№ 137728739, 25.06.2026, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/11106/26

Провадження № 3/344/2780/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Тринчук В.В., розглянувши справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів і приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Вказані адміністративні правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, т.в.о. начальника 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «д» п.1., ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія даного Закону, як на посадову особу начальницького складу служби цивільного захисту не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, не повідомив безпосереднього керівника начальника ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області про наявність у нього реального конфлікту інтересів, зокрема про намір 07.05.2025 року підписати наказ №44-НК/54 про преміювання, згідно якого встановив премію за квітень 2025 року у відсотках від посадового окладу, у тому числі пожежному-рятувальнику 3 державної пожежно-рятувальної частини 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_2 , який відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» є близькою особою ОСОБА_1 , а саме зятем.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2 ч.1 ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім того, т.в.о. начальника 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «д» п.1., ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія даного Закону, як на посадову особу начальницького складу служби цивільного захисту 07.05.2025 року підписав наказ №44-НК/54 про преміювання, згідно якого встановив премію за квітень 2025 року у відсотках від посадового окладу, у тому числі пожежному-рятувальнику 3 державної пожежно-рятувальної частини 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_2 , який відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції» є близькою особою ОСОБА_1 , а саме зятем, тобто приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3 ч.1 ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , якому судом роз`яснені його права передбачені ст. 268 КУпАП щодо можливості отримання кваліфікованої правової допомоги від такого права відмовився та вказав, що самостійно братиме участь у судовому засіданні. Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнав та дав пояснення, які підтверджують обставини та відповідають опису подій, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення, щиро розкаявся, просив суворо не карати та накласти на нього адміністративне стягнення із врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справ, оскільки ним такі обставини не оспорюються та просив обмежитися його поясненнями.

Прокурор у судовому засіданні не заперечила щодо не дослідження доказів стосовно фактичних обставин справ, оскільки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності такі обставини не оспорюються. За вказаних обставин просила суд визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 КУпАП, призначити йому адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП, зазначивши, що у даному випадку слід застосувати положення ст. 36 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , думку прокурора, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наявність чи відсутність складу адміністративних правопорушень у діях особи, щодо якої складено протоколи, надавши оцінку фактичним даним наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає наступне.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

За таких обставин судом встановлено порядок дослідження доказів у даній адміністративній справі та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зазначені вище протоколи про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протоколи підписані уповноваженою особою. Зауважень щодо правильності складання протоколів та достовірності відображеної в них інформації ОСОБА_1 у судовому засіданні не висловлював.

Так, в протоколі, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція), в графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викладена суть адміністративного правопорушення, яка відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеного у ч.1 ст. 172-7 КУпАП та ч.2 ст. 172-7 КУпАП, за яким складено протоколи.

Відповідно до ч.1 ст.172-7 КУпАП неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до ч.2 ст.172-7 КУпАП вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Суб`єктом вказаних правопорушень є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно п.п. «д» п.1., ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у суду відсутні сумніви у добровільності позиції ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що вина у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.172-7 КУпАП та за ч.2 ст.172-7 КУпАП, як не вжиття заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів і прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Положенням ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

З системного аналізу наведених статей та глави 4 КУпАП встановлено, що більш серйозним з числа вчинених ОСОБА_1 правопорушень є адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП, оскільки санкція даної статті, передбачає більше стягнення у виді штрафу, а ніж стягнення за ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Відтак, суд із застосуванням положення ч. 2 ст. 36 КУпАП накладає на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції статті ч.2 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 40 -1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі, передбаченому ЗУ «Про судовий збір».

З урахуванням наведеного та керуючись ч.1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7, ст.ст. 36, 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Об`єднати в одне провадження справу єдиний унікальний номер 344/11106/26, провадження справи номер 3/344/2780/26 та справу єдиний унікальний номер 344/11107/26, провадження справи номер 3/344/2781/26.

Об`єднаним справам присвоїти єдиний унікальний номер 344/11106/26, провадження справи номер 3/344/2780/26.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-7 КУпАП та ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Із врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання постанови про накладення штрафу, зазначена постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. В порядку примусового виконання з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя В.В.Тринчук