ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з визнанням позову представником відповідача до початку розгляду справи по суті з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, що становить 1331,20 грн, а решта судового збору в розмірі 1331,20 грн, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №23121 від 10.04.2026 (сплачено в АТ «Райффайзен Банк Аваль»), підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею137 ЦПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21);
- за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (Постанова ВП ВС від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19).
Зокрема, відповідно до змісту ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І., акту наданих послуг правової допомоги від 10.04.2026 №1035, детального опису наданих послуг до цього акта, ордеру про надання правничої допомоги (а.с.30-31).
Відповідно до детального опису наданих послуг та акту наданих послуг від 10.04.2026 за договором про надання правничої допомоги від 01.07.2025 позивачу були надані такі послуги: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення боргу (0,30 год); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год); погодження правової позиції клієнта у справі (0,30 год); складення позовної заяви (3,30 год); подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт. Загальна кількість часу адвоката за надані послуги визначено 6,30 год. Сума вартості послуг визначена 8000 грн.
При цьому, з умов договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 вбачається, що вартість правничої допомоги (гонорару адвоката) у даній справі є фіксованою, оскільки відповідно до п.2.3 вказаного Договору: вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000 грн (а.с.30).
Суд враховує наведені представником відповідача заперечення проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу через неспівмірність таких витрат. Суд враховує, що дана справа є типовою, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів. Фактично адвокатом складено процесуальні документи у справі - позовну заяву із клопотанням про витребування доказів, що не є великими за обсягом та складними за змістом. У судових засіданнях адвокат участі не брав, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Будь-які інші клопотання, письмові пояснення до суду не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивач має право на компенсацію витрат за надані послуги (складення адвокатом позовної заяви та подання її до суду), однак з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що заявлені адвокатські послуги, тривалість яких визначено як 6,5 годин, - не відповідають критерію реальності часових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Суд не враховує під час розподілу судових витрат витрати на ознайомлення з матеріалами кредитної справи, оскільки таке ознайомлення фактично охоплюється змістом наданої послуги зі складення позовної заяви, яка відповідно до детального опису наданих послуг тривала 3 години 30 хвилин. Також з огляду на типовість даної цивільної справи, наявність сталої судової практики, суд вважає, що послуги з усної консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та погодження правової позиції клієнта у справі, які відповідно до детального опису наданих послуг тривали одну годину, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), відтак, суд не вбачає підстав для їх відшкодування.
Отже, враховуючи наведені представником відповідача доводи щодо неспівмірності послуг з правничої допомоги, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає доцільним визначити в 2000 грн, що, на переконання суду, забезпечує справедливий баланс між правом сторони на компенсацію понесених витрат та обов`язком суду перевірити їх розумність і необхідність.Вказаний розмір витрат суд вважає пропорційним до предмета спору в даній справі (типова справа про стягнення кредитної заборгованості), а витрати - такими, що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто є дійсними та потрібними, з огляду на розумну потребу судових витрат для даної справи.
Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01807-10/2023 від 02.10.2023 в загальному розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
На підставі ч.1 ст.267 ЦПК України розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту в розмірі 150 000 гривень на 12 місяців з погашенням заборгованості рівними платежами, а саме: до 28 вересня 2026 року - 12 500 гривень; до 28 жовтня 2026 року - 12 500 гривень; до 28 листопада 2026 року - 12 500 гривень; до 28 грудня 2026 року - 12 500 гривень; до 28 січня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 лютого 2027 року - 12 500 гривень; до 28 березня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 квітня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 травня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 червня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 липня 2027 року - 12 500 гривень; до 28 серпня 2027 року 12 500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1331 гривні 20 копійок та 2000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з державного бюджету 1131 гривень 20 копійок судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно з платіжною інструкцією №23121 від 10.04.2026 (сплачено в АТ «Райффайзен Банк Аваль»).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.
Суддя: М.П.Кілик
The court decision No. 138601151, Bolekhiv City Court of Ivano-Frankivsk Oblast was adopted on 29.07.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data conveniently.
This decision relates to case No. 345/2493/26. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: