Decision № 138573039, 23.07.2026, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/456/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Рошко Іванни Євгенівни

АДРЕСА_1 ;

адреса для листування: вул. Грушевського, буд.11, офіс. 308 (п.3), м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"

76019, вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ

про стягнення 103 324 грн 98 коп., зобов`язання звільнити та повернути орендоване приміщення

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ: фізична особа-підприємець Рошко Іванна Євгенівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про:

- стягнення 75 324 грн 98 коп., заборгованості, з яких: 17 310 грн 00 коп. - основний борг; 213 грн 41 коп. - 3% річних; 1 741 грн 93 коп. - інфляційні втрати; 2 059 грн 64 коп. - пеня та 54 000 грн 00 коп. - неустойка; - 10 000 грн 00 коп. моральна шкода;

- зобов`язання звільнити та повернути орендоване приміщення (частину нежитлового) площею 45 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. 22 січня, буд. 53 "Д", Брошнівська ОТГ (смт. Брошнів-Осада), Калуський (Рожнятівський) район, Івано-Франківська область по акту приймання-передачі (повернення) згідно договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 05.05.2026, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.04.2026 направлено до його електронного кабінету, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронного кабінету 06.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Позивачу копію цієї ухвали вручено 16.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

В судовому засіданні 05.05.2026 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу скористатися правом на правничу допомогу. Суд задовольнив клопотання представника позивача та відклав підготовче засідання на 26.05.2026, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 05.05.2026.

26.05.2026 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли:

- заява про збільшення позовних вимог від 26.05.2026 (вх.№4856/25), в якій позивач просив суд стягнути з ТОВ "Медекс Плюс" 17 310 грн 00 коп. основної заборгованості, 213 грн 41 коп. 3% річних, 1 741 грн 93 коп. інфляційних втрат, 2 059 грн 64 коп. пені, 72 000 грн 00 коп. неустойки, 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди та зобов`язати ТОВ "Медекс Плюс" звільнити та повернути орендоване приміщення (частина нежитлового) - площею 45 кв.м., яке знаходить за адресою: вул. 22 січня, буд.53 "Д", Брошнівська ОТГ (смт.Брошнів-Осада), Калуський (Рожнятівський) район, Івано-Франківська область по акту приймання-передачі (повернення) згідно Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021;

- заява від 26.05.2026 (вх.№9876/26) про приєднання до матеріалів справи фіскальних чеків на придбання лікарських засобів на доказів того, що розгляд цієї справи негативно позначається на стані її здоров`я, у зв`язку з чим вона змушена вживати більшу кількість лікарських засобів.

В судовому засіданні 26.05.2026 для надання можливості відповідачу надати заперечення щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 09.06.2026, про що позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 26.05.2026.

За наслідками підготовчого засідання 09.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.06.2026, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 09.06.2026.

В судовому засіданні 29.06.2026 у зв`язку з технічними проблемами відеоконференцзв`язку зі сторони представника позивача суд відклав розгляд справи по суті на 23.07.2026, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 29.06.2026.

22.07.2026 через систему "Електронний суд" до суду від представника позивача надійшло клопотання від 22.07.2026 (вх.№13811/26) про розгляд справи без участі позивача та його представника.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 103 324 грн 98 коп., з яких: 17 310 грн 00 коп. основної заборгованості, 213 грн 41 коп. 3% річних, 1 741 грн 93 коп. інфляційних втрат, 2059 грн 64 коп. пені, 72 000 грн 00 коп. неустойки, 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди та зобов`язання ТОВ "Медекс Плюс" звільнити та повернути орендоване приміщення (частина нежитлового) - площею 45 кв.м. по акту приймання-передачі (повернення) згідно Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не сплачував в повному обсязі орендну плату за користування орендованим нерухомим майном та витрати за комунальні послуги, спожиті на об`єкті оренди, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 17 310 грн 00 коп. З огляду на те, що відповідач не повернув орендоване майно після припинення дії договору внаслідок його розірвання позивачем нараховано йому неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з січня по травень 2026 року в сумі 72 000 грн 00 коп., а за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, позивачка просила суд зобов`язати відповідача звільнити та повернути орендоване відповідачем приміщення, а також стягнути 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди, посилаючись на погіршення стану здоров`я, душевні переживання та негативний вплив на її взаємовідносини на роботі, спричинені тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов та на участь представника в судовому засіданні відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.09.2021 між ФОП Рошко Іванною Євгенівною (орендодавець) та ТОВ "Медекс плюс" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Брошнів-Осада, вул. 22 Січня, буд. 53Д, площею 45 кв.м.

Об`єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору оренди нерухомого майна від 01 квітня 2021 року (копія додається ) (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору, суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду.

За змістом пунктів 2.3 та 2.4 договору, після закінчення дії цього договору суборендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди по акту приймання-передачі у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору.

Передача приміщення від орендаря до суборендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками орендаря і суборендодавця. Оформлення акта приймання-передачі здійснює сторона, яка передає об`єкт оренди іншій стороні договору.

В п. 4.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди становить 200 грн 00 коп. за 1 кв.м. за один місяць. Загальна сума оренди становить 9 000 грн 00 коп. в місяць. Розмір орендної плати визначено з урахуванням плати за землю та податку на нерухомість та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавцю, в розмірі встановленому цим договором, до 20-го числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків. У випадку неотримання суборендарем виставленого орендодавцем рахунку до даного договору до 20 числа поточного місяця включно, сплата суборендарем орендної плати орендодавцю, відтерміновується до моменту виставлення орендодавцем рахунку до даного договору та отримання суборендарем виставленого орендодавцем рахунку до даного Договору. Суборендар звільняється від сплати орендної плати за весь час, протягом якого об`єкт оренди не міг бути використаний орендарем через обставини, за які він не відповідає.

За змістом п. 4.5 договору, витрати по комунальних послугах, спожитих на об`єкті оренди (за фактично використану воду, газ, тепло і електроенергію, каналізацію, вивіз сміття, телефон, охорона, інші послуги, які необхідні для використання об`єкту оренди), покладаються на суборендаря. Дані витрати сплачуються суборендарем самостійно за виставлених рахунків за фактично спожиті послуги згідно показів лічильників, чи пропорційно до площі орендованого приміщення або пропорційно площі опалюваних приміщень (газ).

Згідно з п. 5.5 договору, у випадку прострочення стороною грошового зобов`язання, яке передбачено цим договором, вона зобов`язана сплатити іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

В пунктах 6.1 та 6.3 договору визначено, що строк оренди складає 35 місяців роки з дати підписання договору. У разу відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення строку дії даного договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п.9.1 договору).

Відповідно до п. 9.4 та 9.5 договору, договір може бути достроково припинений лише за домовленістю сторін, що оформляється додатковим договором до цього договору або в односторонньому порядку у випадках передбачених даними договором.

Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору та акту прийому-передачі майна.

01.09.2021 сторони підписали акт прийому-передачі приміщень до договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 01.09.2021, відповідно до якого орендодавець передав, а суборендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Брошнів-Осада, вул. 22 Січня, буд. 53Д, площею 45 кв.м.

Директор ТОВ "Медекс плюс" звернувся до ФОП Рошко І.Є. із пропозицією про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, в якій зазначив про те, що товариство немає потреби у оренді вказаного приміщення та немає коштів для оплати вартості оренди.

10.11.2025 сторони підписали додаткову угоду до договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, в п. 1 якої визначили, що орендодавець та суборендар дійшли згоди розірвати договір суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021 з 10 листопада 2025 року.

15.12.2025 ФОП Рошко І.Є. надіслала ТОВ "Медекс плюс" лист №11/25 від 15.12.2025, в якому повідомила про те, що прийняла пропозицію про розірвання договору суборенди та надіслала на відповідачу оригінал підписаної Додаткової угоди від 10 листопада 2025 року про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021 та надала проект акту повернення орендованого приміщення.

Представник ТОВ "Медекс плюс" звернувся до ФОП Рошко І.Є. із листом від 07.01.2026 з пропозицією з 01.02.2026 укласти новий договір суборенди нежитлового приміщення, площею 45 кв.м., яке знаходяться за адресою: вул. 22 Січня, буд. 53, Брошнівська ОТГ, Калуський (Рожнятівський) район, Івано-Франківська область із збільшенням орендної плати та розтермінувати заборгованість за договором від 01.09.2021.

21.01.2026 ФОП Рошко І.Є. надіслала відповідачу лист №5/26 від 20.01.2026 про відмову від пропозиції на укладення нового договору та просила відповідача сплатити всю суму заборгованості по орендній платі і направити представника для укладення акту повернення передачі-приймання орендованого приміщення.

Відповідно до опису вкладення до цінного листа від 26.01.2026 позивач надіслав відповідачу для оплати орендної плати рахунок №3 від 1-10 листопада 2025 року на суму 3000 грн 00 коп. та для оплати комунальних послуг рахунки №1 від 20.11.2025 на суму 4 770 грн 00 коп., №2 від 20.12.2025 на суму 4 770 грн 00 коп. та №4 на суму 4 770 грн 00 коп.

Таким чином, основна сума заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, яку визначив позивач, становить 17 310 грн, з яких 3000 грн - заборгованість по орендній платі з 1 по 10 листопада 2025 року та 14 310 грн 00 коп. - заборгованість за комунальні послуги, спожиті на об`єкті оренди.

У зв`язку з не поверненням відповідачем орендованого майна, на підставі ст. 785 ЦК України позивачем йому нараховано неустойку за період з січня по травень 2026 року у розмірі 72 000 грн 00 коп.

За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, позивач нарахував відповідачу за період з 11.11.2025 по 31.03.2026 на суму 17 310 грн 00 коп. - 2 059 грн 64 коп. пені, 213 грн 41 коп. 3% річних та 1 741 грн 93 коп. інфляційних втрат.

Крім того, ФОП Рошко І.Є., яка є особою з інвалідністю другої групи, діагноз "цукровий діабет" просила стягнути з відповідача 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди, зазначаючи, що тривале невиконання відповідачем договірних зобов`язань негативно позначилося на її фізичному та емоційному стані. На підтвердження погіршення стану здоров`я та необхідності лікування до матеріалів справи долучено копії фіскальних чеків на придбання лікарських засобів.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Щодо вимоги про стягнення заборгованості із орендної плати.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За встановлених судом обставин справи, на виконання договірних зобов`язань, на підставі акту прийому-передачі приміщень до договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 01.09.2021, позивач передав а відповідач прийняв в оренду приміщення, яке знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Брошнів-Осада, вул. 22 Січня, буд. 53Д, площею 45 кв.м.

За приписами ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, сторонами було реалізоване їхнє право на дострокове розірвання договору оренди шляхом підписання додаткової угоди до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати договір суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021 з 10 листопада 2025 року.

Таким чином, договір оренди є припиненим з 10.11.2025.

При цьому, суд зазначає, що наявність заборгованості по орендній платі не впливає на факт припинення договору оренди, оскільки орендодавець вправі захистити свої права в судовому порядку шляхом стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавцю, в розмірі встановленому цим договором, до 20-го числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків. У випадку неотримання суборендарем виставленого орендодавцем рахунку до даного договору до 20 числа поточного місяця включно, сплата суборендарем орендної плати орендодавцю, відтерміновується до моменту виставлення орендодавцем рахунку до даного договору та отримання суборендарем виставленого орендодавцем рахунку до даного Договору.

Водночас, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18).

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача виникло зобов`язання оплачувати орендні платежі щомісячно до останнього числа місяця незалежно від виставлення орендодавцем рахунків, а враховуючи те, що договір є припиненим з 10.11.2025, то орендну плату за користування об`єктом оренди з 01 по 10 листопада 2025 року в розмірі 3000 грн 00 коп., відповідач мав сплатити 10.11.2025.

Також у п. 4.5 договору сторони визначили, що витрати по комунальних послугах, спожитих на об`єкті оренди (за фактично використану воду, газ, тепло і електроенергію, каналізацію, вивіз сміття, телефон, охорона, інші послуги, які необхідні для використання об`єкту оренди), покладаються на суборендаря. Дані витрати сплачуються суборендарем самостійно за виставлених рахунків за фактично спожиті послуги згідно показів лічильників, чи пропорційно до площі орендованого приміщення або пропорційно площі опалюваних приміщень (газ).

Як встановлено судом, відповідно до опису вкладення у цінний лист позивач 26.01.2026 надіслав відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг на загальну суму 14 310 грн 00 коп.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вручення зазначеного поштового відправлення, зокрема інформації про його відстеження (трекінгу).

Водночас, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень АТ "Укрпошта", відповідно до яких нормативний строк пересилання письмової кореспонденції в межах однієї області становить три дні, суд виходить з того, що відповідач мав отримати зазначені рахунки 29.01.2026. Відтак саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок здійснити оплату комунальних послуг, спожитих на об`єкті оренди у розмірі 14 310 грн 00 коп.

Таким чином, загальний розмір основного боргу за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021 становить 17 310 грн 00 коп. (3 000 грн 00 коп. орендна плата з 01 по 10 листопада 2025 року + 14 310 грн 00 коп. витрат по комунальних послугах).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 310 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У договорі суборенди сторони визначили, що у випадку прострочення стороною грошового зобов`язання, яке передбачено цим договором, вона зобов`язана сплатити іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язання (п. 5.5 договору).

За прострочення виконання грошового зобов`язання за договором суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, позивачем нараховано за період з 11.11.2025 по 31.03.2026 на суму 17 310 грн 00 коп. - 2 059 грн 64 коп. пені, 213 грн 41 коп. 3% річних та 1 741 грн 93 коп. інфляційних втрат.

Суд здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду та враховуючи встановлений судом граничний строк оплати 3 000 грн орендної плати та 14 310 грн 00 коп. витрат на комунальні послуги, відповідно до якого:

за період з 11.11.2025 по 31.03.2026 на суму 3 000 грн 00 коп., розмір пені становить 354 грн 25 коп., розмір 3% річних - 34 грн 77 коп., а розмір інфляційних втрат - 121 грн 72 коп.;

за період з 29.01.2026 по 31.03.2026 на суму 14 310 грн 00 коп., розмір пені становить 729 грн 61 коп., розмір 3% річних - 72 грн 92 коп., а розмір інфляційних втрат - 388 грн 80 коп.

Таким чином, за перерахунком суду, загальний розмір пені становить 1083 грн 86 коп., загальний розмір 3% річних - 107 69 грн та загальний розмір інфляційних втрат - 510 грн 52 коп.

Відтак, з відповідача на користь позивача у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань належить стягнути 1083 грн 86 коп. пені, 107 69 грн 00 коп. 3% річних та 510 грн 52 коп. інфляційних втрат.

Щодо вимоги про стягнення неустойки за не повернення об`єкта оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

В пунктах 2.3 та 2.4 договору сторони визначили, що після закінчення дії цього договору суборендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди по акту приймання-передачі у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору.

Передача приміщення від орендаря до суборендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками орендаря і суборендодавця.

У зв`язку з не поверненням відповідачем орендованого майна, на підставі ст. 785 ЦК України позивачем нараховано неустойку за період з січня по травень 2026 року у розмірі 72 000 грн 00 коп.

За перерахунком судом розміру неустойки за визначений позивачем період, розмір неустойки за період з січня по травень 2026 року становить 90 000 грн 00 коп. (9 000 грн 00 коп. (місячна орендна плата) х 2 х 5 міс.).

Проте, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому до задоволення належить заявлена до стягнення з відповідача сума неустойки в розмірі 72 000 грн 00 коп.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання звільнити та повернути нерухоме майно.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом договір суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021, відповідно до якого позивачем передано відповідачу нерухоме майно є припинений з 10.11.2025.

Отже, з 10.11.2025 у відповідача виник обов`язок з повернення нерухомого майна, що було у його користуванні.

Ураховуючи встановлені обставини щодо припинення договору оренди нерухомого майна та перебування спірного нерухомого майна у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права позивача буде повернення йому спірного нерухомого майна у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав його в оренду. Таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання звільнити та повернути орендоване приміщення є обґрунтованою та належить до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Позиція позивачки в частині вимог про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на тому, що тривале невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів призвело до погіршення стану її здоров`я, негативно вплинуло на емоційний стан та спричинило погіршення взаємовідносин на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/1111/18.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачці необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування моральної шкоди. Зокрема, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та погіршенням її фізичного чи емоційного стану, а також вини відповідача у заподіянні такої шкоди.

Приєднані до матеріалів справи копії фіскальних чеків на придбання лікарських засобів не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження заявлених вимог, оскільки вони самі по собі не підтверджують ані наявності моральної шкоди, ані того, що лікарські засоби були придбані за призначенням лікарем і саме у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, викликаним діями чи бездіяльністю відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

З огляду на викладене, позов належить до часткового задоволення.

Щодо судового збору.

В п. 2 ч.5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, оскільки позивачем в даному позові об`єднано одну позовну вимогу майнового характеру та дві позовні вимоги немайнового характеру, за подання цієї позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у сумі 9 984 грн 00 коп. (3 328 грн х 3).

Разом з тим, згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що спір між сторонами у даній справі вирішено шляхом часткового задоволення позову, з відповідача в дохід державного бюджету слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог, а саме в сумі 9 323 грн 16 коп.

Керуючись статтями 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (76019, вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37409493) звільнити частину нежитлового приміщення площею 45 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. 22 січня, буд. 53 "Д", Брошнівська ОТГ (смт. Брошнів-Осада), Калуський (Рожнятівський) район, Івано-Франківська область.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (76019, вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37409493) повернути Фізичній особі-підприємцю Рошко Іванні Євгенівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину нежитлового приміщення площею 45 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. 22 січня, буд. 53 "Д", Брошнівська ОТГ (смт. Брошнів-Осада), Калуський (Рожнятівський) район, Івано-Франківська область за актом приймання-передачі (повернення) згідно договору суборенди нежитлових приміщень від 01.09.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (76019, вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37409493) на користь Фізичної особи-підприємця Рошко Іванни Євгенівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 91 012 (дев`яносто одну тисячу дванадцять) грн 07 коп. заборгованості, з яких: 17 310 (сімнадцять тисяч триста десять) грн 00 коп. основного боргу, 72000 (сімдесят дві тисячі) грн 00 коп. неустойки, 1 083 (одну тисячу вісімдесят три) грн 86 коп. пені, 107 (сто сім) грн 69 коп. 3% річних та 510 (п`ятсот десять) грн 52 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (76019, вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 37409493) в дохід Державного бюджету України 9 323 (дев`ять тисяч триста двадцять три) грн 16 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.07.2026.

Суддя О.В. Рочняк