Decision № 136229647, 15.04.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

15.04.2026 Справа №607/3842/26 Провадження №2/607/3485/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача в свою користь заборгованість за Кредитним договором №705380 у розмірі 14 324 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «ФК Джобер» та ОСОБА_1 17.07.2021 в електронній формі уклали кредитний договір №705380, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. строк позики - 29 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,9 % на добу. На підставі договору відступлення права вимоги від 30.11.2023 № 1-30/11/2023 позивач набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором №705380 в сумі заборгованості 14 324 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 10 324 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

17.07.2021 між ТОВ «ФК «Джобер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 705380.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G4713.

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Джобер» надало відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на платіжну картку у сумі 4000 грн на 29 днів з процентною ставкою 1,9 % в день (п. 1.2.-1.4 Договору).

Орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 6 204 грн (п. 1.6 Договору).

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено клієнта ОСОБА_1 , одноразовий ідентифікатор: G4713, час відправки ідентифікатора 17.07.2021 на номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно із повідомленням № 1102/2026-1 від 11.02.2026 ТОВ «Санрайз Фінанс» надає інформацію про успішність операції згідно договору з ТОВ «ФК «Джобер»: 17.07.2021 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 на суму 4000 грн., маска картки НОМЕР_2 .

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Згідно із п. 1.2 Договору відступлення прав вимоги, в дату підписання цього договору відступлення Прав Вимоги Кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув Права Вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони- кредитора за Кредитним договором.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 30.11.2023 року до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення кредитної заборгованості.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 705380 від 17.07.2021, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» в сумі 14 324 грн., з яких: 4000 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 10 324 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно статті 1046 ЦК України за кредитним договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК Джобер» та ОСОБА_1 17.07.2021 в електронній формі уклали Договір позики №705380, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн, строк позики - 29 днів зі сплатою процентів, що підтверджується змістом договору, довідкою про ідентифікацію.

При цьому, як видно із повідомлення № 1102/2026-1 від 11.02.2026 ТОВ «Санрайз Фінанс», грошові кошти були перераховані на платіжну карту НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 на суму 4000 грн., одразу після підписання договору електронним ключем.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Як видно із Договору позики від 17.07.2021, сторони погодили строк кредитування - 29 днів, суму позики - 4000 грн, денну процентну ставку - 1,9 %.

Разом зі тим, як видно із розрахунку заборгованості, позикодавцем нараховувалися відсотки і після закінчення строку кредитування.

Суд вважає, що позивач мав право нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого договором - 29 днів до 15.08.2021 на суму 4000 грн, а відповідач після закінчення строку кредитування мав обов`язок погасити 4000 грн за тілом кредиту та 2 204 грн процентів (4000 грн * 1,9% * 29), разом - 6 204 грн, що відповідає орієнтовній загальній вартості Кредиту.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором відступлення права вимоги (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, право вимоги за кредитним договором №705380 від 17.07.2021, укладеному ТОВ «ФК Джобер» та ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги від 30.11.2023 № 1-30/11/2023 перейшло до позивача, що підтверджується змістом договору, витягом з реєстру боржників, які досліджені судом.

При цьому, пунктом 1.2 Договору відступлення прав вимоги передбачено, що в дату підписання цього договору відступлення Прав Вимоги Кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що набув Права Вимоги до Боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за Кредитним договором.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки строк кредитування сплинув, відповідачем не спростовано розмір заборгованості 6 204 грн, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Позивачем понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн зі сплати судового збору .

Крім того, позивач подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги із адвокатом Пархомчук Сергієм Валерійовичем від 09.07.2025, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025; акт про отримання правової допомоги від 25.03.2026 на суму 13 000 грн.

Згідно із додатковою постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву.

Окрім того, суд дійшов висновку, що така послуга, зазначена в акті про отримання правничої допомоги, як зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості на суму 2500 грн охоплюються послугою складання позовної заяви.

Також, суд вважає, що надання такої послуги, як інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи на суму 3750 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Суд враховує, що у цій справі представником позивача не подавалося до суду будь-яких інших процесуальних документів, окрім позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви, а усі процесуальні документи у справі надходили позивачу в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому додатково здійснювати моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень не було необхідності.

На підставі наведеного, суд доходить висновку що необхідними і розумними витратами на правничу допомогу є витрати на суму 6750 грн.

Разом судові витрати, які підлягають розподілу будуть становити 9412,40 грн.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 6 204 гривень із заявлених 14 324 грн, що становить 43,31 %, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 4 076,51 (43,31 % від 9412,40) грн судових витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» 6 204 (шість тисяч двісті чотири) гривні заборгованості за Кредитним договором №705380 від 17.07.2021 та 4076 гривень 51 коп. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.04.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, код ЄДРПОУ - 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. М. Позняк