Decision № 138428608, 22.07.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/701/26

Провадження №2/338/841/26

22 липня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

08 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 800 грн 00 коп., судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у сумі 116 гривень 58 коп..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 жовтня 2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 09.10.2025-100000107 за допомогою електронного підпису. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 3000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 140 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами 1% на день.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 гривень.

Разом з тим, відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 10800 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу тіло кредиту у розмірі 3000 гривень, заборгованість за процентами 4200 гривень, комісія пов`язана з наданням кредиту в сумі 600 гривень та відсотки нараховані по ст. 625 ЦК України в сумі 3000 гривень. Відповідач не сплатив заборгованість, тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10800 грн 00 коп..

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданому позові представник ТОВ «Споживчий центр» просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки ОСОБА_1 суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

З огляду на викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 09 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) та Заявку, уклавши таким чином із позивачем ТОВ «Споживчий центр» кредитний договір № 09.10.2025-100000107.

Згідно кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти в розмірі 3 000 грн, строком на 140 дні, із процентною ставкою у розмірі 1 % за один день.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 600 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно з п. 15. Заявки (пропозиції - оферти) та відповіді позичальника, позичальник погодився та сторони домовились про те, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема зобов`язання зі сплати кредиту у терміни передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням узгоджених відсотків річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з інформації, наданої з системи LiqPay, 09 жовтня 2025 року на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 3 000 грн.

Згідно копії Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.10.2025-100000107 від 09 жовтня 2025 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 по вказаному договору складає 10 800 грн, що складається з: тіла кредиту в сумі 3 000 грн.; процентів в сумі 4200 грн, комісії пов`язаної з наданням кредиту в сумі 600 гривень та відсотків нарахованих, відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 3000 гривень.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Встановлено, що кредитний договір № 09.10.2025-100000107 від 09 жовтня 2025 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е259. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитний договір, не отримував та не вводив одноразовий ідентифікатор, не надавав ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Взяті на себе зобов`язання сторонами за кредитним договором підлягають виконанню, оскільки належать до стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та врахуванням інтересів іншої сторони угоди або відносин, про які йдеться. Сторона договору не вправі тлумачити договір чи діяти всупереч своїм попереднім заявам або поведінці на шкоду іншій стороні, яка обґрунтовано покладалася на умови договору.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 виходячи із умов кредитного договору, взятих на себе сторонами зобов`язань за Договором кредиту становить 7800 грн 00 коп., з яких 3000 гривень тіло кредиту, 4200 гривень проценти за користування кредитом та 600 гривень комісія з надання кредиту.

Умови договору протягом строку встановленого кредитним договором відповідачем не виконувались належним чином, у зв`язку в чим виникла прострочена заборгованість (прострочка по кредиту).

Також, згідно довідки про розрахунок заборгованості та графіку погашення платежів вбачається, що за відсотками у розмірі 4200,00 гривень заборгованість була розрахована за період з 09.10.2025 по 26.02.2026 року, тобто в межах строку дії кредитного договору.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 09.10.2025-100000107 від 09 жовтня 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 09 жовтня 2025 року від ТОВ "Споживчий центр " кредитних коштів у розмірі 3 000 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не запере чується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 7800 грн 00 коп., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3000,00 гривень, заборгованість за процентами 4200 гривень, яка підлягає стягненню.

Щодо стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 600 грн.

Згідно із п. 4 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, нарахування на підставі кредитного договору комісії у розмірі 600 грн, та її стягнення кредитором не суперечить закону, а тому вимога про стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими процентами згідно зі ст. 625 ЦК України в сумі 3000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд, з урахуванням вказаних норм, приходить до висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача залишку процентів на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 3000 грн, які є мірою відповідальності за прострочення відповідачем зобов`язань з повернення позики у встановлений договором строк. Тому, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 09.10.2025-100000107 від 09 жовтня 2025 року на загальну суму 7800 грн 00 коп., з яких 3 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 4200 грн 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 600 грн заборгованість за комісією пов`язаною з наданням кредиту.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір а інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1922 грн 84 коп. судового збору (7800 грнх 2662,40/ 10800 грн =1922 грн 84 коп.) та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 83 грн 94 коп. (7800/1800=0,72%) (116,58х0,72=83 грн 94 коп.)

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 09.10.2025-100000107 від 09 жовтня 2025 року на загальну суму 7800 (сім тисяч вісімсот) грн 00 коп., з яких 3000 грн - основний борг (тіло кредиту), 4200 грн - проценти за користування кредитом та 600 гривень комісія з надання кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1922 грн 84 коп. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 83 грн 94 коп..

В решті позовних вимог відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса реєстрації: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Решетов