Decision № 136190313, 24.04.2026, Kalush City and District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа №345/3785/25

Провадження № 2/345/58/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною завою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

18.07.2025 позивачка звернулася до суду з вищенаведеним позовом, мотивуючи його тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від цього шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.01.2019 шлюб між сторонами у цій справі розірвано. Син й надалі проживає з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, з дитиною не спілкується, не приходить до сина, а роль батька для нього виконує чоловік від іншого шлюбу ОСОБА_5 . Наголошує, що нинішній чоловік бажає всиновити малолітнього ОСОБА_6 . Таким чином, наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав. Тому позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.09.2025 задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі в справі Служби у справах дітей Калуської міської ради, витребувано письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача у справі батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6

20.10.2025 представник позивача просила долучити до матеріалів справи копії письмових доказів (а.с.44).

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою суду від 05.11.2025.

Ухвалою суду від 27.11.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

03.12.2025 позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та не заперечила щодо можливості ухвалення судом рішення в заочному порядку.

Розгляд справи неодноразово відкладався через відсутність належного підтвердження щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а також з інших, незалежних від суду причин.

У зв`язку з цим, 18.12.2025 суд надіслав запит до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про надання інформації щодо здійснення призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3

23.02.2026 судом надіслано повторний запит про надання інформації щодо призову відповідача у справі на військову службу під час мобілізації (а.с.83).

Незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, на адресу суду засобами поштового зв`язку лише 02.03.2026 надійшла заява за підписом ОСОБА_3 , який повідомив, що обставини позовної заяви та позовні вимоги визнає і просить їх задовольнити. Водночас, текст заяви було надруковано із зазначенням дати її подання - 15.01.2025, тобто задовго до пред`явлення вищенаведеного позову.

09.03.2026 до суду надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 № 12/2808 від 07.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, тобто як чоловік, на утриманні якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (а.с.86).

Ухвалою суду від 19.03.2026 розгляд справи відкладено, визнано обов`язковою явку позивачки в засідання з метою надання особистих пояснень щодо обставин позову.

16.04.2026 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_3 аналогічного до зазначеного вище змісту. До заяви додано копію паспорта громадянина України та довідки про присвоєний відповідачу РНОКПП.

На підставі ч.4 ст.206 ЦПК України протокольною ухвалою суду від 17.04.2026 відмовлено у прийнятті заяви відповідача про визнання позову, який вкотре просив задовольнити відповідний позов.

Представник служби у справах дітей Калуської міської ради Бідюк Т. М. позов підтримала, просила здійснювати розгляд справи за її відсутності (а.с.33).

В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник підтримали позов з викладених у ньому підстав. Позивачка додатково пояснила, що з відповідачем у справі вона має ще двох синів. Усі діти проживають разом із нею. Відповідач сплачує на підставі судового рішення аліменти лише на утримання двох старших синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У позовній заяві нею зазначено, що малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на її утриманні, але чому вона не вимагала стягнення аліментів з відповідача на утримання наймолодшого сина пояснити не змогла. Додатково позивачка повідомила суд, що, з її слів, відповідач має іншу дружину, з якою у них також народилася дитина. Позов про позбавлення батьківських прав пов`язала із бажанням її теперішнього чоловіка ОСОБА_5 , з яким зареєструвала шлюб у вересні 2025 року, усиновити малолітнього сина від попереднього шлюбу. Відповідач вчиняв щодо неї у присутності дітей домашнє насильство, однак доказів з даного приводу у позивачки немає.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторони позивача, суд доходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (далі - Закон № 2402) передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону № 2402).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.11), вбачається, що його батьками є сторони у цій справі.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.01.2019, зареєстрований 03.04.2013 у ВДРАЦС по місту Калушу реєстраційної служби Калуського МРУЮ в Івано-Франківській області відповідно до актового запису № 86, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розірвано, позивачці змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_3 » із залишенням при ній трьох малолітніх дітей.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 19.12.2017 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано судовий наказ №345/4302/17 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 14 грудня 2017 року до досягнення дітьми повноліття.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.09.2025 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб у Калуському ВДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 265. У наданій суду копії Акта обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що працівники Калуського ліцею № 1 06.10.2025 обстежували за запитом служби у справах дітей умови проживання малолітньої дитини за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що дитина проживання у двокімнатній квартирі разом з мамою, бабусею, дідусем, двома братами та двома сестрами. Однак з дитиною комісія не спілкувалася, потреби дитини не з`ясовані. Суд відзначає, що у складеному акті також немає будь-яких відомостей щодо проживання за відповідною адресою ОСОБА_5 . Комісія виснувала, що батько малолітньої дитини ОСОБА_3 з нею не спілкується, з сім`єю не проживає, участі у вихованні дитини не бере, хоча під час відвідування житла комісією жодних бесід із присутніми особами, сусідами чи будь-якими іншими особами не проведено (а.с. 44-46).

Відповідно до копії характеристики, підписаної 12.08.2025 класним керівником та в.о. директора щодо учня 1 класу Калуського ліцею № 1 Калуської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_6 навчається у відповідному ліцеї (рік не вказано). Мати дитини (відомості також відсутні) відвідує батьківські збори та бере активну участь в житті класу. Проте характеристика чомусь містить відомості про те, що батько дитини (відомості не зазначені) з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. Текст наданої копії цього документа не містить відомостей про його засвідчення печаткою навчального закладу (а.с.47), проте суду не зрозуміло на підставі яких відомостей підписанти характеристики володіють інформацією про непроживання батька з дитиною і відсутність між ними спілкування. Клопотань про допит цих осіб в судовому засідання сторона позивача також не подавала.

Згідно з копією довідки № 1929 від 22.12.2027 малолітній ОСОБА_6 зареєстрований за вищевказаною адресою (а.с.14).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради Івано-Франківської області, від 14.10.2025 №01-25/680 з метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_6 орган опіки та піклування, служба у справах дітей Калуської міської ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33-34).

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно з статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07/12/2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16/07/2025 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У цій справі суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, служби у справах дітей Калуської міської ради, від 14.10.2025 № 01-25/680 щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , адже такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого заходу, як позбавлення батьківських прав.

На переконання суду, зміст висновку вказує на формальний та поверховий підхід органу опіки та піклування до вирішення переданого йому судом на розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача у справі, адже нез`явлення батька дитини на батьківські збори і (або) відсутність супроводу батька до закладу охорони здоров`я об`єктивно не може свідчити про свідоме ухилення батька, який зареєстрований та проживає за іншою адресою, від виконання своїх батьківських обов`язків. Комісією взагалі не з`ясовано, яким чином та в який спосіб ОСОБА_3 бере участь у вихованні та утриманні двох інших спільних з позивачкою синів, які, між іншим, також проживають з позивачкою у справі. Не з`ясовано у позивачки, що перешкоджало їй звернутися упродовж останніх 6-7 років до суду із позовом (заявою) про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання й сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В судовому засіданні переконливих пояснень з даного приводу позивачка також надати не змогла.

Із проаналізованої судом довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.03.2026 № 12/2808 (а.с.86) вбачається, що ОСОБА_3 вже має оформлене право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як батько, на утриманні якого перебуває троє і більше дітей, відтак з огляду на заяву відповідача, який чомусь двічі просив задоволити позов, у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо можливого використання позивачкою у справі існуючого приватно-правового інструментарію (у спосіб заявлення позову про позбавлення батьківських прав) з метою подальшого отримання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_5 , який з наявних у справі доказів із дітьми та дружиною не проживає.

Суд додатково зазначає, що усиновлення малолітнього ОСОБА_6 чоловіком його матері ОСОБА_1 не потребує попередньо ухваленого рішення суду про позбавлення батьківських прав відповідача у справі щодо цієї дитини. Ніщо не перешкоджає відповідачу надати письмову нотаріально засвідчену згоду на усиновлення його сина іншою особою, що відповідає вимогам ст.217 СК України. При цьому, в судовому засіданні позивачка та її представник неодноразово наголошували на необхідності позбавлення відповідача батьківських прав щодо наймолодшого сина з метою подальшого усиновлення дитини ОСОБА_5 .

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49). Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30.06.2020 у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас наявності таких обставин у цій справі позивачкою не доведено.

Посилання на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки простої бездіяльності з боку батька явно недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини. Крім того, та обставина, що на час розгляду справи виховання, доньки і її розвитком займається батько, не є безумовним підтвердженням небажання матері дитини брати участь у її утриманні та вихованні, тобто не свідчить про свідоме, умисне нехтування матері батьківськими обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні та безсумнівні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо наймолодшого сина.

Враховуючи установлені судом обставини, зокрема неодноразово подані відповідачем ОСОБА_3 заяви з проханням задовольнити позов, суд вирішив не попереджати його про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 258,259,264,265,268,354 ЦПК України,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 04.05.2026.

Суддя