Decision № 136010620, 27.04.2026, Mahdalynivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

202/11139/25

2/179/267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.

за участі секретаря судового засідання Павлюка З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22.04.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» (далі позивач, ТОВ «Бізпозика») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №292276-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_1 надано грошові кошти у розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання коштів у кредит.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором, внаслідок чого станом на 30.10.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором №292276-КС-001 в розмірі 13137,28 грн., що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 4970 грн; суми прострочених платежів по процентах 7788,48 грн., суми прострочених платежів за комісією 378,80 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №292276-КС-001 від 22.04.2021 у сумі 13137,28 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.11.2025 цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.2025 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 за клопотанням представника позивача витребувано від АТ «Акцент Банк» докази.

19.03.2026 відповідачем подана заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій відповідач зазначає, що згідно матеріалів справи кредитний договір було укладено у 2021 році, строк виконання за даним договором настав у 2021 році. Позивач звернуся до суду з даним позовом лише у 2025 році, обто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Протягом всього часу відповідачем не здійснвалось жодних дій, які б переривали перебіг позовної давності (не здійснювались платежі, не укладались додаткові угоди). Тому відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просить розглянути справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір №292276-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., строком на 16 тижнів; процентна ставка в день 1,59830000, фіксована; комісія за надання кредиту 750 грн.; термін дії договору - до 12.08.2021; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 12560 грн., орієнтована реальна річна процентна ставка 680,54790565 процентів (п.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.2 кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Кредитний договір відповідач підписав 22.04.2021 о 16:36:09 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-0502, чим підтвердив факт ознайомлення з умовами отримання кредитних коштів та їх прийняття (а.с.50-57).

При цьому, приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися, які розміщені в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та опубліковані на його офіційному сайті.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало останньому кредит шляхом перерахування 22.04.2021 кредитних коштів у розмірі 5000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем у анкеті клієнта (а.с.51), що підтверджується копією квитанції №400709514 від 22.04.2021 (а.с.).

Відповідно до інформації, наданої листом АТ «А-Банк» від 01.04.2026 №21573/47-260030/386-БТ на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 .

Випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою АТ «А-Банк» за період з 22.04.2021 по 06.08.2021 підтверджено факт зарахування 22.04.2021 грошових коштів у розмірі 5000 грн. на картковий рахунок відповідача.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання та має заборгованість за кредитним договором №292276-КС-001 від 22.02.2021, яка станом на 30.10.2025 становить 13137,28 грн., з яких: 4970 грн. заборгованість за кредитом; 7788,48 грн. заборгованість по відсотках, 378,80 грн. заборгованість по комісії (а.с.58-69).

За положеннями ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 22.04.2021 було укладено договір № 292276-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії.

Для підписання вказаного кредитного договору відповідачем було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити комісію та відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором №292276-КС-001 від 22.04.2021, перерахувавши відповідачу на картковий рахунок , зазначений в анкеті клієнта та кредитному договорі, грошові кошти у розмірі 5000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредитні кошти, проценти та комісію не сплатив у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 30.10.2025 у розмірі 13137,28 грн., з яких: 4970 грн. заборгованість за кредитом; 7788,48 грн. заборгованість по відсотках, 378,80 грн. заборгованість по комісії. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки нараховувались до 12.08.2021, тобто у межах строку дії кредитного договору.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «Бізнес Позика», не довів відсутність заборгованості.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята ст.261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-ІХ.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексту України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-ІХ набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Вказаний правовий висновок викладено в постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 провадження № 12-19гс25.

Законом України № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Даний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, перебіг позовної давності поновлюється з 04.09.2025.

Із матеріалів справи вбачається, що строк кредитування за даним договором закінчився 12.08.2021, відповідно з вказаного часу починається перебіг строку позовної давності. Позовна заява до суду надійшла 14.11.2025, таким чином з урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що на час звернення позивача до суду позовна давність не спливла, а тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Отже, суд вважає, що 14.11.2025 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити і стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №292276-КС-001 від 22.04.2021 у загальному розмірі 13137,28 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №292276-КС-001 про надання кредиту від 22.04.2021 у загальному розмірі 13137,28 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім грн. 28 коп.), з яких: 4970 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 7788,48 грн. сума прострочених платежів по процентах, 378,80 грн. сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн.40 коп. )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ідентифікаційний код юридичної особи 41084239; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 27.04.2026.

Суддя О.Ю.Кравченко