Court ruling № 138024473, 22.06.2026, Kherson City Court of Kherson Oblast

Справа №954/744/24

н/п 1-кп/766/2720/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про зміну запобіжного заходу

(повний текст)

22.06.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

судді ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції, Ізмаїльський СІЗО),

захисника - ОСОБА_7 ,

потерпіла ОСОБА_8 не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018230070000736 від 01.04.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.04.2024 (справа №487/3099/24, н/п 1-кс/487/2374/24) стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.05.2024 без визначення застави.

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 02.08.2024 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на два місяці та визначено заставу в розмірі 2 735 857,00 грн.

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 18.11.2024 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 16.01.2025, включно, з визначенням розміру застави в сумі 2 735 857,00 гривень.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26.12.2024 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 23.02.2025 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 13.04.2025 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.04.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 05.06.2025 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 01.08.2025 року із залишенням раніш визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.07.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 20.09.2025 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 14.11.2025 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 02.11.2026 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2025 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 13.02.2026 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2026 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 13.03.2026 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.03.2026 року також продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 08.05.2026 року із визначеною заставою в розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.04.2026 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою строком до 27.06.2026 року із залишенням раніше визначеного розміру застави.

22.06.2026 року у судовому засіданні прокурор на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК) звернувся із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк 60 днів. та залишити заставу в раніше визначеному розмірі.

І. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор зазначає, що на даному етапі судового розгляду ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його подальшому продовжені не зменшилися.

ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, за яке передбачене основне покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, що у сукупності дає обґрунтовані підстави дійти висновку про наявність ризиків, передбачених пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки отримання обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, в разі визнання його винуватим, є слушними мотивом і підставою для переховування обвинуваченим від суду.

В цьому контексті прокурор знову звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_6 з 10.04.2020 по 03.04.2024 (тобто 4 роки) перебував у розшуку, оскільки переховувався від органу досудового розслідування, суду та 03.04.2024 був затриманий працівниками поліції на підставі ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Другим ризиком, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку прокурора є те, що обвинувачений може мати можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_9 із деякими свідками добре знайомий, а тому може переконати їх змінити свої показання, що негативно позначиться на судовому розгляді кримінального провадження.

Крім того, прокурор вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі пов`язані з таємним викраденням чужого майна з метою отримання незаконного доходу.

Прокурор також вважає, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор вважає, що найбільш доцільним є продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м`який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та запобігти наведеним вище ризикам.

ІІ. Позиція сторони захисту

Сторона захисту проти клопотання прокурора заперечувала з підстав необґрунтованості доводів сторони обвинувачення щодо наявності ризиків і визначення розміру застави.

Захисник зазначив, що сторона обвинувачення посилається на те, що обвинувачений може впливати на свідків, проте не зазначає, на яких саме свідків може впливати обвинувачений, оскільки за відомою інформацією свідки знаходяться на окупованій території. Те, що обвинувачений перебував у розшуку не є підставою вважати, що він буде переховуватися, оскільки на той момент він не був належним чином сповіщений про хід кримінального провадження. Вважає за можливе застосувати менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою і обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною обвинуваченому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1

Окрім цього, обвинувачений подав письмові заперечення проти клопотання прокурора, у яких зазначив наступне.

ОСОБА_6 зазначає, що ризик переховування його від правоохоронних органів та суду є необґрунтованим з тих підстав, що протягом періоду з 10.04.2020 року по 03.04.2024 року йому не було належним чином повідомлено про підозру, обізнаний про перебування у розшуку він не був. ОСОБА_6 зазначає, що користувався державними сервісами, зокрема щодо оформлення статусу внутрішньо-переміщеної особи, офіційно оформлював документи, здійснював заміну паспорта громадянина України. На думку обвинуваченого, вказані обставини свідчать про відсутність наміру переховування від органів влади та відсутність приховування поточного місцезнаходження ОСОБА_6 .

Обвинувачений також заперечує вплив на свідків та потерпілого з огляду на обставину їх перебування на тимчасово окупованих територіях, відсутність його інформованості про особу потерпілого, свідків як таких.

ОСОБА_6 зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів вжиття обвинуваченим спроб впливу на потерпілого або свідців як до затримання, так і під час перебування під вартою.

Щодо можливості вчинення нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 звертає увагу Суду на те, що протягом перебування у розшуку, строком майже у чотири роки, не було зафіксовано жодного нового кримінального правопорушення за участі обвинуваченого, відсутні скарги, звернення громадян або інші відомості з цього приводу.

ОСОБА_6 зауважує, що протягом двох років перебування під вартою стороною обвинувачення не надано жодних нових доказів в частині існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. На думку обвинуваченого, прокурор будує своє клопотання на припущеннях, що неодноразово були предметом судового розгляду.

Окрему увагу ОСОБА_6 звернуто на непомірність застави, визначеної судом.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

Суд в ухвалі від 13.02.2025 року виклав позицію щодо змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» і необхідності дотримання цього стандарту під час вирішення клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Суд звертає увагу, що аргументи прокурора щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не змінилися з моменту розгляду відповідного клопотання у судовому засіданні 13.02.2025 року.

За результатами цього розгляду Судом було ухвалено рішення про задоволення клопотання прокурора і продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченого з можливістю внесення застави в раніше визначеному розмірі.

Ухвалами Суду від 07.04.2025, 03.06.2025, 23.07.2025, 16.09.2025, 04.11.2025, 16.12.2025, 13.01.2026, 10.03.2026, 29.04.2026 висновки викладені в ухвалі Суду від 13.02.2025 року були підтверджені.

В судовому засіданні сторона захисту заперечувала щодо задоволення клопотання з цих же підстав, що й під час попередніх судових засідань 13.02.2025, 07.04.2025, 03.06.2025, 23.07.2025, 16.09.2025, 04.11.2025, 16.12.2025, 13.01.2026, 10.03.2026, 29.04.2026. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі і застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місця свого проживання. Обвинувачений погодився з аргументами захисника щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, проти клопотання прокурора також заперечував.

Мотиви Суду стосовно продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого викладені у вищенаведеній ухвалі від 13.02.2025. Такі мотиви Суд вважає вичерпними, входячи із наведених аргументів сторін кримінального провадження.

Суд нагадує, що запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення недобросовісної поведінки обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Рішення про застосування (продовження) одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Проте, жодний принцип закріплений у законодавстві не може бути абсолютизованим, оскільки абсолютизація інтересу суспільства може завдати необґрунтованої та неспівмірної шкоди підсудному та його правам.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Суд повторно наголошує, що відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що перелічені у частині першій статті.

Обвинуваченим обґрунтовано зауважено, що сторона обвинувачення ґрунтує своє клопотання на припущеннях щодо існування ризиків у кримінальному провадженні, в розумінні ст. 177 КПК України.

Можливість впливу на сторони кримінального провадження не може розглядатись Судом як реальна, оскільки особи потерпілого та свідків, навіть за умови інформованості обвинуваченого про їх особисті дані, перебувають поза фізичною досяжністю ОСОБА_6 та не можуть зазнати будь-якого впливу на них з боку обвинуваченого під час провадження у справі.

Окрім цього, Суд зауважує, що особа тримається під вартою більше двох років, а потерпіла особа та свідки залишаються недопитаними з об`єктивних причин, пов`язаних з тимчасовою окупацією територій за місцем перебування вказаних осіб.

Відтак, тримання особи під вартою, за умови постійної неможливості проведення допиту свідків та потерпілого, спираючись на ризик існування впливу на них, є необґрунтованим та надмірним, оскільки такий запобіжний захід фактично створює реальну ізоляцію на підставі формального існування ризиків впливу на свідків та потерпілого, які знаходяться поза зоною досяжності сторони обвинувачення.

Також, Суд не погоджується із стороною обвинувачення щодо наявності реального ризику вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, а також переховування від Суду та правоохоронних органів.

Стороною захисту неодноразово наголошувалось на наявності стійких соціальних зв`язків між обвинуваченим та його сім`єю, що підтверджується матеріалами справи, залученістю сім`ї обвинуваченого до питання внесення застави.

Стороною обвинувачення не спростовано тверджень ОСОБА_6 про відсутність будь-яких відомостей щодо участі обвинуваченого у будь-яких інших неправомірних діях, вжитті спроб або вчиненні нових кримінальних або інших правопорушень під час перебування у розшуку.

По суті, запобіжний захід «домашній арешт» також полягає в обмеженнях, пов`язаних зі свободою пересування обвинуваченого (підозрюваного), а також у забороні спілкуватись із певними особами, листуватись, вести перемовини з використанням будь-яких засобів зв`язку. Це позбавлення обвинуваченого волі у вигляді ізоляції, тільки не в установах попереднього ув`язнення, а вдома (наприклад, у власній квартирі чи будинку).

При цьому контроль за виконанням обвинуваченим зобов`язань, які покладаються на нього при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, покладаються на органи Національної поліції України.

Отже, в контексті наведеного, Суд вважає, що ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді «домашнього арешту», який також пов`язаний з позбавленням волі, з ізоляцією обвинуваченого, але в більш сприятливих для нього умовах, цілком правомірно може розраховувати на те, що органом Національної поліції України за місцем проживання (знаходження) обвинуваченого буде забезпечено виконання покладених на нього обов`язків.

Так, з огляду на систематичну неможливість допиту потерпілого, свідків, їх перебування на тимчасово окупованих територіях, з огляду на недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків в повному обсязі, тривалий час утримання обвинуваченого під вартою, з метою співмірної ізоляції обвинуваченого від суспільства, дотримання прав та свобод обвинуваченого, Суд вважає за можливе змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Суд звертає увагу сторін кримінального провадження на те, що неможливість забезпечення стороною обвинувачення доказів (у даних обставинах, допиту потерпілого та свідків) не має бути тягарем обвинуваченого та не повинно мати наслідком поміщення обвинуваченого в умови, за яких неможливо реалізовувати

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

2. Застосувати стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з покладанням на нього обов`язків, передбачених 194 КПК України, до 20 серпня 2026 включно.

3. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20 серпня 2026 року включно, такі обов`язки:

3.1 прибувати до суду за першим викликом;

3.2. не залишати без дозволу суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

3.3 повідомляти суду про зміну свого місця перебування;

3.4 за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

3.5 утриматися від спілкування з потерпілими та свідками в цьому кримінальному провадженні.

4. Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно.

5. Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання покладених цією ухвалою суду обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

6. Роз`яснити обвинуваченому, що, відповідно до частини п`ятої ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

7. Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.

8. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на співробітників Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого, а контроль за її виконанням - на прокурора.

9. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, ДУ "Їзмаїльський слідчий ізолятор", органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

10. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3