Decision № 136167, 19.09.2006, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.09.2006 Справа № 2/194

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Пріма ЛТД”, м. Ужгород

До відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

Про стягнення суми 3156,84грн. заборгованості по оплаті за отриману продукцію, в тому числі 2960грн. основного боргу, 152,44грн. індексу інфляції та 44,40грн. трьох відсотків річних

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Шведова -представник за дорученням

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: товариства з обмеженою відповідальністю „Пріма ЛТД”, м. Ужгород до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення суми 3156,84грн. заборгованості по оплаті за отриману продукцію, в тому числі 2960грн. основного боргу, 152,44грн. індексу інфляції та 44,40грн. трьох відсотків річних.

Представник позивача просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на порушення відповідачем строків здійснення оплати вартості поставленого товару, що завдає збитків підприємству та є підставою для застосування до відповідача неустойки за невиконання своїх зобов'язань.

Відповідач явку уповноваженого представника на засідання суду не забезпечив, вимоги ухвали суду від 19.08.2006р. та від 04.09.2006р. не виконав, письмово викладеної позиції щодо заявлених позовних вимог не представив, у зв'язку з чим, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами. Ухвала про порушення провадження у справі від 19.08.2006р. надіслана на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового листа та відділенням поштового зв'язку повернута на адресу господарського суду Закарпатської області з відміткою про вручення.

Вивчивши матеріали справи, в тому числі додатково подані позивачем, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між сторонами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю „Пріма”, м. Ужгород та приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород 04.02.2003р. було укладено договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (тютюнові вироби та інші супутні товари). Розділом 4 договору сторони в визначили терміни та порядок здіснення розрахунків за відпущену позивачем продукцію.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2006р. по справі №2/194

Зокрема, згідно підпункту б пункту 4.1 договору товар відпускався позивачем під реалізацію, однак, з оплатою не пізніше п'яти банківських днів з дня отримання товару. Пунктом 5.2 договору відзначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного отримання покупцем товару на складі продавця, тобто позивача.

Згідно матеріалів справи позивач протягом 2005 року відпустив приватному підприємцю ОСОБА_1. товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3460грн. за відповідними видатковими накладними, що додані позивачем до матеріалів позовної заяви (арк. справи 10-12). Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 500грн.

Позивач вказує на порушення відповідачем строків здійснення оплати за отриману продукцію, оскільки така повинна була бути оплачена протягом п'яти днів з моменту її отримання відповідачем. Просить взяти до уваги той факт, що матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачу продукції за видатковими накладними, які були видані відповідачу при посвідчені отримання товару наявною печаткою та відсутність проведення відповідачем платежів після підтвердження факту отримання продукції.

Позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав:

Згідно вимог статті 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав визначених законодавством. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем факт порушення відповідачем зобов'язань в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за придбану продукцію належним чином підтверджується наявними у справі матеріалами. Зокрема, позивачем подано докази про те, що за період поставки відповідач не в повному обсязі провів розрахунок за переданий товар, внаслідок чого сума основного боргу складає 2960грн. та підлягає

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.09.2006р. по справі №2/194

стягненню в повному обсязі (позивачем підтверджено та відповідачем не спростовано).

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума 152,44грн. інфляційних втрат та 44,40грн. трьох відсотків річних за період прострочення виконання зобов'язання підлягають стягненню в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3156,84грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, в тому числі 2960грн. основного боргу, 152,44грн. трьох відсотків річних та 44,40грн. трьох відсотків річних, що складає суму позовних вимог (позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 48, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород, вул. АДРЕСА_1 (рах. №НОМЕР_1 в АППБ „Аваль”, МФО 321345, ідент код НОМЕР_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пріма”, м. Ужгород, вул.. Міксата, 48 (рах. 26001016753737 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Ужгород, МФО 312226, код ЄДРПОУ 30257463) суму 3156,84грн. заборгованості по оплаті за відпущену продукцію, в тому числі 2960грн. основного боргу, 152,44грн. трьох відсотків річних та 44,40грн. трьох відсотків річних, а також 102грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі