Court ruling № 136294530, 08.04.2026, Koriukivka District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 736/2364/25

Номер провадження 1-кп/736/61/26

У Х В А Л А

08 квітня 2026 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

провівши у залі судового засідання Корюківського районного суду Чернігівської області судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 27.05.2025 за № 12025270290000111 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Охрамієвичі, Корюківського району, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Корюківського районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2025 за № 12025270290000111 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Від обвинуваченого ОСОБА_4 до суду надійшла усна заява, в якій обвинувачений вказав на те, що перед проведенням слідчого експерименту з ним 31.07.2025 та огляду місця події 22.07.2025 до нього додому приїхали працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та чинили на нього моральний та психологічний тиск, а саме вказали на те, що він має взяти все на себе, а інакше вони будуть з ним розмовляти по іншому. При цьому поліцейські повідомили йому деталі кримінального правопорушення, вину за яке він має взяти на себе. Повідомили, що він має сказати, що викрав електроінструмент у потерпілого ОСОБА_8 , вказати на сарай потерпілого де він взяв речі, має показати де він ці речі залишив. Також поліцейські вказали обвинуваченому, що він має сказати, що він вкрав велосипед марки «Titan Bike» оранжевого кольору, привезли його для огляду місця події вказали в яких кущах стоїть велосипед та сказали, що він має його видати працівникам органів поліції та сказати, що він цей велосипед викрав. В подальшому обвинувачений так і вчинив. Під час слідчого експерименту вказав на місце вчинення злочину, вигадавши його. Обвинувачений вважає, що в діях працівників поліції наявне кримінальне правопорушення.

Захисник під час судового розгляду звернувся до суду з клопотанням про визнання недопустимими доказами протоколу проведеного з ОСОБА_4 слідчого експерименту 31.07.2025, оскільки під час його проведення слідчий фактично допитав обвинуваченого, а не провів відтворення події кримінального правопорушення. Захисник вказав на те, що місце вчинення викрадення велосипеда марки «Titan Bike», яке показує обвинувачений під час проведення слідчого експерименту, та яке відображено на відеозаписі цієї слідчої дії не співпадають із місцем викрадення велосипеда, на яке вказує ОСОБА_9 , яка користувалась цим велосипедом та зображення якого наведено в фототаблиці до протоколу огляду місця події від 22.07.2025. Також заява ОСОБА_4 про добровільну видачу велосипеда не датована, а тому є сумніви щодо добровільності видачі такого велосипеда обвинуваченим та саме під час проведення такої слідчої дії як огляд місця події 22.07.2025. Також захисник вказує на те, що зображення нежилого будинку, в якому знайшли речі потерпілого ОСОБА_8 , та яке зафіксоване в протоколі огляду місця події від 02.06.2025 (ілюстративна таблиця до нього) не було відображене під час проведення слідчого експерименту 31.07.2025, що може свідчити про невідповідність фактичних обставин справи тим обставинам, що повідомляє потерпілий та обвинувачений. Враховуючи всі ці ознаки, захисник вважає, що вони можуть бути наслідком вчиненого на його підзахисного тиску з боку працівників поліції.

Прокурор в судовому засіданні вирішення скарги ОСОБА_4 залишила на розсуд суду. Також прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів, зазначивши, що ризики невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків не зникли та не зменшилися.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечили, зазначили, що ризики є не підтвердженими, просили застосувати до обвинуваченого такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт. Захисник також просив визначити розмір застави у разі задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 КПК України під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

За змістом ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження.

Відповідно до ст. 410, ч. 1 ст. 412 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В контексті положень Конвенції, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи «Вергельський проти України» (заява № 19312/06, рішення від 12.03.2009) та «Яременко проти України» (заява № 32092/02, рішення від 12.06.2008), коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень усупереч ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом проведення ефективного офіційного розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення. Перевірка доводів обвинуваченого стосовно незаконних методів ведення слідства має суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.

Згідно з практикою Європейського суду допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.

Так, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Чинний кримінальний процесуальний закон не містить прямого регулювання випадків подання таких заяв особою не на стадії досудового розслідування, а під час судового розгляду кримінального провадження або перегляду рішення суду в апеляційному порядку.

Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

За викладених обставин суд вважає за можливе застосувати в даному випадку загальні засади кримінального провадження, зокрема, засаду законності, яка закріплена статтею 9 КПК України, відповідно до ч. 1 якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених, серед іншого, працівником правоохоронного органу.

Частина 1 ст. 214 КПК України встановлює, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відтак, в даному випадку суд вважає за необхідне застосувати за аналогією закону положення вищезгаданого п. 2 ч. 6 ст. 206 КПК України та доручити відповідному органу досудового розслідування, а саме - працівникам Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області провести дослідження фактів, викладених усних заявах обвинуваченого ОСОБА_4 щодо застосування стосовно нього психологічного та морального насильства під час проведення за його участю слідчого експерименту 31.07.2025 та проведення огляду місця події 22.07.2025 по вул.. 1-го Травня, 13 у селі Лупасове, Корюківського району Чернігівської області.

Водночас, суд приймає до уваги положення п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, згідно яких зобов`язання вчинити певну дію входить до повноважень слідчого судді місцевого суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування, проте, на підставі ч. 6 ст. 9 та ч. 1 ст. 9 КПК України, вважає за можливе, із використанням аналогії закону, задля забезпечення ефективності кримінального провадження та дотримання засади розумності строків розгляду, доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області, внести до ЄРДР відомості за заявою обвинуваченого ОСОБА_4 , щодо застосування стосовно нього психологічного та морального насильства з боку оперативних працівників Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при проведенні за його участю слідчого експерименту від 31.07.2025 та огляду місця події 22.07.2025.

При цьому, враховуючи вимоги кримінального процесуального закону щодо розумності строків розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідним зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області надати Корюківському районному суду Чернігівської області копію прийнятого за результатами розгляду скарги обвинуваченого ОСОБА_4 процесуального рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відкласти слухання справи для проведення відповідної перевірки.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Враховуючи те, що встановлені судом обставини при продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися ризик переховування від слідства та суду та ризик продовження вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , не зник та не зменшився.

Аналіз матеріалів, доводить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що судове провадження не завершене до спливу строку тримання під вартою суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та задоволення клопотання прокурора.

Щодо клопотання захисника про визначення розміру застави, то суд зазначає, що її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з урахуванням його майнового стану.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560, 00 грн, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб позбавити особу, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 87, 206, 214, 182, 214, 412, 372, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області провести дослідження фактів, викладених в усних заявах ОСОБА_4 щодо застосування стосовно нього психологічного насильства з боку оперативних співробітників Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області під час проведення за його участю слідчого експерименту 31.07.2025 та проведення огляду місця події 22.07.2025 по вул. 1-го Травня, 13 у селі Лупасове, Корюківського району Чернігівської області шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області повідомити Корюківський районний суд Чернігівської області про прийняте процесуальне рішення в розумні строки.

Слухання справи відкласти до 08.05.2026 до 11 год. 00 хв.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 07 червня 2026 року включно.

Одночасно визначити розмір застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави в сумі 66 560, 00 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок та зобов`язати надати документ, що підтверджує внесення застави до Корюківського районного суду Чернігівської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення розміру застави негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та зобов`язати:

1) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати на першу вимогу до слідчого, прокурора та/або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

4) утриматися від спілкування зі свідками.

Строк дії обов`язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_4 з-під варти в результаті внесення застави.

У разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити учасниками кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення або отримання її копії - безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1