Court ruling № 136181139, 02.04.2026, Berezne District Court of Rivne Oblast

Справа № 555/2605/25

Номер провадження 2/555/226/26

У Х В А Л А

іменем України

"02" квітня 2026 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі :

головуючий суддя - Старовецькій Ю.В.

при секретарі - Григорієвій В.М.

розглянувши в м.Березне позовну заяву акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

АТ «Акцент банк» звернулось до ОСОБА_1 із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Ушакевич М.П. подала до суду заяву про закриття провадження у даній справі, у зв`язку із повним погашенням заборгованості за кредитним договором та відсутністю предмету спору. Однак, просить стягнути з відповідача судові витрати у виді сплаченої суми судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Так, згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом першим частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Верховний Суд неодноразово надав правову оцінку випадкам стягнення судових витрат у разі закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.

Так, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №199/9188/16-ц, Верховний Суд зазначив: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій зазначеного, а також положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України не урахували, а тому дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат».

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).

Як вбачається, позивач посилається на відсутність предмету спору, а не на відмову від позову (в цьому разі судовий збір не повертається).

Частина 3 статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Після відкриття провадження у справі позивач просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив борг. Фактичний зміст такої заяви свідчить про відмову позивача від позову унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, разом з тим правовою підставою закриття провадження у справі позивач вказав відсутність предмета спору.

Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.

Закриваючи провадження у справі, суд керувався пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат, а саме: судового збору та втрат на правову допомогу.

З урахуванням наведеного суд вбачає підстави для відмови в задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача.

Водночас, суд зазначає, що позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 142, 255, 258-260, 353, 354 ЦПК України, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В :

Заяву акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Закрити провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку відсутністю предмета спору.

В задоволенні вимог акціонерного товариства «Акцент банк» про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, а саме: судового збору в розмірі 2422,40 грн. та втрат на правову допомогу у розмірі 20200,00 грн. відмовити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: Старовецька Ю. В.