Court ruling № 136237929, 28.04.2026, Kolomyia City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 346/1949/26

Провадження № 1-кс/346/466/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі слідчого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_4 , подану в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 , про скасування постанови, винесеної 08.04.2026 року старшим дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , про відмову у задоволенні клопотання заявника про визнання потерпілим, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 року за № 12026096180000032, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та зобов`язання вказаний сектор дізнання визнати заявника потерпілим,

ВСТАНОВИВ:

в обгрунтування даної скарги сторона заявника вказує, що 05.02.2026 вище вказаним сектором дізнання розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_4 (заявника) про підробку технічної документації на земельну ділянку.

31.03.2026 року заявником через вказаного представника подано клопотання про залучення заявника у даному провадженні як потерпілого. Однак, 08.04.2026 року старшим дізнавачем ОСОБА_5 винесено постанову про відмову в задоволенні такого клопотання.

Проте, заявник вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

1. Щодо наявності шкоди. Дізнавач у оскаржуваній постанові зазначає про відсутність даних про заподіяння шкоди. Із таким твердженням заявник категорично не погоджується, оскільки внаслідок незаконної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер: 2623682403:03:002:0212), межі якої проходять через житловий будинок, заявнику завдано прямої майнової шкоди. Це виражається у порушенні його права власності, неможливості завершити приватизацію власної земельної ділянки та додаткових витратах на оплату заявником надання правової допомоги та на землевпорядні дослідження для виявлення підробки.

2. Щодо моменту виникнення статусу потерпілого. Згідно з ч. 2 ст. 55 КПК України права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Оскільки заявник є особою, чиї права безпосередньо порушені вказаною підробкою документів, то відмова у визнанні його потерпілим є грубим порушенням вимог процесуального закону.

3. Щодо необгрунтованості висновків дізнавача. Дізнавач стверджує про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між вказаним кримінальним проступком та завданням заявнику майнової чи іншої шкоди. Проте, саме підробка документів (об`єкт розслідування за ст.358 КК України) стала єдиною підставою для незаконного відчуження земельної ділянки, чим і заподіяна шкода майновим інтересам заявника.

Тому заявник просить скасувати зазначену постанову та зобов`язати вказаний сектор дізнання визнати заявника потерпілим.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримав подану скаргу з викладених в ній мотивів, зазначивши, що в разі визнання заявника потерпілим він матиме право надавати дізнавачу докази на підтвердження вчиненого кримінального правопорушення.

Старший дізнавач сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до положень ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи принцип диспозитивності кримінального провадження, вказані положення ч.3 ст.306 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу за відсутності дізнавача.

Слідчий суддя, заслухавши представника заявника, вивчивши скаргу, заперечення на неї та матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.2 КПК України зміст та форма кримінального проваджених повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом та судом, повага до людської гідності, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Частина 2 ст. 9 цього Кодексу закріплює обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із ч.1 ст.24 вказаного Кодексу кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Порушення строків звернення з даною скаргою з огляду на положення ч.1 ст.304 КПК України та з урахуванням доводів, наведених у скарзі, слідчим суддею не встановлено.

Слідчим суддею встановлено, що 04.01.2026 року заявник звернувся до Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про злочин, в якій вказав наступне.

Заявник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Спори щодо даного господарства неодноразово були предметом розгляду у місцевих судах, оскільки колишня дружина заявника ОСОБА_6 , зловживаючи добросусідством (їхній житловий будинок було поділено судом), порушуючи чинне законодавство, продовжує чинити заявнику перешкоди у користуванні майном.

Так, у липні 2025 року, намагаючись здійснити приватизацію своєї земельної ділянки, яка розташована під будинком за вказаною адресою, заявник довідався від працівників землевпорядної організації про накладення меж земельної ділянки, а саме, що межа земельної ділянки ОСОБА_6 , право власності на яку вона зареєструвала 19.11.2024 року, проходить через будинок заявника. Даний факт підтверджується викопіюванням схематичного плану накладення меж з технічної документації. Зазначені дії (розробку плану та реєстрацію земельної ділянки) ОСОБА_6 вчинила з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, вона не отримала дозволу відповідного органу місцевого самоврядування, а саме Косівської міської ради Івано-Франківської областіна розробку технічної документації та не подала таку документацію на затвердження до вказаного органу, що підтверджується відповіддю цієї міської ради від 15.10.2025 року № 1558. Також з даної відповіді вбачається, що вказану земельну ділянку зазначена міська рада не передавала у власність ОСОБА_6 . Тому виникає питання про те, яким чином було проведено реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_6 , кадастровий номер: 2623682403:03:002:0212.

Заявник стверджує, що такі дії вчинено у змові групою осіб, а саме власницею вказаної земельної ділянки ОСОБА_6 та державним реєстратором Матеївецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_7 . Факт такої реєстрації підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.09.2025 р. (копія додається), а також Інформацією Реєстру щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості від 11.09.2025 року.

Заявник вважає, що такими діями дана група осіб вчинила кримінальні правопорушення, які передбачені статтями 197-1, 358, 366 КК України.

З метою підтвердження вищезазначеного необхідно встановити:

- Чи мала ОСОБА_6 право на реєстрацію земельної ділянки, а саме, чи надавалися їй дозвільні документи, які передбачені для такої реєстрації?

- На підставі яких дозвільних документів працівниками ТОВ «Геоземкадсервіс» виготовлено технічну документацію?

-На підставі яких документів присвоєно кадастровий номер « 2623682403:03:002:0212» вказаний земельній ділянці?

- Чому не здана технічна документація до УДЗК та Косівської міської ради Івано-Франківської області?

та інші питання, які необхідно встановити під час досудового слідства.

Заявник вказує, що свої порушені цивільні права він захистить в суді шляхом вирішення спорів про усунення перешкод у користуванні об`єктом права власності та скасування державної реєстрації. Але в цивільному процесі не вдасться притягнути злочинців до кримінальної відповідальності.

В заяві про злочин також вказано, що 11.09.2020 року ОСОБА_6 надійшло письмове роз`яснення від приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_8 , яка відмовила у реєстрації права власності на вказану земельну ділянку на підставі рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2001 року, ухваленого у справі №2-7 2001 р., оскільки дане рішення суду не дає змоги встановити набуття ОСОБА_6 права власності на вказану земельну ділянку, площею 0, 0659 га., так як даним рішенням не визнано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_6 (арк. крим. провадж. 10-17).

Слідчим суддею також встановлено, що оскаржуваною постановою вказаної дізнавача від 08.04.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_3 від 31.03.2026 року про визнання заявника потерпілим у даному кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

В цій постанові дізнавач вказала, що в даному клопотанні зазначено про те, що заявником понесено витрати, пов`язані з приватизацією земельної ділянки, а також витрати на проведення експертних досліджень.

Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що вказані витрати є витратами, пов`язаними із реалізацією заявником свого права на приватизацію земельної ділянки, та вчиненням відповідних юридично значимих дій.

На час винесення вказаної постанови відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що вказані витрати є наслідком вчинення кримінального правопорушення, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) можливих правопорушників та понесеними заявником витратами.

Крім того, матеріали кримінального провадження не містять достатніх доказів заподіяння заявнику майнової, моральної чи фізичної шкоди саме внаслідок кримінального правопорушення, що виключає можливість визнання заявника потерпілим у даному провадженні (арк. крим. провадж. 193-197).

Відповідно до положень ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Водночас у ч. 5 ст. 40 КПК України закріплено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в як осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини суд повинен виносити вмотивовані рішення (рішення Великої Палати у справі «Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2)» від 11 липня 2007 року, заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус.

Вивчивши оскаржувану постанову від 08.04.2026 року, слідчий суддя констатує, що у ній зазначені мотиви, на підставі яких відмовлено у задоволенні клопотання представника заявника про визнання останнього потерпілим. Також слідчий суддя погоджується з доводами дізнавача, що на час винесення вказаної постанови відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що вказані витрати є наслідком вчинення кримінального правопорушення, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) можливих правопорушників та понесеними заявником витратами.

Окремо слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що його вимога свідчить про наявність цивільно-правового спору щодо накладення земельних ділянок, а тому належним захистом прав заявника буде звернення до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

При цьому слід врахувати доводи заявника, який особисто у скарзі і вказав, що має намір вирішувати вказані спори щодо земельних ділянок в судовому порядку. Однак, на час розгляду даної скарги заявником не надано слідчому судді жодного судового рішення, яким було б встановлено незаконність здійснених ОСОБА_6 приватизації спірної земельної ділянки та реєстрації права власності на даний об`єкт.

З огляду на це, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Також слідчий суддя вважає, що заявник у скарзі просить прийняти рішення, яке не передбачене КПК України. Так, слідчий суддя відповідно до ст. 307 КПК України має право скасувати рішення слідчого, зобов`язати його вчинити, припинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає слідчому судді повноважень втручатися в дискреційні повноваження слідчого та прокурора в кримінальному провадженні.

Така позиція узгоджується із висновками, які викладені у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.04.2023 року, винесеній у справі № 188/1146/22.

Окрім того, слід звернути увагу на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року, винесеній у справі № 676/3178/22, в якій зроблено правовий висновок щодо дискреційних повноважень слідчого. З аналізу викладеної у вказаній постанові позиції Верховного Суду, яка релевантна до розглядуваних правовідносин, можна дійти висновку, що, ухваливши рішення про зобов`язання слідчого (дізнавача в даному випадку) вчинити певні процесуальні дії, а саме визнати заявника потерпілим, слідчий суддя вийшов би за межі своїх процесуальних повноважень щодо розгляду скарги, які визначені положеннями ст.307 КПК України, та втрутився б у сферу виключних повноважень слідчого (дізнавача).

З огляду на це, слідчий суддя дійшов висновку, що дана скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303-309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

в задоволенні скарги ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , поданої (скарги) в його інтересах адвокатом ОСОБА_3 , про скасування постанови, винесеної 08.04.2026 року старшим дізнавачем сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , про відмову у задоволенні клопотання заявника про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2026 року за № 12026096180000032, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, та зобов`язання вказаний сектор дізнання визнати заявника потерпілим, відмовити у зв`язку з безпідставністю поданої скарги.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення (постановлення ) безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 04.05.2026 року о 15 год. 00 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1