Decision № 138276331, 09.07.2026, Tlumach District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 353/428/26

Провадження № 2/353/468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання Гаврилів Х.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання за ним права власності на дві земельні ділянки загальною площею 0,5736 га, які розташовані на території Кутищенської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, призначені для ведення товарного виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , а також права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка рішенням 11 сесії 21 демократичного скликання Кутищенської сільської Ради народних депутатів с. Кутище Тлумацького району від 11.10.1993 року була передана бабусі ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 . Свої вимоги обґрунтовував тим, що його бабусі ОСОБА_4 належало вищевказане майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 бабуся ОСОБА_4 померла. Ще за життя вона склала заповіт, яким на випадок смерті заповіла йому належний їй земельний пай та земельні ділянки. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом на все належне їй майно. Він є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину. Дочки спадкодавиці (його тітки) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину за законом не приймали і на неї не претендують. Інших спадкоємців немає. Його батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак в нотаріальному порядку йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що ним пропущено встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини. Вказав, що він фактично прийняв спадщину після смерті бабусі, оскільки в червні 2023 року переїхав проживати до бабабусі, так як вона хворіла та потребувала допомоги, проживали разом, вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, сплачував комунальні платежі.

А тому необхідно в судовому порядку визнати за позивачем право власності на дві земельні ділянки загальною площею 0,5736 га, які розташовані на території Кутищенської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області, призначені для ведення товарного виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , а також права на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка рішенням 11 сесії 21 демократичного скликання Кутищенської сільської Ради народних депутатів с. Кутище Тлумацького району від 11.10.1993 року була передана бабусі ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав зазначених в ньому, просив його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явилися, однак на адресу суду надіслали заяви (а.с. 30, 36, 42), в яких позов визнали в повному обсязі, просили справу розглянути без їх участі.

Свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є жителями с. Кутище Івано-Франківського району Івано-Франківської областіта знайомими позивача, в судовому засіданні ствердили, що знають позивача ОСОБА_1 та знали його покійних батьків та бабусю ОСОБА_4 . Засвідчили той факт, що позивач з червня 2023 року проживав разом з бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки бабуся хворіла та потребувала сторонньої допомоги. Проводив похорон бабусі.

Вислухавши думку позивача та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право приваної власності на землю серії IV-ІФ № 040753 від 26.03.2003 року, який виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кутищенської сільської Ради народних депутатів від 14.11.2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 753, ОСОБА_4 (бабуся позивача) належала земельна ділянка площею 0,57 га в межах згідно з планом для ведення товарного виробництва, яка розташована на території Кутищенської сільської ради Тлумацького (Івано-Франківського) району Івано-Франківської області (а.с. 3).

Відповідно до Архівного витягу з рішення 11 сесії 21 демократичного скликання Кутищенської сільської Ради народних депутатів с. Кутище Тлумацького району від 11.10.1993 р. «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», виданого архівним відділом № 4 Івано-Франківської районної державної адміністрації № 247/01-20 від 16.02.2026 року (а.с. 4) ОСОБА_4 (бабуся позивача) передано у приватну власність безоплатно дві земельні ділянки загальною площею 0,85 га, а саме для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га.

Згідно абз. 2 п.1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документаціїі з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (намісцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В силу ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є зокрема, громадяни на землі приватної власності.

Згідност. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: (а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; (б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; (в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; (г) прийняття спадщини; (ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: (а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; (б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; (в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином дві земельні ділянки в цілому, загальною площею 0,85 га, з якої для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,60 га, які були передані у приватну власність безоплатно ОСОБА_4 , входять у спадкову масу після смерті останньої.

Батько позивача ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (бабуся позивача), що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6 зворот).

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками вказано ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (батько позивача), а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (бабуся позивача), що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 5).

Ще за життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким належний їй земельний пай, земельні ділянки заповіла своєму внукові ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією заповіту від 05.02.2001 року зареєстрованому в реєстрі за № 25 (а.с. 7) та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84226712 від 19.02.2026 року (а.с. 11-13).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 84226703 від 19.02.2026 року, в Спадковому реєстрі відсутні відомості про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (бабуся позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 (бабуся позивача) позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (бабуся позивача), однак отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що не підтверджено факт його постійного проживання як спадкоємця, із спадкодавцем ОСОБА_4 (бабуся позивача) на час відкриття спадщини, що підтверджується листом-повідомленням приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. № 54/01-16 від 19.02.2026 року (а.с. 9).

Для звернення в нотаріальну контору із заявою на оформлення спадщини за законом позивачу необхідно представити документи, які б підтверджували, що він постійно проживав однією сім`єю з спадкодавцем ОСОБА_4 (мати позивача), по день її смерті по АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Кутищенського старостинського округу Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 19 від 12.02.2026 року (а.с. 8) ОСОБА_4 була постійною жителькою с. Кутище Івано-Франківського району Івано-Франківської області та на день смерті була зареєстрований та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті за вказаною адресою ніхто не зареєстрований. З червня 2026 року разом ОСОБА_4 постійно проживав без реєстрації її онук ОСОБА_1 , вели спільне господарство, обробляли земельні ділянки, сплачували комунальні платежі. ОСОБА_1 здійснював догляд за лежачою бабусею. З часу смерті бабусі і на даний час ОСОБА_1 користується усім рухомим та нерухомим майном покійної бабусі ОСОБА_4 . Від імені померлої ОСОБА_4 в сільській раді посвідчувався заповіт за № 25 ід 05.02.2001 року, який не скасовувався і не відмінявся.

Також про факт спільного проживання ОСОБА_1 (позивач) разом з ОСОБА_4 (бабуся позивача) з червня 2023 року по день її смерті ствердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У зв`язку з тим, що на час відкриття спадщини у ОСОБА_1 (позивач) відсутні документи на підтвердження його постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 (бабуся позивача), він не може оформити право власності на спадкове майно на своє ім`я.

Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Оцінивши наявні у справі докази, враховуючи, що цей факт дійсно має для позивача юридичне значення, суд приходить до висновку про доведеність факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем, оскільки він дійсно має для позивача юридичне значення, так як зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Нормами статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з відсутністю на час складання рішення клопотання позивача, питання про повернення судового збору не вирішується.

На підставі наведеного, ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1222, 1268 ЦК України, ст. 80, 81, 116 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 293, 315, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 :

- право власності на дві земельні ділянки загальною площею 0,5736 га для ведення товарного виробництва, які розташовані на території Кутищенськї сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 040753 від 26.03.2003 року, який виданий на підставі рішення виконавчого комітету Кутищенської сільської Ради народних депутатів від 14.11.2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 753, виданого на ім`я ОСОБА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 ;

- право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,60 га, для ведення особистого підсобного господарства, яка рішенням 11 сесії 21 демократичного скликання Кутищенської сільської Ради народних депутатів с. Кутище Тлумацького району від 11.10.1993 року, прийнятою на підставі Декрету Катінету Міністрів України від 26.12.1992 року, була передана ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_4 , та проведення державної реєстрації цих земельних ділянок відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «16» липня 2026 року.