Decision № 13615212, 01.02.2011, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/1201.02.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моторс

Україна»

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю "Комтранс ЛТД"

про стягнення 157 203 грн. 14 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Черниш О.М.- дов. № 1 від 09.11.2010 Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 01.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер моторс Україна»до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД" про стягнення 157203 грн. 14 коп., із них: 53 466 грн. 60 коп. –сума основного боргу, 8019 грн. 99 коп. –штраф, 95716 грн. 55 коп. –відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 порушено провадження у справі № 61/12, розгляд справи призначено на 18.01.2011 о 16:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 в зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи був відкладено на 01.02.2011 о 15:15.

У судовому засіданні 01.02.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали відповідачу надсилались на адресу, що зазначена в позовній заяві та витязі з Єдиного Державного реєстру підприємств від 18.01.2011 - 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 24.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

          15.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Моторс Україна" (надалі –«Продавець», позивач) та Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД" (надалі –«Покупець»позивач) був укладений договір № 4 купівлі-продажу транспортного засобу на умовах розстрочки платежу (надалі - Договір).

          За даним договором Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити транспортний засіб, а саме: напівпричіп бортовий –Е, марки: TRAILOR, моделі SYY, номер шассі VENSYY3CХTAL11357, 1996 року випуску, білого кольору, який належить Продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії АМС № 074109.

          На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв транспортний засіб, а саме: напівпричіп бортовий –Е, марки: TRAILOR, моделі SYY, номер шассі VENSYY3CХTAL11357, 1996 року випуску, білого кольору, що підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу до Договору № 4 (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

          Стаття 655 Цивільного Кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно п. 4.1. Договору вартість транспортного засобу на момент укладання даної угоди становить 79 000 грн. 00 коп.

          Умовами договору, зокрема п. 4.2. Договору сторони погодили, що Покупець зобов’язується сплатити на користь Продавця на протязі одного робочого дня від дати укладення даного Договору 20 % від вартості транспортного засобу, що складає 15800 грн. 00 коп., а решту суми в розмірі 80 % від вартості транспортного засобу, вказаної в п. 4.1 , що складає 63200 грн. 00 коп. Покупець зобов’язується сплатити на умовах розстрочки платежу згідно наступного графіку платежів:

a. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.06.2009

b. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.07.2009

c. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.08.2009

d. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.09.2009

e. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.10.2009

f. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.11.2009

g. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.12.2009

h. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.01.2010

i. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.02.2010

j. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.03.2010

k. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.04.2010

l. 5266 грн. 66 коп. Покупець сплачує до 20.05.2010

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 Цивільного Кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Виконуючи свої зобов’язання за договором, відповідач сплатив кошти в розмірі 25 533 грн. 32 коп., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень № 58 від 17.11.2009, № 40 від 25.09.2009 та прибутковими касовими ордерами № 27 від 16.06.2009 та № 26 від 15.06.2009, а 53 466 грн. 60 коп. залишилися відповідачем несплаченими.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 53466 грн. 60 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8019 грн. 99 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. Договору в разі прострочення Покупцем строків оплати за транспортний засіб (порушення строку внесення грошових коштів за черговим платежем), вказаних у п. 4.2 даного Договору більш ніж на 20 календарних днів, Покупець повинен додатково сплатити Продавцю штраф в розмірі 15 відсотків від суми боргу.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 230 Господарського кодексу України кореспондується зі статтею 549 Цивільного кодексу України, де неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 8019 грн. 99 коп. –штрафу визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 95716 грн. 55 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 5.3 Договору, відповідно до якого у випадку прострочення Покупцем строків оплати за транспортний засіб (порушення строку внесення грошових коштів за черговим платежем) більш ніж на двадцять п’ять календарних днів, що встановлені п. 4.2. даного Договору, Покупець зобов’язаний крім пені та штрафу сплатити Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватися з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж на п’ять днів.

Ця відповідальність не є відповідальністю за порушення грошового зобов’язання в розумінні статті 625 ЦК України, а є неустойкою у вигляді штрафу - ч. 2. ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги в цій частині є безпідставними, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер моторс Україна»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 24; код 22862104) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер моторс Україна" (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188; код 35611462) 53 466 (п’ятдесят три тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 60 коп. –сума основного боргу, 8019 (вісім тисяч дев’ятнадцять) грн. 99 коп. –штрафу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 86 коп. –державного мита, 92 (дев’яносто дві) грн. 31 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко