Decision № 136072425, 29.04.2026, Dolyna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа №: 343/658/26

Провадження №: 2/343/626/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/658/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "Споживчий центр" - Лисенко О.С. звернулася до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №09.08.2025-100000123 від 09.08.2025, у розмірі 35 790 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, останній було надано, із врахуванням збільшення суми кредиту, кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 140 днів. Процентна ставка фіксована, незмінна, у розмірі 1 % в день. Кошти відповідачці були надані шляхом їх перерахунку на її картку НОМЕР_1 . Позивач ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, однак відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала належним чином, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 35 790 грн., яка складається з: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 990 грн заборгованість за відсотками, 1 600 грн комісія, 15 200 грн відсотки, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України.

У судове засідання представниця позивача ТОВ "Споживчий центр" не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою у встановленому законом порядку. Безпосередньо у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, зазначивши про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою належним чином (а.с. 47).

ІІ. Процесуальні дії у справі:

01 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29.04.2026 постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги предмет спору, його значення для сторін, враховуючи, що відповідачка була повідомленою у встановленому законом порядку про місце, дату і час судового засідання, однак в таке не з`явилася, представниця позивача щодо ухвалення заочного рішення не заперечила, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 09.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №09.08.2025-100000123, шляхом підписання заявки електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е459, яка є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 28-30), в якій визначені всі істотні умови договору, зокрема: сума кредиту - 5 000 грн., яка додатковим договором (а.с. 32-33) збільшена до 8 000 грн.; строк кредитування - 140 днів; денна процентна ставка - 0,87%; комісія за надання кредиту - 20% від суми кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №09.08.2025-100000123 від 09.08.2025 (а.с. 17-19), заборгованість відповідачки ОСОБА_1 становить 35 870 грн., яка складається з: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 990 грн заборгованість за відсотками, 1 600 грн комісія, 15 280 грн відсотки, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед позивачем ТОВ "Споживчий центр" за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Так, суд встановив, що 09.08.2025 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №09.08.2025-100000123 від 09.08.2025.

Позивач ТОВ "Споживчий центр" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 8 000 грн.

Перерахування коштів за кредитним договором було здійснено безготівково, шляхом переказу на платіжну картку відповідачки ОСОБА_1 .

Натомість, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 35 870 грн.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяла на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд доходить висновку, що з останньої на користь позивача слід стягнути 20 590 грн заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісією.

При цьому, що стосується позовних вимог в частині стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" 15 200 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, при нарахуванні відсоктів у порядку ст. 625 ЦК України позивач послався на те, що згідно із нормами чинного законодавства, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування платежів, передбачених кредитним договором.

Однак, з аналізу положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді, положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 15 200 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.

V. Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00090574 від 25.03.2026 (а.с. 10), а тому, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідачки 20 590 грн., що становить 57,53% від розміру заявлених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з неї на користь позивача 1 531,68 грн (2 662,40 грн х 57,53% / 100%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо понесених судових витрат стороною позивача, то згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Беручи до уваги, що представниця позивача заявила про те, що докази про розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення, суд на підставі п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України, вважає за необхідне у резолютивній частині вказати про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, ст. 509, 526, 536, 554, 610, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №09.08.2025-100000123 від 09.08.2025, у розмірі 20 590 (двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень та 1 531 (одну тисячу п`ятсот тридцять одну) гривню 68 копійок сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача, протягом п`яти днів після ухвалення рішення, а саме до 04.05.2026 (включно), має право подати докази щодо розміру понесених судових витрат.

Для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання на 08 травня 2026 року о 13.30 годині у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, що знаходиться за адресою: м. Долина, вул. Обліски, 115 Калуського району Івано - Франківської області (зал судових засідань №1).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідачки поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.М.Андрусів