Court ruling № 137635792, 18.06.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

18.06.2026 Справа № 914/3256/16

За скаргою: Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН», м. Львів,

на дії державного виконавця

у справі №914/3256/16

за позовом Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН», м. Львів,

до відповідача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр», м. Львів,

про визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І.К. Капітанчук

За участю представників:

Від стягувача: Єсіпов І.А.

Від боржника: Григорович Р., Чижович І.

Від ДВС: Тарабан О. О.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3256/16 за позовом Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» про визнання бездіяльності незаконної та спонукання до вчинення дій.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020) позовні вимоги задоволено частково; .зобов`язано Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ.«Т-1» загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м.Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість; стягнено з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» судовий збір в розмірі 1378,00 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення, 07.03.2017 судом видано відповідні судові накази.

Ухвалою суду від 12.08.2018 в заяві Приватного підприємства «Тенісний клуб ТЕН» про зміну порядку виконання рішення відмовлено.

На адресу суду 06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга (вх.№2080/26) від Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН»» на постанову державного виконавця від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан Олени Олександрівни від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП 54496723 з виконання наказу від 23.05.2017 №914/3256/16, виданого Господарським судом Львівської області на виконання рішення від 07.03.2017 по справі №914/3256/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 скаргу Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» на бездіяльність державного виконавця передано на розгляд судді Березяк Н.Є.

Ухвалою суду від 06.05.2026 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.05.2026. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

В судових засіданнях представник скаржника скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задоволити з тих підстав, що постанова державного виконавця є передчасною та такою, що прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, скаржник вказує, що судовий контроль за виконанням рішення у справі № 914/3256/16 на момент винесення постанови тривав; звіт боржника про виконання рішення суду не був остаточно розглянутий судом; відсутнє належне підтвердження фактичного повного виконання рішення суду, а матеріали виконавчого провадження не містять належних і допустимих доказів завершеності виконання рішення. Також, державним виконавцем не було враховано процесуальний статус звіту боржника, а також те, що розгляд судом цього звіту є обов`язковим елементом судового контролю за виконанням рішення.

В судових засіданнях представник органу державної виконавчої служби заперечив проти задоволення скарги, з тих підстав, що боржником подано документи, які ( на думку виконавця) підтверджують виконання рішення суду. На його думку , були наявні достатні підстави вважати рішення виконаним; закон не передбачає обов`язкової умови завершення виконавчого провадження у вигляді попереднього затвердження судом звіту боржника.

В судових засіданнях представник боржника заперечив проти задоволення скарги, оскільки ( на його думку) рішення суду виконано у повному обсязі; всі необхідні документи щодо оцінки майна та затвердження вартості були подані до органу ДВС та відсутні підстави для подальшого перебування виконавчого провадження у провадженні.

В судовому засіданні 18.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Суд розглянувши матеріали скарги дійшов висновку про її задоволення виходячи із наступного.

На примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16 видано відповідний наказ, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП №54496723.

Відповідно до пункту 3 частини 7 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з частино 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах:

1) про захист ділової репутації;

2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

3) в інших спорах немайнового характеру.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження (частина 2 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження №54496723 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ще 14.08.2017 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо наказу Господарського суду Львівської області №914/3256/16 від 23.05.2017 про зобов`язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. "Т-1" загальною площею 99,4 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, будинок 4, до приватизації шляхом викупу Приватним підприємством "Тенісний клуб "ТЕН", а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість.

Згідно з частиною 4 статті 345-1 Господарського процесуального кодексу України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Частинами 1, 2 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Поряд з цим, частиною 4 статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

21.07.2025 стягувач звернувся із заявою від 21.07.2025 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Ухвалою суду від 26.08.2025 заяву (вх.№3070/25 від 21.07.2025) Приватного підприємства Тенісний клуб ТЕН про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду у справі №914/3256/16 задоволено та зобов`язано в.о. начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради Сторож Лілію Вікторівну подати у строк до 18.11.2025 звіт про виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16.

Ухвалою суду від 12.02.2026 у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі №914/3256/16 відмовлено та застосовано до керівника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради захід процесуального примусу у виді штрафу у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн. Вказаною ухвалою суду від 12.02.2026 також встановлено керівнику Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №914/3256/16 до 14.04.2026.

Ні станом на час прийняття виконавцем оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, ні станом на даний час звіт про виконання рішення у даній справі не затверджений, докази виконання рішення суду належним чином у матеріалах справи відсутні.

В той же час, Постановою державного виконавця від 24.04.2026 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, що, за твердженням державного виконавця, підтверджується документами боржника.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало повідомлення боржника про виконання рішення суду та надання до органу державної виконавчої служби : копії Висновку про вартість майна від 07.04.2026, копії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №331 від 10.04.2026, копії наказу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №43-п від 10.04.2026 р.

Скаржник зазначив, що висновок про оцінку майна від 07.04.2026 визначив вартість майна на підставі натурного огляду, який відбувся лише 09.04.2026, а відтак Звіт, який мав бути основою для Висновку від 07.04.2026, не міг бути складений станом на 07.04.2026.

В повідомленні боржника від 22.04.2026 про виконання рішення суду у справі № 914/3256/16 відсутнє посилання на Звіт про оцінку майна, який мав бути основою про складання Висновку про оцінку майна від 07.04.2026 , зазначений звіт також не долучався до повідомлення . Станом на час прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2026 ні скаржнику (стягувачу), ні до матеріалів виконавчого провадження не було надано належним чином оформленого Звіту про оцінку майна.

Можливість оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна у судовому порядку на стадії виконання судового рішення передбачено статтею 57 Закону України Про виконавче провадження.

З огляду на викладене, скаржник вважає недопустимим доказом Висновок ЛКП ЛМБТІ від 07.04.2026 про оцінку майна, затверджений рішенням виконавчого комітету ЛМР №331 та наказом УКВ № 43-П від 10.04.2026.

Разом з тим, зі змісту матеріалів виконавчого провадження вбачається, що рішення про закінчення виконавчого провадження прийнято державним виконавцем виключно на підставі документів, поданих боржником, без належної перевірки їх обґрунтованості у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначає, що державним виконавцем не дотримано вимог закону щодо забезпечення рівності сторін виконавчого провадження, оскільки відсутні докази направлення стягувачу звіту боржника про виконання рішення суду та доданих до нього документів, у зв`язку з чим стягувач був позбавлений можливості надати заперечення щодо повноти та належності виконання судового рішення.

Зазначені дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі повідомлення боржника про нібито виконання судового рішення стали підставою для звернення Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП №54496723.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню виключно у разі фактичного та повного виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі 914/3256/16, яке набрало законної сили ще 16.05.2017, до сих пір не виконано.

Державним виконавцем фактично не здійснено належної перевірки обсягу та способу виконання рішення суду, що свідчить про формальний підхід до закінчення виконавчого провадження.

Суд окремо звертає увагу, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні належні та допустимі докази направлення боржником звіту про виконання рішення суду та доданих до нього документів на адресу стягувача.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівності учасників процесу.

Ненадання доказів надсилання звіту іншій стороні спору порушує принцип рівності процесуальних прав сторін та позбавляє стягувача можливості надати заперечення щодо обсягу та факту виконання рішення суду.

За таких обставин державний виконавець не мав достатніх правових підстав вважати факт виконання рішення суду безспірним.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює примусове виконання судових рішень, однак не наділений повноваженнями здійснювати остаточну правову оцінку спірних обставин виконання рішення суду.

У разі наявності спору щодо повноти або належності виконання рішення суду такі питання підлягають вирішенню виключно судом у порядку судового контролю (статті 339 345 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ні станом на час прийняття оскаржуваної Постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2026 , ні станом на час розгляду скарги, Звіт про виконання рішення суду у справі №914/3256/16 судом не затверджений.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця винесена передчасно, перевірка фактичного виконання рішення суду проведена неповно, відсутні належні докази надсилання звіту стягувачу, а відтак скарга підлягає до задоволення.

Позивачем (заявником) заявлено до стягнення 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріалами справи підтверджується понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу щодо оскарження постанови державного виконавця від 24.04.2026 про закінчення виконання провадження у справі №914/3256/16 на суму 5 000,00 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача та державного виконавця не надходило.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 234, 327, 339, 345 ГПК України, статтями 18, 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» задоволити.

2. Скасувати Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан Олени Олександрівни від 24.04.2026 про закінчення виконавчого провадження ВП 54496723.

3. Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (79000, Львівська область, місто Львів, площа Маркіяна Шашкевича, будинок 1, код ЄДРПОУ: 43317547) на користь Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» (79011, місто Львів, вулиця Болгарська, будинок 4, код ЄДРПОУ: 33073568) 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали встановлений розділом ІУ ГПК України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23.06.2026.

Суддя Березяк Н.Є.