Decision № 136531372, 23.01.2026, Kirovskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 203/7554/25

Провадження № 2/0203/534/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочевської В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 58 723,95 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 16 452,93 грн, заборгованості за пенею 26 741,77 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання 15 529,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 05.11.2017 відповідачка звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05.11.2017. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . У зв`язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань станом на 29.09.2025 утворилася заборгованість перед банком у загальній сумі 58 723,95 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 цивільну справу № 203/7554/25, провадження № 2/0203/3001/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 03.11.2025 відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, до позовної заяви додане клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, в якому він проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток на адресу місця реєстрації, які повернулися до суду в зв`язку з неможливістю вручення, в судові засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила. Будь-яких документів до суду від неї не надходило.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст. 280 ЦПК України розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2017 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» (а.с.22).

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

Відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Крім того, відповідачка в анкеті-заяві зазначила, що просить вважати: наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті їй в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору (п.11).

На підставі укладеного договору відповідачка отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 .

Згідно наданого банком розрахунку станом 29.09.2025 у відповідачки наявна заборгованість у загальній сумі 58 723,95 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 16 452,93 грн, заборгованості за пенею 26 741,77 грн, заборгованості за порушення грошового зобов`язання 15 529,25 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факту узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Окрім того, у постанові ВС від 23 травня 2022 року (справа №393/126/20) викладена правова позиція про те, що «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

На підтвердження заявлених вимог банк надав суду світлокопію анкети-заяви (а.с.32), яка не містить істотних умов договору: суми кредиту, розміру процентів за користування ним, строків повернення коштів тощо; витяг з Умов і правил обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів Монобанк у редакції, чинній з 27.11.2021; паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що викладена у ньому інформація є актуальною до 01.01.2023; а також розрахунок заборгованості; виписку по рахунку за період з 07.12.2017 по 29.09.2025.

Зазначені документи з підстав наведених вище не є такими, що підтверджують узгодження між сторонами усіх істотних умов укладеного договору, зокрема суми кредиту, строків повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами, тим більше штрафних санкцій за порушення умов договору.

Перевіряючи обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд керується наступним.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

Банком суду надана виписка по рахунку відповідачки, якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.

Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, відповідачкою не спростована.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, суд встановив, що загальна сума надходжень на рахунок за період з 07.12.2017 по 29.09.2025 становить 542 354, 85 грн, сума витрат 598 862,63 грн. Різниця між сумою витрат та надходжень складає 56 507,78 грн. Водночас, з виписки по рахунку вбачається, що у рахунок зазначених витрат банком включені суми нарахованих відсотків за кредитом, штрафних санкцій, які, як встановлено судом, не узгоджені, на загальну суму 96 401,47 грн, що значно перевищує різницю між сумою витрат та надходжень.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись статтями 5, 7, 10- 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 187, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька