Decision № 136541520, 14.05.2026, Tysmenytsia District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 352/676/26

Провадження № 2/352/828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

19.03.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.07.2021 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» був укладений кредитний договір №79145 у відповідності до умов якого відповідач отримала у власність грошові кошти на суму 11112 грн у вигляді першого траншу кредитної лінії, з яких: 10000,80 грн на рахунок позичальника та 1111,20 грн на поточний рахунок ТзДВ «СК «Грінвудлайф Іншуранс», з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених договором добровільного страхування життя №61318229 від 15.07.2021 року на строк 549 днів (строк кредитування за першим траншем) з процентною ставкою 260% річних.

28.01.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивачем було укладено договір №28012025, у відповідності до вимог якого до позивача перейшло право вимоги за договором №79145 від 15.07.2021 року в розмірі заборгованості 24147,78 грн, з яких: 10123,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 13024,08 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 1000 грн - заборгованість по комісіям.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 24147,78 грн та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Відповідач скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який поданий суду 21.04.2026 року, в якому зазначила, що із позовними вимогами не погоджується з таких підстав. Так, як зазначає позивач, нею було отримано кредитні кошти в сумі 10000 грн у 2021 році, до червня 2022 року вона повернула основну частину кредиту у повному обсязі, тому вважає, що достроково сплатила кредит. Просила суд звернути увагу на сплив строку позовної давності, оскільки такий на думку позивача сплив.

Представник позивача подала суду відповідь на відзив у якому посилаючись на п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, зазначила, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час, у відповідності до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Крім того, 06.05.2026 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з метеріалами справи, в якій остання просила надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, поновити та продовжити строк на подання відзиву, не приймати рішення до моменту подання нею відзиву та долучити до матеріалів справи копію документа про зміну прізвища.

Відповідач з матеріалами справи ознайомилась 06.05.2026 року.

В той же час, суд зазначає, що відповідач вже скористалась правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 21.04.2026 року, а позивач подав до суду відповідь на відзив, який доставлений до електронного кабунету в Електронному суді Бігун М.О. 27.04.2026 року. Правом на подання заперечення у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, тобто до 04.05.2026 року, відповідач не скористалася. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, оскільки дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили, то клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та поновлення строку на подання відзиву до задоволення не підлягає.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України є 18.04.2026 року.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 03.10.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 15.07.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК "Кредіплюс" укладено кредитний договір №79145. Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 2.1. індивідуальної частини, типом кредиту є кредитна лінія. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати 66668 грн. Кредит надається для задоволення потреб позичальника (п. 2.2. договору).

Згідно п. 2.2.1 договору, для отримання першого траншу позичальник зобов`язаний забезпечити укладення наступних договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг, що відповідають вимогам кредитодавця та або договорів забезпечення виконання його зобов`язань за цим договором: Договір страхування життя.

Відповідно до п. 2.2.2 договору, перший транш в сумі 11112 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,80 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , та у розмірі 1111,20 грн. на поточний рахунок НОМЕР_2 ТзДВ «СК «Грінвудлайф Іншуранс», з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених договором добровільного страхування життя №61318229 від 15.07.2021.

Пунктом 2.3. індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 260 % річних.

Згідно п. 2.5. комісія за надання першого траншу 0 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 0% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.2. цієї індивідуальної частини.

Згідно п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування першого траншу 1 грн, стандартний тариф 200 грн.

Відповідно до п 2.6 індивідуальної частини загальний строк кредитування за цим договором 1479 днів.

Відповідно до п. 2.6.1. договору, строк на який надається перший транш 549 днів. Строк на який надається окрема частина кредиту за першим траншем встановлюється графіком платежів.

Договір підписаний відповідачем ОСОБА_2 власноручно (доказ в електронному вигляді).

У графіку платежів за першим траншем кредитного договору №79145 від 15.07.2021 року встановлено дату видачі кредиту 15.07.2021 року, дата повернення кредиту 15.01.2023 року, кількість платежів 18 в розмірі по 2481,28 грн, чиста сума кредиту 10000,80 грн, сума кредиту за договором 11112 грн, проценти за користування кредитом 33533,04 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 18 грн, реальна річна процентна ставка 1241,34%, загальна вартість кредиту 44663,04 грн (доказ в електронному вигляді).

У паспорті споживчого кредиту до договору про споживчий кредит №79145 від 15.07.2021 року, який підписаний відповідачем, зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту: кредитна лінія, сума кредиту: ліміт кредитної лінії 66668 грн, перший транш 11112 грн, другий транш 55556 грн, строк кредитування: загальний строк 1479 днів, строк на який надається перший транш 549 днів, строк другого траншу - від 84 дні до 30 місяців, мета отримання: для задоволення потреб позичальника, спосіб отримання кредиту безготівковим шляхом на рахунки позичальника не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: 10000,80 грн у вигляді першого траншу кредитної лінії та 1111,20 грн - на поточний рахунок НОМЕР_2 ТзДВ «СК «Грінвудлайф Іншуранс», з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених договором добровільного страхування життя №61318229 від 15.07.2021; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка для першого траншу: 260% річних, тип процентної ставки: фіксована; платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 0 грн, комісія за обслуговування кредиту - за зниженим тарифом в розмірі 1 грн, орієнтовна загальна вартість першого траншу 44663,04 грн; реальна річна процентна ставка за пільговий період: 1241,34 % річних, порядок повернення кредиту(згідно графіку платежів), додаткова інформація (доказ в електронному вигляді).

15.07.2021 року між ТзДВ «СК «Грінвудлайф Іншуранс» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування життя №61318229 строком на 5 років, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов`язані з життям та здоров`ям застрахованої особи, якою є ОСОБА_2 , яка уклала угоду про надання кредиту №79145 від 15.07.2021 року, за якою відповідач сплатила страховий внесок у розмірі 1111,20 грн (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 10000,80 грн за договором №79145 від 15.07.2021 року здійснена шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 підтверджується платіжним дорученням № СRD_318229 від 15.07.2021 року АТ КБ «Приватбанк», де платником є ТОВ ФК «Кредіплюс», призначення платежу: #4149499382833281 IПН 3040912665 Надання фiнансового кредиту, зг. кред.дог. №79145 вiд 15.07.2021р. Без ПДВ та платіжним дорученням на суму 1111,20 грн зі сплати страхового платежу зг.дог страхування №61318229 від 15.07.2021р. (за рахунок кредиту за договором КД№79145 від 15.07.2021). без ПДВ. (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до картки обліку виконання за договором № №79145 від 15.07.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_2 станом на 15.01.2023 року рахується заборгованість у загальному розмірі 24147,78 грн, з яких: 10123, 70 грн заборгованість за тілом кредиту, 13024.08 грн заборгованість за процентами, 1000грн заборгованість за комісією. При цьому відповідач вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 16873 грн, з яких 988,30 грн зараховано первісним кредитором в рахунок погашення тіла кредиту, 15679, 70 грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, та 205 грн в рахунок погашення комісії (доказ в електронному вигляді).

28.01.2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач уклали договір факторингу №28012025, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №79145 від 15.07.2021 року, боржником за яким є ОСОБА_2 , у розмірі заборгованості 24147,78 грн, з яких: 10123,70 грн тіло кредиту, 13024,08 грн - заборгованість за відсотками та 1000 грн заборгованість за комісією (доказ в електронному вигляді).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредіплюс» за вказаним кредитним договором вбачається, що позивач не здійснював нарахувань на кредитну заборгованість після отримання права вимоги до відповідача (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19), та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність

встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року. Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24.00 год. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Відповідно Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє на даний час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 15.07.2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК "Кредіплюс" укладено кредитний договір №79145, згідно якого відповідачу надано перший транш кредиту в у розмірі 10 000,80 грн та 1 111,20 грн з метою оплати позичальником страхових платежів, встановлених договором добровільного страхування життя №61318229 від 15.07.2021 року, який було підписано ОСОБА_2 з ТзДВ «СК «Грінвудлайф Іншуранс».

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 11 112 грн підтверджено платіжними дорученнями АТ КБ «Приватбанк». Порядок повернення кредиту за першим траншем встановлено у графіку платежів до договору №79145 від 15.07.2021 року.

Аналізуючи розрахунок заборгованості (карта обліку виконання договору №79145) ТОВ «ФК «Кредіплюс» суд зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось на залишок заборгованості за тілом кредиту. При цьому, за умовами договору, позичальник повинен був сплачувати заборгованість по кредиту згідно графіку, яким встановлено сплату заборгованості рівними частинами по 2481,28 грн протягом 18-ти періодів в межах строку надання першого траншу за кредитом 549 днів. Крім цього сума платежу складається з частини тіла кредиту і відсотків за користування кредитом, яка є різною у кожному з періодів. Так, як вбачається з даних карти обліку за договором, позичальником було сплачено в рахунок погашення заборгованості за договором в загальному 16873 грн, з яких: 988,30 грн зараховані первісним кредитором на тіло кредиту, 15679,70 грн на відсотки за користування кредитом та 205 грн в рахунок сплати комісії.

Щодо включення банком до розміру заборгованості комісії за обслуговування кредиту, передбачену договором, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.4 договору встановлена комісія за управління та обслуговування кредиту.

При цьому зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Відтак, в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором від 15.07.2021 року №79145 на суму 1000 грн слід відмовити, оскільки підстав для нарахування та стягнення комісії не доведено.

Отже, тіло кредиту позичальником у повному обсязі сплачено не було, тому підставною є вимога позивача про стягнення суми тіла кредиту в розмірі 10123,70 грн.

Крім того, сплачені відповідачем кошти, зараховані первісним кредитором в рахунок погашення комісії в сумі 205 грн слід зарахувати на погашення відсотків за користування кредитом, а відтак, заборгованість за відсотками становитиме 12819,08 грн.

Щодо застосування позовної давності про яку зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2 529,54 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 13000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2024 року про надання правової допомоги №02-07/2024, укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» , які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року (доказ в електронному вигляді);

прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (доказ в електронному вигляді);

заявкою на надання юридичною допомоги №3223 від 01.01.2026 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 13000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором №79145 від 15.07.2021 року в сумі 22 942 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок дві) грн 78 коп., з яких: 10 123 (десять тисяч сто двадцять три) грн 70 коп. - заборгованість за сумою кредиту та 12 819 (дванадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 08 коп. - заборгованість за відсотками.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн 54 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ: 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення складене у повному обсязі 14.05.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.