Court ruling № 137400948, 13.01.2026, Dnipro District Court of Kyiv City

Справа №:755/17737/25

Провадження №: 4-с/755/141/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Оніщука Р.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шамо 10" на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Київ Центрального Міжрегіонального Управління МЮ України Дидюк Б. О., суд,-

В С Т А Н О В И В :

Голова ОСББ «Шабо -10» звернувся зі скаргою на дії ( бездіяльність) державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дидюка Б.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними, а повідомлення від 25.08.2025 р. недійсним:

Зобов`язати державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дидюка Д.О. відкрити виконавче провадження за заявою ОСББ «Шамо 10» від 19.06.2025 р.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Києва №755/12438/24 було видано виконавчий лист , відповідно до якого на користь скаржника з боржника було стягнуто суму заборгованості в розмірі 17 642, 76 грн.

Вказаний виконавчий лист було скеровано на виконання до суб`єкта оскарження.

9 вересня 2025 р. скаржником було отримано відповідь від суб`єкта оскарження про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Підстава повернення виконавчого документа без виконання слугувало те, що виконавчий лист не відповідає вимогам п.1 п.п.3 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність адреси місця реєстрації ( проживання), дати народження.

З врахуванням викладеного скаржник вважає, що дії суб`єкта оскарження не відповідають вимогам законодавства та сталій судовій практиці, своїми діями суб`єкт оскарження ухиляється від виконання судового рішення, так як виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В судовому засіданні ні представник скаржника ні суб`єкт оскарження в зал судового засідання не з`явилися, сповіщалися належним чином про день місце та час розгляду справи в суді.

Частиною 2 статті 350 ЦПК України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Як було встановлено в судовому засіданні, що 18 червня 2025 р. Дніпровським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист по справі №755/12438/24 , відповідно до якого з боржника ОСОБА_1 на користь ОСББ «Шамо-10» була стягнута заборгованість в розмірі 17642 грн. 76 коп.

19 червня 2025 р. скаржник звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Київ Центрального Міжрегіонального Управління МЮ України про відкриття провадження по даному виконавчому листу.

Суб`єктом оскарження 25 серпня 2025 р. було складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а саме невідповідність вказаного виконавчого документа вимогам статті 4 п.1 підпункту статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків). Також частиною 5 статті 4 закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу ( посадової особи), що видав виконавчий документ щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Суд дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного, що згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 - 1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні встановлено, що скаржник не звертався до суду щодо приведення виконавчого листа у відповідність із зазначеними вимогами ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», так як при дослідженні виконавчого листа, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що в ньому не вказані дата народження, РНОКПП, місце реєстрації боржника та як слідує, що виконавчий лист виданий по справі №755/12438/24 від 18.06.2025 р. не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржником не надано до суду доказів протиправності дій суб`єкта оскарження при винесені повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 року по справі ,,Шмалько вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухвалено будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шамо 10" на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Київ Центрального Міжрегіонального Управління МЮ України Дидюк Б. О. відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 13.01.2026 р.

Суддя: