Court ruling № 137230613, 09.06.2026, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

09 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4000/26

Закарпатський окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 28.05.2026 року №46011200000 про відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянина Австралії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій просить зупинити дію рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України від 28.05.2026 року №46011200000 про відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянина Австралії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі та зобов`язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України на час дії заходів забезпечення позову вважати посвідку на тимчасове проживання громадянина Австралії ОСОБА_1 , видану 11 липня 2025 року строком дії до 09 липня 2026 року, такою, що є чинною до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 11.07.2025 йому, як громадянину Австралії, було оформлено посвідку на тимчасове проживання в Україні строком дії до 09.07.2026 року на підставі здійснення волонтерської діяльності. Однак 28.05.2026 року Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України прийнято рішення про відкликання зазначеної посвідки, яке позивач вважає протиправним та оскаржує у даній справі. На думку заявника, виконання спірного рішення до вирішення спору по суті фактично позбавить його законних підстав для перебування на території України та може спричинити застосування до нього заходів міграційного контролю, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності, прийняття рішення про примусове видворення та інші негативні наслідки.

Заявник наголосив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист його прав та виконання майбутнього судового рішення. Крім того, на його переконання, оскаржуване рішення містить очевидні ознаки протиправності, оскільки не містить належного мотивування, фактичних підстав та доказів існування загрози національній безпеці чи громадському порядку, а також було прийняте без належного інформування позивача про причини його ухвалення. У зв`язку з цим заявник просить суд зупинити дію рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання та зобов`язати відповідача вважати посвідку чинною до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Виходячи з викладеного, виникли підстави для забезпечення позову у порядку глави 10 КАС України шляхом зупинення дії зазначених дій відповідача.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав до набрання рішення законної сили у цій справі, у тому числі звернення до державних органів, банківських установ та правоохоронних органів, які можуть прохати пред`явити паспорт під час дії воєнного стану в Україні.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що означена заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє зробити висновок, що забезпечення позову це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно із Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що виконання спірного рішення до вирішення спору по суті фактично позбавить його законних підстав для перебування на території України та може спричинити застосування до нього заходів міграційного контролю, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності, прийняття рішення про примусове видворення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №322 (далі Порядок №322), посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом (пункт 4 Порядку №322).

Згідно з пунктами 68 Порядку №322, іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку).

У відповідності до п.71 Порядку №322, посвідка, стосовно якої було прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною, а також посвідка, після оформлення якої було прийнято рішення про відмову у видачі посвідки, анулюється та знищується після закінчення строків адміністративного оскарження таких рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відтак, суд не може зобов`язувати відповідний орган виконавчої влади не виконувати його функції, тобто втручатись у дискреційні повноважень.

Тож, оскільки Порядком №322 передбачена процедура знищення Посвідки на тимчасове проживання та у визначені строки, тому суд не може зобов`язувати відповідача не вчиняти дії, які обумовлені нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з п.78 Порядку №322, за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною ДМС має право протягом 30 календарних днів скасувати рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною та зобов`язати його видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів з урахуванням документів, доданих до скарги, або повторно розглянути заяву-анкету, або залишити попереднє рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому, за результатами розгляду справи, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів, або зобов`язати повторно розглянути заяву-анкету про оформлення посвідки.

З огляду на вищевикладене, з матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд зробив висновок, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення даного позову відсутні, а тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись статями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №260/4000/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Я. М. Калинич