Decision № 13713385, 03.02.2011, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2011 р. Справа № 8/168/10

За позовом Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”,

49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг”,

54025, м. Миколаїв, вул. Героїв Сталінграду, 113,

про стягнення коштів у сумі 2431 грн. 08 коп., -

Суддя Гриньова –Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача –не з'явився

Від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Державне підприємство “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг” (далі - відповідач) коштів у сумі 2431 грн. 08 коп., з яких: 2119 грн. 96 коп. –основний борг; 148 грн. 40 коп. –штраф; 54 грн. 08 коп. –три проценти річних; 108 грн. 64 коп. –інфляційні втрати, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії № 411 від 20.10.2005р., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з державного мита у сумі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 18.01.2011р. про відкладення розгляду справи. Вказана ухвала, отримана позивачем і відповідачем 25.01.2011р. та 26.01.2011р. відповідно, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи (а.с. 103, 104).

Сторони вимог вищевказаної ухвали в частині проведення звірки взаємних розрахунків, ініціативу в проведенні якої було покладено судом на позивача, не виконали, відповідний акт позивач суду не представив.

02.02.2011р. на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому він повідомив про неможливість його представника бути присутнім у судовому засіданні, у зв’язку з перебуванням на лікарняному, через що просив суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач правом участі у судовому засіданні 03.02.2011р. та надання відзиву на позовну заяву не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

встановив:

20.10.2005р. між сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії № 411 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору відповідач зобов’язався сплачувати за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючим в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що для визначення обсягів використаної електроенергії відповідач знімає та подає в останній день розрахункового місяця до енергопостачальної організації (позивач у справі) акт прийому-передачі з показаннями розрахункових електролічильників Субспоживача за формою, згідно з Додатком № 6.

Умови Договору змінювались сторонами неодноразово Додатковими угодами до Договору за № № 1, 2, 3, 4, 5.

Так, п. 1 Додаткової угоди № 4 від 18.12.2008р. до Договору сторони встановили, що відповідач здійснює передплату до 25 числа кожного місяця попереднього розрахунковому в обсягах згідно з Додатком № 1.

Кінцевий розрахунок відповідач здійснює до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Підставою для остаточного розрахунку є оформлений Акт прийому-передачі електричної енергії.

Виконуючи умови Договору, позивач у липні та грудні 2009 року постачав відповідачу електричну енергію, про що свідчать підписані сторонами акти прийому-передачі електричної енергії від 31.07.2009р. та від 31.12.2009р.

Станом на день розгляду спору борг відповідача за спожиту електричну енергію складає 2119 грн. 96 коп.

Несплатою коштів у сумі 2119 грн. 96 коп., за поставлену позивачем електричну енергію, відповідач порушує право позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). За вказаними законами зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором в частині проведення оплати за надані послуги з електропостачання (прострочення виконання зобов’язання по оплаті понад тридцять календарних днів), позивачем на підставі ст. ст. 549, 611 ЦК України, а також ст. ст. 193, 230, 231 ГК України, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі семи відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, що складає 148 грн. 40 коп. (2119 грн. 96 Ч 7%).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведеної норми Закону, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 108 грн. 64 коп. інфляційних втрат, а також 54 грн. 08 коп. –три проценти річних (розрахунки вказаних сум наведені позивачем на а.с. 88-90).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором складає 2431 грн. 08 коп. (2119 грн. 96 коп. + 148 грн. 40 коп. + 108 грн. 64 коп. + 54 грн. 08 коп.).

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625 ЦК України. Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг” (54025, проспект Героїв Сталінграду, 113; ідентифікаційний код 30976452) на користь Державного підприємства “Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова” (49047, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 1; ідентифікаційний код 14308368) 2119 (дві тисячі сто дев’ятнадцять) грн. 96 коп. –основний борг; 148 (сто сорок вісім) грн. 40 коп. –штраф; 108 (сто вісім) грн. 64 коп. –інфляційні втрати; 54 (п’ятдесят чотири) грн. 08 коп. –три проценти річних; 102 (сто дві) грн. - на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 236 (двісті тридцять шість) грн. - на погашення витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено “08” лютого 2011 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька