Court ruling № 137447613, 16.06.2026, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/5417/26

1-в/308/103/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областіклопотання захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_4 , звернулася до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким. На обґрунтування клопотання зазначила, що засуджений відбув більше половини строку покарання, призначеного вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2023 року, а тому наявні підстави для застосування до нього положень статті 82 КК України.

Позиції учасників справи, надані в судовому засіданні.

Захисник у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому. Додатково пояснила, що засуджений визнав вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, став на шлях виправлення, не має дисциплінарних стягнень та позитивно характеризується за місцем відбування покарання. Також посилалася на стан його здоров`я. Щодо відшкодування шкоди зазначила, що потерпілий відмовився прийняти кошти від засудженого, у зв`язку з чим шкода була відшкодована МТСБУ, а відповідні суми підлягають стягненню з ОСОБА_4 у регресному порядку.

Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що розкаюється у вчиненому, засуджує свою протиправну поведінку, усвідомив наслідки вчиненого та запевнив, що в подальшому не вдаватиметься до протиправних дій.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила.

В судове засідання не з`явився представник Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, щодо причин своєї неявки суд не повідомив.

З урахуванням положень п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника УВП № 9.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 суд приходить до наступного висновку.

Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

У п.п.1, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" зазначено, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом приписів ст.6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про позитивне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.

При цьому відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час судового розгляду встановлено, що вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.07.2023 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначено покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив дорожньо-транспортну пригоду, результатом якої стала смерть пасажира ОСОБА_6 .

Початок строку відбування покарання визначено з 02.02.2023, кінець строку 01.02.2028.

Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_4 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи та характеристики, наданої Державною установою «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)» від 13.02.2026, ОСОБА_4 перебуває в установі з 06.02.2023. За час перебування в установі до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не має, правил внутрішнього розпорядку, санітарії та гігієни дотримується, на профілактичному обліку не перебуває, підтримує соціально корисні зв`язки з близькими та родичами. На зауваження та критику реагує належним чином, до представників адміністрації ставиться коректно.

Відповідно до психологічної характеристики від 11.06.2026 засуджений характеризується позитивно, серед інших засуджених користується повагою, є спокійним, врівноваженим, відповідальним та комунікабельним. Не схильний до конфліктної поведінки, дотримується соціальних норм співжиття в колективі, здатний до співпереживання, підтримує конструктивні взаємини з оточуючими. Самооцінка засудженого є адекватною, він позитивно ставиться до свого майбутнього та виявляє прагнення до особистісного розвитку.

Оцінюючи наведені відомості у сукупності, суд виходить з того, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до статті 82 КК України є правом суду, реалізація якого можлива лише за умови доведеності того, що засуджений став на шлях виправлення. При цьому сам по собі факт відбуття встановленої законом частини покарання не є безумовною підставою для застосування положень статті 82 КК України, оскільки визначальне значення має не формальне дотримання засудженим режимних вимог, а досягнення ним такого ступеня виправлення, за якого подальше відбування покарання у призначеному виді втрачає свою необхідність.

Наведені в характеристиках відомості безумовно свідчать про позитивну поведінку ОСОБА_4 під час відбування покарання та враховуються судом при вирішенні клопотання. Разом з тим зазначені дані переважно характеризують належне виконання засудженим обов`язків, покладених на нього кримінально-виконавчим законодавством, зокрема дотримання встановленого порядку відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку та вимог режиму.

Суд також враховує, що за весь період перебування в установі засуджений не був заохочений адміністрацією установи, а матеріали особової справи не містять відомостей про такі його досягнення чи прояви поведінки, які б свідчили про наявність стійких позитивних змін у свідомості та особистості засудженого, його особливу активність у процесі виправлення або про досягнення такого рівня правослухняності, який давав би підстави для висновку про досягнення ним такого ступеня виправлення, який є необхідною умовою для застосування положень статті 82 КК України..

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відшкодування ОСОБА_4 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також доказів вжиття ним реальних та дієвих заходів, спрямованих на таке відшкодування, що також враховується судом при оцінці ставлення засудженого до наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення.

Суд враховує доводи захисника про те, що потерпілий відмовився прийняти від засудженого кошти в рахунок відшкодування завданої шкоди. Водночас сама по собі відмова потерпілого від безпосереднього отримання коштів не позбавляла засудженого можливості вжити інших заходів, спрямованих на відшкодування шкоди. При цьому доказів вжиття таких реальних заходів суду не надано.

Відсутність дисциплінарних стягнень, позитивна характеристика та належна поведінка засудженого самі по собі не можуть розцінюватися як беззаперечні докази того, що він став на шлях виправлення у розумінні статті 82 КК України. Такі обставини свідчать про належне виконання засудженим своїх обов`язків під час відбування покарання, однак не є достатніми для висновку про досягнення ним такого ступеня виправлення, за якого подальше відбування покарання у виді позбавлення волі втратило б свою необхідність.

Щодо посилань сторони захисту на стан здоров`я засудженого суд зазначає, що з наданих медичних документів убачається наявність у ОСОБА_4 захворювання. Водночас стан здоров`я засудженого не належить до обставин, з якими положення статті 82 КК України пов`язують можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Крім того, матеріали справи не містять даних про неможливість надання ОСОБА_4 необхідної медичної допомоги в умовах установи виконання покарань або про наявність медичних протипоказань для подальшого відбування покарання. Відповідно до вимог законодавства засуджені мають право на отримання належної медичної допомоги, проходження необхідних обстежень, консультацій лікарів-спеціалістів та лікування.

За таких обставин посилання сторони захисту на стан здоров`я засудженого не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для застосування до нього положень статті 82 КК України.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи дані не дають достатніх підстав вважати доведеним факт того, що ОСОБА_4 досяг такого ступеня виправлення, який є необхідною умовою для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до статті 82 КК України.

Окрім того, суд враховує характер та наслідки вчиненого кримінального правопорушення як одну з обставин, що підлягає оцінці у сукупності з іншими даними про особу засудженого. Засудження останнього пов`язане з вчиненням тяжкого злочину під час керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння, при цьому ним було грубо порушено одночасно декілька вимог Правил дорожнього руху України, що спричинило непоправні наслідки у вигляді смерті людини. З огляду на положення ст. 3 Конституції України, відповідно до яких життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, наслідки вчиненого кримінального правопорушення мають винятково тяжкий характер.

Відбутий ОСОБА_4 строк покарання хоча і формально відповідає вимогам кримінального закону щодо можливості застосування ст. 82 КК України, однак станом на час розгляду клопотання суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що цілі покарання, передбачені ст. 50 КК України, у частині виправлення засудженого, а також забезпечення загальної та спеціальної превенції, досягнуті в обсязі, який би виправдовував заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, ст.. 82 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26 квітня 2002, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким видом покарання - відмовити.

Після набрання даною ухвалою законної сили особову справу відносно засудженого ОСОБА_4 повернути до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_7