Decision № 13721692, 09.02.2011, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р. Справа № 12/202/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-

торгівельна компанія “ВЛ Комплект” (97570, АР Крим,

Сімферопольський район, с.Чистеньке, вул. Севастопольське

шосе, 2А).

До відповідача: ДП НАЕК “Енергоатом”, 01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, в особі відособленого підрозділу “Південно-Українська атомна електростанція”(55000, м.Южноукраїнськ).

Про: стягнення коштів у сумі 80301 грн. 60 коп.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

Від позивача, не присутній.

Від відповідача, Третяк Л.В., довіреність № б/н від 23.12.2010 р.;

СУТЬ СПОРУ: ТОВ “Виробничо - торгівельною компанією “ВЛ Комплект” пред’явлено позов до ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” про стягнення основного боргу в сумі 76000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 760 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 3541 грн. 60 коп. за період 16.07.2010 р. по 15.11.2010 р., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № ПУ –26300- ДЗ від 28.04.2010 року в частині розрахунків за поставлений товар.

08.02.2011 року до господарського суду від представника позивача надійшла телеграма, в якій позивач клопоче про розгляд справи у його відсутність та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав в частині стягнення основного боргу в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних просить суд відмовити.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.02.11 за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, –

встановив:

28.04.2010 року між ТОВ “Виробничо - торгівельна компанія “ВЛ Комплект” (позивач, по договору постачальник) та ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” (відповідач, по договору покупець) був укладений договір № ПУ –26300- ДЗ (договір а.с. 10-13).

На виконання умов договору (п.п. 1.1 договору.) постачальник зобов’язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов’язання прийняти і сплатити інструменти ручні, іменовані надалі «продукцію», по найменуванню, кількості, ціні, згідно специфікації (додаток №1), що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору складає 76000 грн. 00 коп. П.2.2 договору передбачено, що оплата по договору здійснюється по факту постачання.

14.07.2010 року позивач виставив відповідачу рахунок - фактури № СФ- 000396 на суму 76000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 76000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю (а.с.15-16).

Відповідач, в порушення умов договору (п2.2) за отриманий товар не розрахувався.

Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача складає 76000 грн. 00 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача борг у сумі 76000 грн. 00 коп. Позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані 3% річні в сумі 760 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 3541 грн. 60 коп.

Відповідач, як вже вище вказано основний борг визнає повністю.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 76000 грн. коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 760 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 3541 грн. 60 коп., то суд залишає їх без задоволення з огляду на таке.

Представник відповідача проти задоволення інфляційних втрат та 3% річних заперечує, мотивуючи це тим, що позивачем не вірно зроблено нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з напису на накладній № РН –00250 від 15.07.2010 р. (а.с.15) позивач передав продукцію ВП «Складське господарство». Дата отримання відповідачем ВП “Южноукраїнська АЕС” продукції у накладній не зазначена.

Згідно п.2.2 договору передбачено, що оплата по договору здійснюється по факту постачання.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання продукції є дата отримання покупцем продукції на складі покупця з відміткою в накладній на відвантаження продукції.

Відповідач не заперечує проти отримання продукції, а заперечує проти нарахування річних та суми боргу, яка перевищує борг з урахуванням інфляційних процесів, оскільки позивачем не доведена дата.

Отже, нарахування річних та суми боргу, яка перевищує борг з урахуванням інфляційних процесів не обґрунтовані.

Враховуючи викладене, в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код ЄДРПОУ 20915546, р/р 26004103087001 в ЗАТ «Альфа-Банк»м. Києва, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “ВЛ Комплект” (97570, АР Крим, Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 2А, код ЄДРПОУ 32316022) основний борг в сумі 76000 грн. 00 коп. (сімдесят шість

тисяч грн.), 760 грн. 00 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 ГПК України, рішення підписано 09.02.2011 року.

Суддя А.К.Семенов