Decision № 138577952, 07.07.2026, Dnipro District Court of Kyiv City

Справа №:755/23094/25

Провадження №: 2-о/755/181/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Мельничука О.В.

заінтересованої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету України в ході надання відсічі збройній агресії Російської Федерації, в період з 11 вересня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.

На обгрунтування вимог заяви зазначила, що заявник перебувала у шлюбі та проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 з 28 липня 1993 року (дата реєстрації шлюбу) до ІНФОРМАЦІЯ_2. Мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . До 04 травня 2001 року ОСОБА_4 мав ім`я ОСОБА_5 , тобто змінив прізвище та по батькові. У зв`язку зі зміною імені чоловіка інші члени сім`ї також змінили прізвище. З моменту реєстрації шлюбу в 1993 році сім`я проживала за адресою:

АДРЕСА_1 , у квартирі, що належала чоловіку на праві власності. Однак, 03 серпня 2000 року ОСОБА_4 зареєстрував своє місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Пізніше за цією адресою також було зареєстровано місце проживання сина. Однак, фактично сім`я проживала у першій квартирі. У 2009 році стосунки між подружжям погіршилися, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2009 року шлюб розірвано. Спору щодо визначення місця проживання дітей та поділу спільного майна подружжя не було. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 близько трьох місяців проживав за місцем реєстрації. Діти не були обізнані про конфлікт в сім`ї, оскільки батько продовжував спілкуватися з ними та проводити час разом. Лише через рік у відповідь на запитання сина заявник повідомила про розірвання шлюбу. Однак, з вересня 2009 року заявник та ОСОБА_4 знову почали проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, формувати спільний бюджет, займатися благоустроєм квартири, виховувати дітей, займатися їх розвитком та освітою. 28 січня 2023 року

ОСОБА_4 призвано до Збройних Сил України та зараховано до особових списків військової частини НОМЕР_1 , пізніше зараховано на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_2 . За час перебування на військовій службі ОСОБА_4 підтримував зв`язок із заявником та дітьми, брав участь у вирішенні побутових питань сім`ї, витрачання коштів з його грошового забезпечення. Між заявником та

ОСОБА_4 існували взаємовідносини, притаманні подружжю. Також у своїй особовій справі

ОСОБА_4 зазначив заявника, як дружину. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовець солдат ОСОБА_4 в населеному пункті Комишуваха Запорізької області під час виконання бойового завдання внаслідок ракетного удару противника отримав поранення, несумісне з життям, внаслідок якого загинув. Відповідне сповіщення було направлено на адресу заявника, як дружини військовослужбовця. Організацією поховання та оформленням відповідних документів також займалася заявник.

Водночас, у зв`язку із тим, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не було зареєстровано, заявник не може реалізувати свої права, як дружина загиблого військовослужбовця, відповідно до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», зокрема, щодо отримання пільг та одноразової грошової допомоги. У зв`язку із чим існує необхідність встановлення факту спільного проживання однією без реєстрації шлюбу.

З огляду на викладене вимоги заяви просила задовольнити.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді

Галаган В.І.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року справу передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року заяву залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали.

18 березня 2026 року (вхід. № 15101) заявник ОСОБА_1 подала до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення у новій редакції, до складу учасників справи залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, чим виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху у встановлений законом строк.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку окремого провадження, призначено судове засідання на 26 травня 2026 року на 14 год. 30 хв.

26 травня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 07 липня 2026 року на 16 год. 30 хв.

09 червня 2026 року (вхід. від 10 червня 2026 року № 37694) до суду надійшли письмові пояснення від представника Міністерства оборони України, у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 просили відмовити, оскільки заявником не наведено обґрунтованих доводів для встановлення факту та не підтверджено належними та допустимими доказами факт постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

На обгрунтування представник зазначив, що у заяві відсутні докази того, що військовослужбовець мав намір, бажання одружитися з заявницею повторно. Заявниця не перебувала з померлим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі. Лише факт реєстрації шлюбу відповідно до законодавства України є підставою для набуття статусу члена сім`ї військовослужбовця. Спільне проживання жінки та чоловіка без шлюбу відповідно до частини другої статті 21 СК України не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Докази порушення питання про укладання повторного шлюбу з військовослужбовцем у заявника відсутні. Дане питання стало актуальним після усвідомлення про можливість отримання державних соціальних пільг та гарантій, передбачених законом, зокрема, отримання одноразової грошової допомогу у разі смерті військовослужбовця, що підтверджується зазначеною у заяві метою. Так, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2009 року шлюб між заявником та військовослужбовцем розірвано. Встановлено, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалося, почуття довіри, поваги та взаєморозуміння, що існували між ними раніше, зникли. Спільне господарство ними не ведеться, шлюбні відносини фактично припинені, примирення сторін є неможливим, оскільки даний шлюб існує формально. Поряд з цим, відповідно до положень Закону України № 2011-XII, до переліку осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги не відносяться особи, з яким військовослужбовці були у минулому у шлюбі, у близьких відносинах, знайомі, співмешканці загиблого військовослужбовця. Реєстрація чи проживання за однією адресою не є підставою для такої виплати. Проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не легітимізує правове становище неодружених осіб, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набуває тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, навіть у разі задоволення даної заяви, заявник не набуде права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця, тобто заявлена мета заявниці не буде досягнута. Тому, наявні підстави для закриття провадження у справі та відмови у задоволенні заяви.

Звертаючись до суду з вказаною заявою, визначаючи мету встановлення вищезазначеного факту, заявник посилається на необхідність реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, компенсацій та пільг у зв`язку зі смертю військовослужбовця, що не буде юридичним наслідком встановлення даного факту, а також можливо є спором про право.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в певний період. Спільне проживання чоловіка і жінки на яке вказує заявник є підтвердження в сукупності всіх обставин: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Сам по собі факт перебування позивача з загиблим у минулому у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в заявлений період однією сім`єю. Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Також заявник та загиблий військовослужбовець майна у заявлений період ніякого не набули. Тобто ведення сімейного господарства не підтверджено. Довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, фотографії та фотографії з месенджерів, довідки органів місцевого самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання. Заявник не вказує та не надає докази, що вона чи військовослужбовець сплачувала рахунки за комунальні послуги та інші рахунки щодо утримання спільного житла.

Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Показання свідків не слід брати до уваги, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер та суб`єктивними. Надане сповіщення може видаватись не тільки членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а й близьким родичам, зокрема, дітям, тому не може бути доказом спільного проживання, наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків у позивача та військовослужбовця. Затверджений начальником ЖЕД 410 Акт складено майже через два роки після смерті військовослужбовця, з його змісту не можливо встановити з чиїх слів, чи на підставі якої інформації, чи яких фактів зазначена інформація. Надані заявником фото з «екрану телефону» не можуть підтверджувати факт проживання, оскільки можуть свідчити про будь-який інший факт. З доданого доказу неможливо встановити, з якою метою вони здійснювались. Жодних ознак спілкування як співмешканців чи членів сім`ї не вбачається, лише кілька переписок про прохання зробити послуги. Жодних копій чеків, товарних та видаткових накладних не підтверджують факт спільних покупок в інтересах та для потреб сім`ї, а також, що ці покупки здійснювались за спільні кошти заявник не надає. Такі скріншоти листування не надають можливості встановити авторів листування та його зміст.

З огляду на викладене у задоволенні вимог заяви просили відмовити.

07 липня 2026 року у судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мельничук О.В., вимоги заяви підтримали та просили задовольнити. Заявник пояснила, що була у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , пізніше у 2009 році шлюб розірвали, однак продовжили проживати разом, підстави для розірвання шлюбу мали штучний характер. Від шлюбу мають двох спільних дітей. До початку військової служби чоловік працював спортивним лікарем. У 2023 році був мобілізований та того ж року загинув. Свідоцтво про смерть отримувала особисто. При заповненні документів у військовій частині зазначив як дружину.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , повідомила, що ОСОБА_4 є її батьком, який загинув

ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вимоги заяви підтримує. Проживали разом з батьком в одній квартирі, батько матеріально утримував сім`ю. Після офіційного розлучення батьків відносини у сім`ї не змінилися. Похованням батька займалася мама.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Правом на подання письмових пояснень не скористався.

Заінтересована особа - Міністерство оборони України, свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника, представника заявника та заінтересованої особи, оцінивши надані заявником докази, суд приходить до таких висновків.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 липня 2001 року, що належить ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Летичівка Монастирищенського району Черкаської області. Наявний штамп про реєстрацію шлюбу 28 липня 1993 року з ОСОБА_4 , 1970 року народження.

Також наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , з 12 вересня 1994 року.

Суд враховує, що відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові від 04 травня 2001 року серії НОМЕР_4 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Летичівка Монастирищенського району Черкаської області, перемінила прізвище на « ОСОБА_7 », про що в Книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові 04 травня 2001 року зроблено запис № 50.

До матеріалів справи також долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві 10 серпня 2001 року, що належить ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Києві. Наявний штамп про реєстрацію шлюбу 28 липня

1993 року з ОСОБА_1 , 1970 року народження.

Також наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , з 03 серпня 2000 року.

Водночас, зі свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові від 04 травня 2001 року серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві, встановлено, що ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Києві, перемінив прізвище та по батькові на « ОСОБА_7 », « ОСОБА_9 », про що в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові 04 травня 2001 року зроблено запис № 29.

З копії повторного свідоцтва про шлюб від 03 грудня 2016 року серії НОМЕР_7 , виданого Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, встановлено, що 28 липня 1993 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 28 липня 1993 року складено відповідний актовий запис № 824.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 червня 2009 року по справі

№ 2-1988/1-2009, шлюб, зареєстрований 28 липня 1993 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 824, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , розірвано.

Судом встановлено, що від шлюбу у сторін є діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

До матеріалів справи долучено паперову копію електронного відображення актового запису від

28 липня 1993 року № 824 про шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Також наявна паперова копію електронного відображення актового запису від 17 грудня 2016 року № 510 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з копією повторного зі свідоцтва про народження від 04 травня 2001 року серії

НОМЕР_8 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 26 жовтня 1995 року зроблено відповідний запис № 1210. Батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Також з копії повторного свдіоцтва про народження від 04 травня 2001 року серії НОМЕР_8 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_2 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 11 червня 1999 року зроблено відповідний запис № 503. Батьками зазначені

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Зігдно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 січня 2023 року № 22, вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків (номер 244) рядовий ОСОБА_4 , який прибув з В/Ч НОМЕР_9 та призначений наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України від 20 січня 2023 року № 38-РС (по особовому складу) на посаду у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зарахований на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_2 та вважається, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.

У сповіщенні сім`ї від 22 серпня 2023 року № 212, адресованому ОСОБА_1 , зазначено, що її чоловік, старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , санітарний інструктор-дезінфектор відділення забезпечення 6 взводу забезпечення медичної роботи в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок ракетного обстрілу в населеному пункті Комишуваха Запорізької області вірний присязі у бою за Батьківщину, виявивши мужність та стійкість.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 29 серпня 2023 року серії НОМЕР_10 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у

сел. Комишуваха Запорізького району Запорізької області, про що 29 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 15054.

У довідці від 06 вересня 2023 року № 75, виданій Ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПС» м. Київ Лісове Кладовище, зазначено, що ОСОБА_4 похований на Лісовому кладовищі, ділянка № НОМЕР_11 , ряд № НОМЕР_12 , місце НОМЕР_13 . Поховання проводила ОСОБА_1 .

Також до матеріалів справи долучено відповідну довідку від 07 вересня 2023 року № ЛСК09 №1294 про поховання померлого громадянина на кладовищі міста Києва, у якій зазначено, що ОСОБА_1 07 вересня 2023 року на кладовищі «Лісове» здійснила поховання померлого ОСОБА_4 (урна).

З копії Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від

08 вересня 2023 року № 888 «Про факт загибелі старшого солдата ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання», встановлено, що вирішено, серед іншого: 1. Розслідування по даному факту не призначати і не проводити. Вважати загибель санітарного інструктора-дезинфектора відділення забезпечення взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що настала внаслідок бойового ураження та дій з боку противника - окупаційних військ російської федерації, та бойовою людською втратою; 2. Загибель, що настала

ІНФОРМАЦІЯ_2 наслідок поранень, несумісних із життям, визнати такою, що пов`язана із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану; тощо.

До матеріалів справи долучено копію відповідних витягів із наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2023 року № 162-РС щодо виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку зі смертю, від 01 жовтня 2023 року № 275 щодо виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , від 09 жовтня 2023 року № 284 щодо виплати ОСОБА_4 , який загинув, ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошового забезпечення, щомісячної премії, надбавки за особливості проходження служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, допомоги в проведенні поховання і компенсації матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків, які вирішено здійснити доньці військовослужбовця ОСОБА_2 , від 07 листопада 2023 року № 315 щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги на оздоровлення, яку вирішено здійснити доньці військовослужбовця ОСОБА_2 .

Суд враховує, що у наказах командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2023 року

№ 162-РС, від 01 жовтня 2023 року № 275, від 09 жовтня 2023 року № 284 від 07 листопада 2023 року

№ 315 ОСОБА_1 зазначена як дружина солдата ОСОБА_4 .

До матеріалів справи долучено паперову копію особистого листування у соціальній мережі Facebook з користувачем ОСОБА_10 за період липень 2018 року - липень 2019 року, лютий та вересень 2022 року, що стосується погодження проведення деяких ремонтних робіт у приміщенні житлової квартири, пропозицій проведення відпочинку, придбання товарів, тощо.

Також в матеріалах справи містить паперова копія електронного листування у мобільному застосунку Telegram між заявником та користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_10 » ( ОСОБА_4 ) за період з березня 2023 року щодо проходження військової служби, життя спільних дітей, привітань зі святами, придбання проїзних документів, погодження деяких дрібних витрат, купівлі лікарських засобів, надсилання посилок, догляду за нерухомим майном, передачі показників лічильників, тощо.

Також до матеріалів справи долучено виписку по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, що містить інформацію про грошові перекази між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до Акту від 29 вересня 2025 року, складеного сусідами: ОСОБА_11 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_12 (кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 (кв. АДРЕСА_5 ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 1993 року по теперішній час. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав до мобілізації у грудні 2022 року в зв`язку із призовом до Збройних Сил України.

Підписи сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 засвідчено начальником

ЖЕД 410 ОСОБА_24 .

У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Після народження разом з батьками та сестрою ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом 25 років проживали разом однією сім`єю у квартирі. Батьки завжди проживали разом, займалися вихованням дітей, домашніми справами, працювали. Матір більше приділяла уваги побутовим справам, батько - розподілу сімейного бюджету, вагомим, вартісним покупкам. Батько приділяв увагу позашкільному вихованню дітей. Сім`я вела активний спосіб життя. Квартира була двокімнатною, в одній кімнаті проживали діти, в іншій - батьки. Приблизно у 2016-2017 році батьки зробили перепланування у квартирі, виділивши кожному із дітей окрему кімнату, перелаштовану кухню-студію використовували як власну спальню. Розпоряджалися бюджетом батьки спільно, господарство вели разом, сумісно брали участь у ремонтах чи пере облаштуваннях. У 15 річному віці дізнався, що батьки не перебувають у офіційному шлюбі. У зв`язку із чим пригадав події 2009 року, коли батько певний час не ночував вдома, бо робив ремонт у іншій квартирі, однак суттєвих змін у побуті сім`ї не було. Про факт розірвання шлюбу дізнався тільки після мобілізації батька. У 2020 році змінив місце проживання та переїхав до орендованої квартири. У 2021 році батько заповів заінтересованій особі ОСОБА_3 квартиру по АДРЕСА_6 , де після прийняття спадщини зареєструвався 18 жовтня 2024 року. Сім`я завжди проживала у порозумінні, спільно, були пов`язані спільним побутом і бюджетом.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_4 підтвердив, що обізнаний зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

У письмовій заяві ОСОБА_2 повідомила, що є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Після народження разом з батьками та братом ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки завжди проживали разом, займалися вихованням дітей, домашніми справами, працювали. Матір більше приділяла уваги побутовим справам, батько - розподілу сімейного бюджету, вагомим, вартісним покупкам. Батько приділяв увагу позашкільному вихованню дітей. Свята святкували у сімейному колі, значимі події, витрати чи рішення обговорювали у сімейному колі. Подарунки та кишенькові гроші отримували від обох батьків. В квартирі іноді проводилися ремонти та перелаштування, які здійснювали обоє батьків. Деякі роботи виконував товариш батька. Такі роботи проводились батьками спільно, як до мобілізації батька так і під час проходження ним військової служби. Квартиру по АДРЕСА_6 успадкував брат, а квартиру по АДРЕСА_7 має успадкувати ОСОБА_2 . Приблизно у 2016-2017 році батьки зробили перепланування у квартирі, виділивши кожному із дітей окрему кімнату, перелаштовану кухню-студію використовували як власну спальню. Розпоряджалися бюджетом батьки спільно, господарство вели разом, сумісно брали участь у ремонтах чи переоблаштуваннях. У 10-річному віці дізналась, що батьки не перебувають у офіційному шлюбі, але сварок чи непорозумінь між батьками, змін у побуті не помічала. Про факт розірвання шлюбу дізналась тільки після мобілізації батька. На початку 2020 року брат переїхав до іншого житла. Квартиру діда по вулиці Бастіонній батько заповів брату, де він зареєструвався 18 жовтня 2024 року після прийняття спадщини. У зв`язку із розірванням шлюбу у матері виникли труднощі з оформленням отримання грошового забезпечення батька та матеріальної допомоги. Тому офіційні звернення здійснювала донька. Сім`я завжди проживала у порозумінні, спільно, були пов`язані спільним побутом і бюджетом.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_15 підтвердила, що обізнана зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

ОСОБА_11 у письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи, зазначила, що з

1966 року проживає по АДРЕСА_8 , добре знала сім`ю ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та їх сина ОСОБА_18 . Після одруження, у 1993 році ОСОБА_18 залишився проживати у квартирі з дружиною ОСОБА_19 , його батьки переїхали до іншого житла. У 90-х роках у подружжя народилося двоє дітей: син ОСОБА_20 та дочка ОСОБА_17 . Після смерті батьків ОСОБА_18 вони всі змінили прізвище, а ОСОБА_18 і по батькові. Вони проживали всі разом однією сім`єю у квартирі. Батьки займалися вихованням дітей, домашніми справами, працювали. Із цією сім`єю підтримували добросусідські відносини, вони надавали медичну допомогу та певні поради у випадках гострої необхідності. Діти зростали в одному багатоквартирному будинку, мали спільне дозвілля, спілкувалися, ділилися новинами. Десь у 2000-х роках дізналася, що подружжя ОСОБА_7 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, розлучилися, однак, подробицями не цікавилася оскільки вони поводили себе як звичайна сім`я, гучних суперечок та скандалів між ними не помічала. У їх квартирі іноді проводились перепланування та ремонти, якими сумісно займалися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Приблизно у 2016-2017 році ОСОБА_7 зробили перепланування у квартирі, виділили кожному із дітей по окремій кімнаті, а кухню почали використовувати як свою спальню. Десь у кінці січня 2023 року ОСОБА_4 було мобілізовано. ОСОБА_19 ділилася новинами про перебування ОСОБА_18 на службі. У серпні 2023 року ОСОБА_19 отримала звістку про його загибель. Сім`я ОСОБА_7 з часу їх одруження і до моменту мобілізації постійно спільно проживали однією сім`єю в квартирі

АДРЕСА_9 , були пов`язані спільним побутом і вихованням дітей, мали дружні стосунки із сусідами. Також ОСОБА_19 підтримувала зв`язок із ОСОБА_18 під час його перебування на службі, боляче сприйняла його загибель та його поховання.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_11 підтвердила, що обізнана зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

У письмових поясненнях ОСОБА_21 , що містяться в матеріалах справи, зазначено, що вона з 70-х років проживає у квартирі АДРЕСА_4 , з того часу добре знає сім`ю сусідів ОСОБА_22 з квартири АДРЕСА_10 . У

1993 році після одруження їх син ОСОБА_18 залишився проживати у цій квартирі разом з дружиною, а його батьки переїхали до іншої квартири. У 90-х роках у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_20 та дочка ОСОБА_17 . Після смерті батьків ОСОБА_18 вони всі змінили прізвище, а ОСОБА_18 і по батькові. Після смерті батьків ОСОБА_18 вони всі змінили прізвище, а ОСОБА_18 і по батькові. Вони проживали всі разом однією сім`єю у квартирі. Батьки займалися вихованням дітей, домашніми справами, працювали. Із цією сім`єю підтримували добросусідські відносини, вони надавали медичну допомогу та певні поради у випадках гострої необхідності. Діти зростали в одному багатоквартирному будинку, мали спільне дозвілля, спілкувалися, ділилися новинами. Десь у 2000-х роках дізналася, що подружжя ОСОБА_7 не перебувають у зареєстрованому шлюбі, розлучилися, однак, подробицями не цікавилася оскільки вони поводили себе як звичайна сім`я, гучних суперечок та скандалів між ними не помічала. Їх постійно бачили разом, тривалої відсутності за місцем проживання когось із подружжя не помічала. У їх квартирі іноді проводились перепланування та ремонти, якими сумісно займалися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Приблизно у 2016-2017 році ОСОБА_7 зробили перепланування у квартирі, виділили кожному із дітей по окремій кімнаті, а кухню переобладнали у студію. Десь у кінці січня 2023 року ОСОБА_4 було мобілізовано. ОСОБА_19 ділилася новинами про перебування ОСОБА_18 на службі. У серпні 2023 року ОСОБА_19 отримала звістку про його загибель. Сім`я ОСОБА_7 з часу їх одруження і до моменту мобілізації постійно спільно проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_9 , були пов`язані спільним побутом і вихованням дітей, мали дружні стосунки із сусідами. Також ОСОБА_19 підтримувала зв`язок із ОСОБА_18 під час його перебування на службі, боляче сприйняла його загибель та його поховання.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_21 підтвердила, що обізнана зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

У письмових поясненнях ОСОБА_13 , що містяться в матеріалах справи, зазначено, що вона з 1993 року проживає в квартирі АДРЕСА_5 . Добре знає сім`ю ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_10 , у дитячому віці спілкувалася та товаришувала з їх дітьми, товариські відносини підтримують до цих пір. Вони проживали всі разом однією сім`єю у квартирі. Батьки займалися вихованням дітей, домашніми справами, працювали. Із цією сім`єю підтримували добросусідські відносини, вони надавали медичну допомогу та певні поради у випадках гострої необхідності. З їх дітьми зростали в одному будинку, проводили дозвілля разом, спілкувалися, ділилися новинами. У їх квартирі іноді проводились перепланування та ремонти, якими сумісно займалися ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Приблизно у 2016-2017 році ОСОБА_7 зробили перепланування у квартирі, виділили кожному із дітей по окремій кімнаті, а кухню переобладнали у студію. Десь у кінці січня 2023 року ОСОБА_4 було мобілізовано. ОСОБА_19 ділилася новинами про перебування ОСОБА_18 на службі. У серпні 2023 року ОСОБА_19 отримала звістку про його загибель. Сім`я ОСОБА_7 з часу їх одруження і до моменту мобілізації постійно спільно проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_9 , були пов`язані спільним побутом і вихованням дітей, мали дружні стосунки із сусідами. Також ОСОБА_19 підтримувала зв`язок із ОСОБА_18 під час його перебування на службі, боляче сприйняла його загибель та його поховання.

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_13 підтвердила, що обізнана зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

У своїх письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_23 зазначив, що протягом тривалого часу винаймає квартиру АДРЕСА_11 . Власником сусідньої квартири АДРЕСА_12 був ОСОБА_4 , з яким мали добрі товариські сусідські відносини. У січні 2023 року його мобілізовано до Збройних Сил України, а в серпні того ж року він загинув. Також був знайомий з його дружиною ОСОБА_19 та дітьми, які усі разом проживали у належній їм квартирі АДРЕСА_9 . ОСОБА_4 завжди проживав із сім`єю, у квартирі по АДРЕСА_6 перебував періодично, планував там ремонтні роботи. Наприкінці 2022 року особисто допомагав здійснювати деякі ремонтні роботи у одній із кімнат їх квартири. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 брали постійну участь у всіх роботах. Від них обох приймав частинами кошти в рахунок оплати роботи. Остаточні розрахунки проводили з ОСОБА_19 уже під час перебування ОСОБА_18 на службі, що вони між собою узгоджували в телефонному режимі. Дрібну побутову допомогу також надавав на прохання ОСОБА_19 і у квартирі по АДРЕСА_6 , коли ОСОБА_18 уже перебував на військовій службі. Чи перебували вони в офіційному шлюбі не відомо, завжди сприймав їх як одну сім`ю. У серпні 2023 року від ОСОБА_19 дізнався про загибель ОСОБА_18 .

Шляхом проставлення особистого підпису ОСОБА_23 підтвердив, що обізнаний зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за статтею 384 КК України.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Встановлення фактів є особливою функцією суду, необхідною для підтвердження певної обставини як факту, про що просить заявник. Необхідність цього виникає у зв`язку із прогалиною в інформації або її відсутності, яка не дає змоги дійти остаточного висновку у питанні.

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, що підлягають розгляду у судовому порядку.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Водночас, відповідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня

2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має намір реалізувати права передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» щодо отримання пільг та матеріальної допомоги як дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .

Метою звернення заявника до суду є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу для реалізації прав, як дружини загиблого військовослужбовця, відповідно до положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Також стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначає коло осіб, які мають право на такі виплати.

Отже, для встановлення того, що факт проживання однією сім`єю з військовослужбовцем

ОСОБА_4 має юридичне значення для ОСОБА_1 слід встановити, чи входить заявник до кола осіб, які мають право на отримання грошової допомоги на підставі статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка визначала коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, була внесена до змісту Закону у 2012 році і мала декілька редакцій.

Перша редакція визначала право на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі і членами сім`ї, які визначались відповідно до Сімейного Кодексу України.

На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ у 2013 році постановою Кабінету Міністрів України від

25 грудня 2013 року № 975 був затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначав механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ).

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).

Також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 - 12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ мала таку редакцію: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Тобто Законом № 2011-ХІІ на час смерті ОСОБА_4 було визначено що право на отримання допомоги мають лише 4 категорії осіб, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Таким чином, зміни, які були внесені Законом № 3515-ІХ від 09 грудня 2023 року до статті

16-1 Закону № 2011-ХІІ і які передбачали право на отримання одноразової грошової допомоги також жінки (чоловіка), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної, набрали чинності лише з 29 березня 2024 року, а отже виниклі правовідносини теж не регулюють.

Статтею 1 Сімейного Кодексу України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законом визначений перелік підстав створення сім`ї. Цей перелік не є вичерпним. Підставами створення сім`ї є шлюб (стаття 21 СК Україн), кровне споріднення, усиновлення (стаття

207 СК України). Також сім`я може створюватися на інших підставах, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Так сімейні відносини можуть виникати між особами на підставі фактичних шлюбних відносин без зареєстрованого шлюбу.

Так статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі статтею 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

У пункті 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб`єктом щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 12 грудня

2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня

2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня

2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21) неодноразово зазначав, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті

77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 1993 року по 2009 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох спільних дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу фактично продовжили проживати спільно та вести спільне господарство, мали спільний бюджет та витрати, здійснювали благоустрій житла, займалися вихованням дітей.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою:

АДРЕСА_1 , підтверджується актом від 29 вересня 2025 року, складеним сусідами: ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , підписи яких засвідчено начальником ЖЕД 410 ОСОБА_24.

У своїх письмових заявах ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_13 та ОСОБА_23 підтвердили, що сім`я ОСОБА_7 постійно спільно проживала за адресою:

АДРЕСА_1 , та мали відносини, притаманні сім`ї. Таким чином, оточення сприймало їх як сім`ю.

Суд враховує, що для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не вимагається наявність спільного зареєстрованого майна чи обов`язкової реєстрації місця проживання за однією адресою. Адже, вирішальним є встановлення сукупності ознак сім`ї, передбачених статтею 3 СК України, а саме спільного проживання, спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків.

Відсутність реєстрації місця проживання згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що ОСОБА_1 не проживала разом з ОСОБА_4 . Поряд з цим, їх місце проживання було зареєстровано за різними адресами в тому числі і в період перебування у шлюбі.

Спільна дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтвердила, що батьки постійно проживали разом однією сім`єю, розірвання шлюбу між ними не мало впливу на життя сім`ї.

Суд також враховує, що у особистих документах, складених під час проходження військової служби, ОСОБА_4 зазначав ОСОБА_1 як свою дружину. Також ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_4 та отриманням його особистих речей з місця проходження служби.

Водночас, відсутність спільно набутого майна сама по собі не спростовує факту проживання однією сім`єю, оскільки законодавство не ставить визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у залежність від факту наявності спільного майна. Вирішальне значення у такому випадку має, як зазначено вище, встановлення факту спільного проживання, ведення спільного побуту, наявності взаємної підтримки та характеру особистих відносин між сторонами, що у сукупності і свідчить про існування сім`ї у розумінні статті 3 СК України.

Надані докази у своїй сукупності підтверджують, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу, що мало місце 11 вересня 2009 року, склалися усталені, тривалі, притаманні подружжю відносини, які характеризувалися спільністю інтересів, взаємною підтримкою, спільним веденням господарства та плануванням спільного майбутнього, вихованням спільних дітей.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Водночас, судом не досліджувалися обставини загибелі ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає встановленим факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєтрації шлюбу з 11 вересня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 294, 315-316, 318-319 ЦПК України, статтями 1120, 1268, 1299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування» , суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 , у селищі Комишуваха Запорізького району Запорізької області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 11 вересня 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , місце проживання:

АДРЕСА_13 .

Заінтересовані особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 , місце проживання: АДРЕСА_13 .

Міністерство оборони України, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: просп. Повітряних Сил України, буд. 6, м. Київ, 03168.

Повний текст рішення складено 13 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова