Court ruling № 138545447, 21.07.2026, Perechyn District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 304/554/26 Провадження № 6/304/60/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення від 11 червня 2026 року у цивільній справі № 304/554/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

відповідач ОСОБА_1 в електронній формі через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить розстрочити йому виконання рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року у справі № 304/554/26 строком на дванадцять місяців та встановити порядок виконання рішення шляхом щомісячної сплати рівних платежів до повного погашення заборгованості. Зазначає, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року у справі №304/554/26 позов ТОВ «ФК «Позика» було задоволено та постановлено стягнути з нього заборгованість за кредитним договором. На сьогодні він тимчасово не працевлаштований та не має постійного джерела доходу. У зв`язку з цим одноразове виконання рішення суду у повному обсязі є для нього об`єктивно ускладненим. Разом із тим, він не ухиляється від виконання рішення суду та має намір виконати його добровільно в повному обсязі. Саме з цією метою він звертається до суду із даною заявою, оскільки виконання рішення шляхом щомісячних платежів є реальним та дозволить повністю погасити заборгованість без застосування заходів примусового виконання. Вважає, що застосування примусового виконання за наявності його добровільного наміру виконати рішення суду та звернення із заявою про розстрочку не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та лише призведе до виникнення додаткових витрат, пов`язаних із виконавчим провадженням. Надання судом розстрочки забезпечить реальне та своєчасне виконання рішення суду без необхідності застосування заходів примусового виконання.

Двадцятого липня 2026 року від представника ТОВ «ФК «Позика» Міньковської А.В. в електронній формі через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на клопотання, у якому вона просила відмовити повністю у задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 304/554/26 за позовом ТОВ «ФК ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вказує на те, що згідно з ч. 2 ст. 263 ЦПК України підставою для розстрочки є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Сама по собі відсутність коштів у боржника, згідно з судовою практикою Верховного Суду, не є винятковою обставиною для відстрочки чи розстрочки. Розстрочення виконання рішення без поважних причин призведе до безпідставного затягування захисту прав позивача та порушить баланс інтересів сторін. Відсутність коштів це не виняткова обставина. Однак відповідачем не наведено у клопотанні про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається відповідач, такого характеру не носять. Аргумент відповідача про залежність виконання судового рішення від його майнового стану не можу бути прийнятий до уваги, адже згідно з ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. З огляду на викладене вище, та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер та об`єктивно унеможливлюють чи ускладнюють виконання ним судового рішення, а незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання, вважає, що у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду має бути відмовлено.

У судове засідання заявник (відповідач) ОСОБА_1 , а також представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» Міньковська А.В. у судове засідання не з`явилися, однак у своїх письмових поясненнях просили розгляд заяви здійснювати за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2026 року у цивільній справі № 304/554/26, що набрало законної сили 14 липня 2026 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю - стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 52647780 від 23 вересня 2021 року в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп, з яких 10 000 грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту та 15 500 грн 00 коп заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Розстрочка виконання рішення суду це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці (рішення від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» п. 40, заява N 6962/02). Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Окрім того, вирішуючи справу «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини в п. 43 свого рішення від 20 липня 2004 року дійшов наступного висновку: «Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду однієї зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На думку суду, наведені боржником ОСОБА_1 підстави не свідчать про існування таких виняткових обставин, що можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. Так, заявник стверджує, що не має можливості виконати судове рішення одноразовим платежем через складне матеріальне становище. Однак, ним не надано жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини, зокрема щодо його дійсного майнового стану. Наявна у матеріалах справи довідка Пенсійного фонду України сформована ще 02 травня 2025 року та не є актуальною на час розгляду питання про розстрочку виконання судового рішення.

Відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. 435, 258-261 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення від 11 червня 2026 року у цивільній справі № 304/554/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий:Ганько І. І.