Decision № 136363206, 07.05.2026, Vyshhorod District Court of Kyiv Oblast

07.05.2026 Справа № 357/16960/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 565,50 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір №00-9859494 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 20 січня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників в тому числі до ОСОБА_1 у сумі 27 565,50 грн. Позивач зазначає, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 27 565,50 грн, з яких: 13 225 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 340,50 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом.

Процесуальні дії та рішення у справі.

23 жовтня 2025 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області вказану цивільну справу передано до Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю.

25 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано інформацію від АТ КБ «ПриватБанк» щодо імітування платіжної картки.

07 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява від відповідачки про врахування отриманої нею суми кредиту та розстрочення виконання судового рішення.

10 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. У позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав. В поясненнях зазначив, що при укладенні Кредитного договору №00-9859494 від 17.07.2024 року Позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 1.6 цього Договору, та зобов`язався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає: 1 725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок) грн. Відповідно до п. 3.5. Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення Кредиту. Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором. Крім того, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. У зв`язку із викладеним просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву, в якій зазначила, що нею отримано кредитні кошти розміром 11 500 грн, тоді як позивач просить стягнути 13 225 грн та не стягувати суму 1 725 грн за кредитом. Крім того, просить зменшити розмір витрат на правову допомогу у зв`язку з тим, що отримує невелику заробітну плату, орендує житло, має інші зобов`язання за іншими кредитами та розстрочити стягнення у зв`язку із тяжким матеріальним становищем строком на один рік.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір кредитної лінії №00-9859494.

Відповідно до п. 1.1.-1.3., 1.5.-1.6. Договору кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 11 500 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитодавцю (дата повернення кредиту) 12 липня 2025 року.

Тип процентної ставки фіксована.

Стандартна процента ставка складає 1,45% від Суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 1 725,00 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок) грн, яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Згідно п. 2.8. кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 17 липня 2024 року. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 11 500 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.1.-3.5. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі Суми кредиту з поточного рахунку Кредитодавця до дня фактичного повного повернення Кредиту протягом Строку дії кредитної лінії.

Нарахування Комісії здійснюється одноразово в момент укладання Договору.

Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається день повернення Кредиту (крім випадку, фактичного повернення Кредиту в дату, яка не відповідає дню повернення Кредиту).

Проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок неповерненої Суми кредиту за кожен день користування Кредитом та оплачуються згідно умов пункту 1.4 цього Договору.

Позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «12» липня 2025р.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір №00-9859494 від 17.07.2024 року ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцент договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: 21591.

Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 06.02.2025 року 17.07.2024 року ТОВ «Макс Кредит» через платіжний сервіс «Platon» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку №НОМЕР_1 у сумі 11 500 грн за номером кредитного договору: №00-9859494; дата кредитного договору 17.07.2024 року.

Інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 18.01.2026, підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Також із наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки вбачається факт зарахування 17.07.2024 на вказану картку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11 500,00 грн.

З детального розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Макс Кредит» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9859494від 17.07.2024 року складає 27 565,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 500 грн; заборгованість за відсотками 14 340,50 грн, заборгованість за нарахованими комісіями 1 725 грн, штрафні санкції згідно умов договору 2 950 грн.

20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до боржників за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення Прав Вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми Боргу.

Відповідно до витягу із реєстру боржників від 20.01.2025 року, ТОВ «Макс Кредит» передав, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняв право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №00-9859494 від 17.07.2024 року в загальному розмірі 27 565,50 грн, з яких: 13 225 грн - заборгованість за сумою кредиту; 14 340,50 грн - заборгованість за процентами, штрафні санкції 2 950 грн. Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №00-9859494 від 17.07.2024 року складеного позивачем ТОВ «ФК «Ейс», заборгованість ОСОБА_1 за період 20.01.2025 до 01.10.2025 складає 27 565,50 грн, з яких: заборгованість за тілом 13 225, грн; заборгованість за відсотками 14 340,50 грн.

Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Мотиви і висновки суду.

Судом встановлено, що ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором 00-9859494 від 17.07.2024 року виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором.

Однак відповідач, в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти кредитодавцю не повернула, чим порушила умови договору.

Разом з тим, у позові позивач вказує, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 27 565,50 грн та складається із 13 225 грн заборгованості за тілом кредиту; 14 340,50 грн заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом. Із поданого розрахунку ТОВ «Макс Кредит» слідує, що сума заборгованості відповідача становить 27 565,50 грн, з яких: 11 500 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 14 340,50 грн - заборгованість за відсотками; 1 725 грн - заборгованість за нарахованими комісіями. Водночас пунктом 1.2 Договору визначено, що сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 11 500 грн, в пункті 1.6 Договору вказано, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, яка складає 1 725 грн. Тобто позивачем у тіло кредиту включено також заборгованість за комісією.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 21.07.2021 у справі №751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

Відтак суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1 725 грн.

Щодо судових витрат.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачується сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Судом встановлено, що 01 січня 2025 року між адвокатом Романенком М.Е. та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір про надання правової допомоги №42649746.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи №363/3619/25 в суді першої інстанції становить 6 000,00 грн, що підтверджується додатковою угодою №7812682 від 02.04.2025 року, актом №7812682 про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 31.03.2025 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 31.03.2025 року.

Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг,виконаних робіт та їх вартість.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Водночас, загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 6 000,00 грн, що є значною сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі №756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 000 грн як фактично обґрунтованого та необхідного розміру.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №7812682 від 30.05.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Із 27 565,50 грн позовних вимог, з яких судом задоволено 25 840,50 грн, що становить 93,74%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 271 грн (2 422,40 х 93,74%/100) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 812,20 грн (3 000,00 х 93,74 %/100), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Щодо розстрочення виконання судового рішення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статтею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

На підтвердження свого важкого фінансового становища, пов`язане з невисоким рівнем доходу та орендою житла, відповідачкою надано суду довідку ОК-5 з зазначеним розміром її заробітної плати, договір оренди житла від 28.08.2024 року та кредитну історію.

Враховуючи те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що не дозволяє їй разово сплатити всю суму заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 840,50 грн строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 840 грн 50 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 271 грн та витрати по сплаті професійної правничої допомоги 2 812 грн 20 коп.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» загальної суми заборгованості за договором кредитної лінії № №00-9859494 від 17.07.2024 року, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 25 840 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок) грн 50 коп. на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 2 153 грн (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн 40 коп, починаючи з першого числа місяця, що наступає за місяцем набрання рішенням суду від 07 травня 2026року законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця ппроживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.В. Олійник