Decision № 137657439, 22.06.2026, Shostka City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 589/1752/26

Провадження № 2/589/2195/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участю секретаря судового засідання Велієвої Л.Ф..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (далі - позивач) 08.04.2026 через свого представника в системі «Електронний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3044303115-045736 від 27.09.2024 у загальному розмірі 58499,63 гривень та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 27.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір позики «ТехноПрофі» №3044303115-045736, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у сумі 15340,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , зі строком на 360 днів до 21.09.2025 включно. Пільговий період кредитування з 27.09.2024 по 26.10.2024, та поточний період кредитування з 27.10.2024 по 21.09.2025. Відповідач умови договору позики не виконав, грошові кошти в строк не повернув, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 58499,63 грн, яка складається з: 14990,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 35839,63 грн. - борг відсотків за кредитом; 7670,00 грн борг штрафу.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та його представник у судові засідання не з`явилися, однак у позовній заяві клопотали про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Поштове відправлення повернуте з відміткою «вручено 13.05.2026, підпис особи», що відповідно до п.3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України слід вважати днем вручення цього судового рішення. Повторно судова повістка відповідачу не вручена, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Станом на 22.06.2026 відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Заяв та клопотань відповідач до суду не скеровував.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювало

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, застосовані норми права.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 уклали договір позики «ТехноПрофі» №3044303115-045736 від 27.09.2024 відповідно до якого останній отримав у кредит грошові кошти, зі сплатою процентів та строком повернення до 21.09.2025 включно.

Відповідно до п.2.1 договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 15340,00 грн, який складається із двох частин: одна частина в розмірі 13000,00 грн видається позичальнику шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , а інша частина в сумі 2340,00 грн. утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування зустрічних позовних вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п.2.6.2 договору.

Відповідно до п.2.5 договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою 346,75% річних, що за базовим розміром становить 0,95 % на день від суми позики.

Згідно з п.2.6.2 договору, одноразову комісію за видачу позики у розмірі 18% від чистої суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики згідно з п.2.6.3 Договору.

Відповідно до п.2.6.3 договору, сума комісії за видачу позики нараховується та сплачується в день надання позики, шляхом утримання суми комісії із суми позики, що надається позичальнику за цим договором. Зобов`язання позичальника перед позикодавцем по оплаті комісії в розмірі 2340,00 грн. та зобов`язання позикодавця перед позичальником, щодо надання позичальнику частини кредиту в розмірі 13000,00 грн. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Цей договір є заявою позичальника на зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на зазначену вище суму, що проводиться в день надання позики.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 33812,20 грн.

Із дослідженого графіка платежів за договором позики №3044303115-045736 від 27 вересня 2024 року, який є додатком №1 до Договору, дата повернення позики визначена 21.09.2025, загальна вартість кредиту складає 33812,20 грн.; сума кредиту 15340,00 грн,; витрати за позикою у вигляді процентів за користування позикою в розмірі 16132,20 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між ТОВ «ФК «Технофінанс» та ОСОБА_1 . Договір між сторонами укладено в електронній формі, підписаний електронним підписом із використанням, зокрема, відповідачем, з використанням одноразового ідентифікатора q6MpeE.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань (ст.ст.525, 625 ЦК України).

Згідно з електроновою копією платіжного доручення № 19215 від 22.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» перерахувало на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , перші 6 та останні 4 цифри якої відповідають номеру картки зазначеної у кредитному договорі, грошові кошти у розмірі 15340,00 грн., призначення платежу: надання позики згідно договору кредитування №3044303115-045736 від 27.09.2024.

У порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову, загальний розмір заборгованості становить 58499,63 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14990,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 35839,63 грн, за штрафом в розмірі 7670,00грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Надані позивачем докази свідчать про те, що між ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини від 27.09.2024 на підставі електронного договору позики №3044303115-045736. Неналежне виконання умов кредитного договору призвело до виникнення у ОСОБА_1 заборгованості перед товариством за тілом кредиту в розмірі 14990,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 35839,63 грн, на загальну суму 50829,63 грн.

Вказані обставини свідчать про порушення прав позивача, які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафів в сумі 7670,00 грн. суд зазначає наступне.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Враховуючи викладене вище, оскільки штраф за договором позики №3044303115-045736 нарахований за період з 28.10.2024 по 05.11.2024, коли діяв воєнний стан, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» цього виду неустойки, а вимога позивача в цій частині не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з платіжної інструкції №3169 від 31.03.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 313,36 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч, 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги№03/01 від 03 січня 2024 року укладеного позивачем з ОСОБА_2 ; акт про прийняття-передачі наданих послуг від 08 квітня 2026 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 02.07.2024.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 5000,00 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, та дійшов до висновку, що розмір витрат на оплату правничої допомоги має бути зменшено до 3000,00 грн.

Розмір заявлених позовних вимог підлягають задоволенню частково, отже пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі який розрахований таким чином: 3000,00 грн. *86,89 % = 2606,70 коп.

Керуючись ст. 3, 6, 15, 16, 512, 517, 525, 526, 530, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 5, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268,283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» заборгованість задоговором позики №3044303115-045736 від 27.09.2024 у розмірі 50829 (п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять дев`ять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень 36 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2606 (дві тисячі шістсот шість) гривень 70 копійок у відсотковому співвідношенні задоволених позовних вимог.

В іншій частині позову відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2026 року.

СуддяЧ.М.Теміров