Decision № 137118613, 04.06.2026, Chernihiv District Administrative Court

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/1534/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою системи ''Електронний суд'' звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.01.2026 № 253450004260;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 15 січня 2026 року, врахувавши до спеціального стажу період строкової військової служби із 27.10.1985 по 16.11.1987 та період трудової діяльності із 11.10.2017 по 31.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте відповідач рішенням від 22.01.2026 № 253450004260 відмовив у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів. Вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу позивача період строкової військової служби із 27.10.1985 по 16.11.1987 та період трудової діяльності із 11.10.2017 по 31.08.2025.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає про правомірність прийнятого рішення. вказує, що до страхового стажу роботи та спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років позивачу зараховано усі періоди. Страховий стаж позивача склав 40 років 7 місяців 14 днів. Стаж за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 24 роки 11 місяців 27 днів. З огляду на викладене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи, який дає право на даний вид пенсії.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 22.01.2026 № 253450004260, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв`язку з відсутністю спеціального стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів. У оскаржуваному рішенні вказано: вік заявника 58 р. 10 м. 05 д. Відповідно до п. 2-1. Розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування N 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон № 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Згідно п. "е" статті 55 Закону №1788 право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993року, на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Необхідний спеціальний стаж згідно п. "е" ст. 55 Закону №1788 становить 26р. 6м. Страховий стаж особи становить 40 р. 07 м. 14 д, в тому числі спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017р., 24 р. 11 м. 27 д. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди. Висновок: відмовити в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, у зв`язку з відсутністю спеціального стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).

Підстави призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст.55 Закону 1788.

Так, відповідно до пункту «е» ч.1 ст.55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» ст. 55 Закону України 1788 викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 до ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ з 01.01.2016 внесені зміни в пункт «е» вказаної статті, який викладено в наступній редакції: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року- не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

05 вересня 2017 року прийнято Закон України від «Про освіту», відповідно до ч. 1 ст. 57 якого держава забезпечує педагогічним працівникам пенсію за вислугу років. Закон набрав чинності 28.09.2017.

03 жовтня 2017 року прийнятий Закон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017. Вказаним Законом розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: "Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52 , 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, цим Законом п. 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII викладений у новій редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Таким чином, згідно вказаних правових норм пункту 2-1 та пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII пенсія за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" може бути призначена за умови наявності у особи визначеного цим Законом спеціального стажу, необхідного для її призначення, станом на 11.10.2017.

04 червня 2019 року рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту «а» статті 54, (є неконституційними), статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Таким чином, з 04 червня 2019 року пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відновив свою дію у редакції, яка діяла від часу прийняття Закону до 2015 року: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У той же час Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" залишився чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

У результаті право на пенсію за вислугу років отримали працівники освіти, які станом на 11.10.2017 мали спеціальний стаж не менше 25 років.

Зазначаючи про необхідність спеціального стажу 26 років і 6 місяців відповідач застосовує редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.

На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ , з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 з одного боку, які визначають, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, та нормами п. 2-1 та п. 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII з іншого боку, які передбачають, що спеціальний пільговий стаж має бути наявний у особи станом на 11.10.2017 - дату набрання чинності Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21) сформулювала наступний висновок: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для виходу на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно мати 25 років спеціального стажу саме на дату звернення до органів Пенсійного фонду, а не 11.10.2017.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача від 15.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 22.01.2026 № 253450004260, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в зв`язку з відсутністю спеціального стажу необхідної тривалості згідно поданих заявником документів.

Щодо невключення до спеціального стажу роботи періоду строкової військової служби, суд зазначає наступне.

Так, до спеціального стажу відповідач не зарахував період строкової військової служби із 27.10.1985 по 16.11.1987, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 24.10.1985 тривалістю 2 роки 0 місяців 20 днів.

Відповідно до примітки 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Раніше діюче законодавство це постанова Ради Міністрів України № 1397 від 17.12.1959 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і сільського господарства».

Згідно з пп. «г» п. 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, затвердженого зазначеною постановою, вчителям та іншим працівникам освіти до стажу роботи по спеціальності, крім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба.

Таким чином щодо періоду строкової військової служби, то її зарахування до спеціального стажу жодним нормативно-правовим актом не поставлено в залежність від роботи особи до призову.

Отже, період проходження позивачем строкової військової служби з 27.10.1985 по 16.11.1987, тривалістю 2 роки 0 місяців 20 днів зараховується до спеціального стажу останнього.

Також суд зазначає, що згідно з трудовою книжкою позивача станом на 11 жовтня 2017 року останній працював на посаді вчителя Чорнорізької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, яка 01.02.2018 перейменована в Чорнорізький заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Семенівської міської ради Чернігівської області, 16 грудня 2021 року перейменована в Чорнорізьку філію І-ІІ ступнів Погорільського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Семенівської міської ради Чернігівської області, 01 серпня 2024 року перейменована в Чорнорізьку філію І-ІІ ступенів Погорільської гімназії Семенівської міської ради Чернігівської області. 31 серпня 2025 року позивач звільнений з роботи.

Як слідує з форми РС-право спірний період роботи становить: із 11.10.2017 по 31.01.2018 0 років 4 місяці 0 днів; із 01.02.2018 по 31.08.2025 7 років 7 місяців 0 днів.

Посада учителя загальноосвітнього навчального закладу передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909.

Відтак на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років 15 січня 2026 року позивач мав необхідний стаж, передбачений п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу роківю.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною третьої статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналіз наведеної норми доводить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки. При цьому цей обов`язок має бути покладений на суб`єкта владних повноважень, який приймав рішення про відмову у призначенні пенсії.

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.01.2026 № 253450004260.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 15 січня 2026 року, врахувавши до спеціального стажу період строкової військової служби із 27.10.1985 по 16.11.1987 та період трудової діяльності із 11.10.2017 по 31.08.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н,21005, код ЄДРПОУ 13322403).

Повне судове рішення складено 04.06.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО