Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 144/1438/24
Провадження № 2-п/144/6/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" травня 2026 р. с-ще Теплик
Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Магдяк Н.І., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою судді від 17.04.2026 заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали направлено заявнику для усунення недоліків.
30.04.2026 від заявника надійшла заява, в якій він просив звільнити його від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали даної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 3 328,00 гривні.
Ставка судового збору за поданням до суду заяви про перегляд заочного рішення, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Статтею 5 Закону України визначено вичерпний перелік підстав звільнення від судового збору, однак заявник не надав суду до суду докази, які б підтверджували його право на звільнення від сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заявник у своїй заяві наводить підстави для звільнення його від сплати судового збору, посилаючись ч. 3 на ст.2 2 Закону України «Про захист прав споживачів» та правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові № 743/1481/21 від 19.10.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28.11.2013, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і цей перелік є вичерпним.
Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30.03.2012 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем.
Заявник подає до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України № 1734-VІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.
Отже, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу заяви про перегляд заочного рішення.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 638/6060/18 зверталась увага, що для застосування ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» має бути встановлено, що позов пов`язаний з порушенням прав споживача. Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
При цьому, якщо позивач (заявник) не зазначає жодних доводів та не додає доказів того, на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення позивачем особистих економічних та побутових потреб, в чому полягає порушення прав позивача (заявника) як споживача фінансових послуг.
За наведених обставин суд не вбачає подібності у правовідносинах, що виникли у справі, що розглядається та правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові № 743/1481/21 від 19.10.2022, на яку посилається позивач.
Відтак дана заява не може вважатися позовом на захист прав споживачів у розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», що виключає можливість розповсюдження встановленої ним пільги зі сплати судового збору.
Враховуючи зазначене вище ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі строк недоліки заяви не усунув.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, у кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Зважаючи на викладене вище, оскільки заявник не вжив будь-яких заходів для виконання належним чином ухвали судді про залишення заяви без руху, визначений строк для їх усунення сплинув, від заявника не надійшло клопотання про його продовження, тому за вказаних обставин заяву про перегляд заочного рішення слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя:
The court decision No. 136201472, Teplyk District Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 04.05.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 144/1438/24. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: