Decision № 136389645, 11.05.2026, Inhuletskyi District Court of Kryvyi Rih City

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 177/4051/25

Номер провадження 2/213/1037/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у загальному розмірі 67 342,08 грн та судових витрат, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2111434860604. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. 01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір №1-12, за умовами якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за договорами, в тому числі за договором №2111434860604. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», у свою чергу, уклало з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір №10-01/2023, згідно з умовами якого відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за договором №2111434860604. У подальшому, 28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №28-08/05 від 28.08.2025, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором №2111434860604. Таким чином позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором №2111434860604. Крім того, 05.05.2021 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №555146743906. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. 18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір №18/12-2023, за умовами якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором №555146743906. Таким чином позивача наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором №555146743906. Після відступлення до позивача права вимоги за договорами №2111434860604, №555146743906 відповідач заборгованість не погасив. Тому позивач вимушений звернутися до суду для стягнення заборгованості в судовому порядку.

Представник відповідача - Романенко О. С. подала відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги визнає частково. Зазначає, що проценти за договором №2111434860604 нараховані поза межами строку, обумовленого договором. Вважає, що встановлений у договорі розмір відсотків в результаті якого нараховано 91 562,64 грн є несправедливим, суперечить встановленим вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності. Крім того, розмір процентів, зазначений в розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», не відповідає процентній ставці, визначеній в договорі. Звертає увагу суду на те, що відповідач з 21.12.2021 по 07.05.2024 проходив військову службу, а тому згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він був звільнений від сплати відсотків за користування кредитом, починаючи з 24.02.2022 по дату демобілізації - 07.05.2024. Просить зменшити розмір відсотків за договором №2111434860604 до розміру заборгованості за кредитом, а саме до 5 200,00 грн, що буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Представником позивача подано відповідь на відзив, зазначає, що проценти за користування кредитом за договором №2111434860604 нараховані в межах строку кредитування та в розмірі, який передбачений договором. Згідно редакції п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної на момент укладення договору №2111434860604, від сплати відсотків за користування кредитом звільняються віськовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією. Як видно із копії військового квитка, ОСОБА_1 був військовослужбовцем строкової військової служби, тому на нього не розповсюджується дія п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної на момент укладення договору №2111434860604.

У судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

26.04.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансових послуг №2111434860604 «Стандартний+», згідно з умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Товариство виконало свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно з яким 26.04.2021 на картковий рахунок відповідача переховано грошові кошти у розмірі 5 200,00 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув та проценти за його користування не сплатив.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» станом на 30.11.2021 заборгованість за договором №2111434860604 становить 38 532,00 грн, з яких: 5 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 33 332,00 грн - заборгованість по процентам.

01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема за договором №2111434860604 (номер запису в реєстрі боржників - 29009).

ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 01.12.2022 по 25.04.2022 включно здійснило нарахування процентів за договором №2111434860604 у розмірі 58 230,64 грн.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором №2111434860604 (номер запису в реєстрі боржників - 5843; розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги за договором становить 96 762,64 грн);

Після набуття ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за договором №2111434860604 нарахування відсотків не здійснювалося.

28.08.2025 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/25, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором №2111434860604 (номер запису в реєстрі боржників - 1136; розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги за договором становить 96 762,64 грн);

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №2111434860604.

Після набуття позивачем права вимоги за договором №2111434860604 нарахування відсотків не здійснювалося.

Крім того, 05.05.2021 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики №555146743906, згідно з умовами якого позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 2 000,00 грн, на строк 10 календарних днів під проценти 400,00% річних та 950,00% річних, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти.

Товариство виконало свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується довідкою ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та відповідною квитанцією, згідно з якими 05.05.2021 на картковий рахунок відповідача переховано грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн.

Проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту не повернув та проценти за його користування не сплатив.

18.12.2023 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №18/12-2023, за умовами якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором №555146743906 (номер запису в реєстрі боржників - 9476; розмір заборгованості на момент відступлення права вимоги за договором становить 4 082,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за сумою позики, 2 082,00 грн - заборгованість по процентам).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором №555146743906.

Після набуття позивачем права вимоги за договором №555146743906 нарахування відсотків не здійснювалося.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з зобов`язань за договорами кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем договорів №2111434860604, №555146743906, перерахування первісними кредиторами грошових коштів на картковий рахунок відповідача, а також перехід до позивача права вимоги за вказаними договорами.

Після підписання договорів між сторонами договорів виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитодавцям кошти відповідно до умов договорів та сплатити відсотки за користування ними.

Відповідач порушив умови договорів, кошти на повернення кредиту та позики не сплачував, що призвело до виникнення заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості первісних кредиторів, які містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту та позики становить: за договором №2111434860604 5 200,00 грн, за договором №555146743906 2 000,00 грн.

Тому вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та позики підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості по процентам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Аналіз наданих позивачем розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за договором №2111434860604 від 26.04.2021 свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п. 1.4. договору, що свідчить про правомірність їх нарахування.

Так, пунктом 1.2 договору №2111434860604 від 26.04.2021 передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів.

В заяві-анкеті для отримання кредиту, яка є додатком до договору №2111434860604 від 26.04.2021, зазначено, що ОСОБА_1 просить надати йому кредит, орієнтовний строк повернення якого 16 днів з моменту отримання, при цьому зазначено, що позичальник просить надати такий кредит «строком на 365 днів».

Такі ж умови містяться і в п. 1.3 договору №2111434860604 від 26.04.2021.

Згідно із п. 1.4.2 договору №2111434860604 від 26.04.2021 в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Пунктом 1.9. договору №2111434860604 від 26.04.2021 встановлено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік.

Враховуючи, що договір було укладено 26.04.2021, граничний строк кредитування закінчився 25.04.2022. У справі відсутні докази зміни строку кредитування кредитодавцем в односторонньому порядку.

Таким чином, період з 26.04.2021 по 25.04.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.

Пунктом 1.4. №2111434860604 від 26.04.2021 передбачено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 1,8% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,84% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в). В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №2111434860604, вбачається, що з 26.04.2021 по 11.05.2021 відсотки нараховувались за ставкою 1,80% в день, що становить 93,60 грн; з 12.05.2021 - по 25.05.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 3,64% в день, що становить 189,28 грн; з 26.05.2021 по 09.06.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 5,02%, що становить 261,04 грн; з 10.06.2021 по 25.04.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 7,67% в день, що становить 398,84 грн.

Тобто проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов договору, з урахування ставки, про яку йде мова у п.п.а)-п.г) п.1.4 договору №2111434860604 від 26.04.2021.

Доводи сторони відповідача щодо несправедливих умов нарахування відсотків та їх невідповідність вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, тобто несправедливим може бути нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а кредитодавцями в межах строку дії кредитного договору нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, а не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Позичальнику перед укладенням кредитного договору кредитодавцем було надано всю інформацію стосовно кредиту, він ознайомився з усіма умовами договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги і під час його укладання усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору.

Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Слід зауважити, що позичальник був вільний у виборі контрагента та визначенні умов договору, проте узгодив умови кредитного договору саме з ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», підписавши договір, а тому всі умови кредитного договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Суд враховує і те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови відповідачем не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають виконанню.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що на відповідача з 24.02.2022 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», у редакції, що діяла на момент укладення договорів, визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники або ж військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про те, що Національний банк України у своєму листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суду надано копію військового квитка, з п.п. 20 якого видно, що ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючі в м. Харкові, Харьковській області, Донецькій області: з 24.02.2022 по 05.04.2022, з 09.04.2022 по 01.08.2022, з 07.08.2022 по 30.11.2022, з 06.01.2023 по 12.03.2023.

Таким чином, на відповідача з 24.02.2022 поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме в даному випадку не повинні нараховуватись проценти за користування кредитом.

За таких обставин у ТОВ «Вердикт Капітал» були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитом за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 відповідно до кредитного договору в сумі 24 329,24 грн.

Розмір заборгованості по процентам за договором №2111434860604 від 26.04.2021 станом на 24.02.2022 становить 67 233,40 грн, однак позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам у розмірі 58 060,08 грн, що є його правом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за договором №2111434860604 від 26.04.2021 у розмірі 58 060,08 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися із заявленою позивачем сумою нарахованих відсотків за договором №555146743906 від 05.05.2021, оскільки такі нараховані поза межами встановленого договором десятиденного строку користування позикою.

Так, згідно з п.1.1. договору №555146743906 від 05.05.2021 строк користування позикою становить 30 днів.

Водночас, пунктом 1.1.1.2. договору №555146743906 від 05.05.2021 передбачено право позикодавця нараховувати проценти у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за договором позики виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, суд звертає увагу на те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тому відсотки за договором підлягають нарахуванню лише до 14.05.2021 включно, тобто, протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Судом самостійно розраховано розмір процентів за користування позикою протягом передбаченого умовами договору строку кредитування (10 днів) відповідно до передбачених договором розмірів процентів: 2 000,00 грн*950% річних*10 = 520,00 грн.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 1 562,00 не знайшли своє підтвердження при розгляді справи, тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості у розмірі 65 780,08 грн, з яких:

- заборгованість за договором №2111434860604 - 63 260,08 грн, яка складається з: 5 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 060,08 грн - заборгованість за процентами;

- заборгованість за договором №555146743906 - 2 520,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 520,00 грн - заборгованість за процентами.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір у розмірі 2 366,21 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 11.11.2021 у справі №922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 16 000,00 грн.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, дотримуючись принципів розумності та справедливості, зважаючи на типовість справи, суд вважає, що у такій категорії розумним розміром послуг на правничу допомогу становить 6 500,00 грн.

Водночас, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, ураховуючи принцип пропорційність витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6 349,23 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №2111434860604, №555146743906 у загальному розмірі 65 780 (шістдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 08 коп., з яких:

- заборгованість за договором №2111434860604 - 63 260,08 грн, яка складається з: 5 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 58 060,08 грн - заборгованість за процентами;

- заборгованість за договором №555146743906 - 2 520,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 520,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 21 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 349 (шість тисяч триста сорок дев`ять) грн 23 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, оф.521, ЄДРПОУ:42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту судового рішення - 11.05.2026.

Суддя В.В. Мазуренко