Court ruling № 137054887, 26.05.2026, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/6927/23

Провадження № 2/0203/48/2026

УХВАЛА

26 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «О.Поля 117», про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними права не допускається.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначає в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язання з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду у разі, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, у випадку повторної неявки позивача до суду, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Для застосування зазначених наслідків неявки позивача в судове засідання правове значення має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року у справі №22/22303/14-ц.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі №558/9/18.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 в справі №310/12817/13 процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Крім того, перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст.55 Конститтуції України і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Отже, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Нез`явлення в судове засідання позивача та його представника перешкоджає вирішенню спору, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Також слід зазначити, що якщо учасник справи надав суду електронну адресу та номер телефону (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві, слід припустити, що він бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувались судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення та відповідати на них.

Презумпція обізнаності покладає на учасника справи довести незнання про повідомлення надіслане судом.

З матеріалів справи вбачається, що після поновлення провадження по справі позивач та його представник не з`явились в підготовчі судові засідання, що призначались на 23.03.2026 року, 20.04.2026 року та 26.05.2026 року.

Позивач про причин и своєї неявки суд не повідомляв.

Представник позивача адвокат Осипов С.О. в наданому клопотанні просив відкласти розгляд справи, призначений на 23.03.2026 року, в зв`язку із перебуванням у відрядженні в іншому місті в період з 21 по 25.03.2026 року, проте на підтвердження надав лише проїзний квиток на потяг сполученням Дніпро-Кропивницький, з датою відправлення 19.03.2026 року.

В клопотанні про відкладення судового засідання, призначеного на 20.04.2026 року представник позивача посилався на перебування на лікарняному з 17 по 20.04.2026 року включно, на підтвердження чого надавши медичний висновок.

В клопотанні про відкладення судового засідання, призначеного на 26.05.2026 року представник позивача посилався на перебування у відрядженні в період з 25 по 29.05.2026 року, на підтвердження надавши проїзні квитки на потяг Дніпро-Львів-Івано-Франківськ з датою відправлення 25.05.2026 року.

Таким чином, оскільки сторона позивача про день та час слухання справи повідомлялась належним чином, позивач та його представник тричі поспіль не з`явились в призначені судові засідання, клопотань про розгляду справи за їх відсутності не заявляли, клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не заявляли, позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

У відповідності до ч.9 ст.158 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, застосовані в рамках даної справи ухвалою суду від 17.11.2023 року.

Керуючись ст.ст.2,12,43,44,158,223,257,258-261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «О.Поля 117», про виділення в натурі частки із спільної часткової власності залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування Центральний районний суд міста Дніпра) від 17 листопада 2023 року у цивільній справі №203/6927/23 (номер провадження за заявою про забезпечення позову №2з/0203/93/2023), а саме: скасувати заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження, реєстрації виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно - 50/100 частин приміщення №2 поз.1-10, загальною площею 162,3 кв.м магазин і кафе, ганок літ.А, вхід у цокольний поверх літ.а1, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена, шляхом подачі учасниками справи апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.Ю.Казак