Court ruling № 135961567, 24.04.2026, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/7525/26

Провадження № 1-кс/344/3103/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12026090000000231 від 17.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026090000000231 від 17.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.04.2026 приблизно о 12:30 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Mazda CX-7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїжджою частиною дороги по вул. Миру у с. Тяпче Калуського району Івано-Франківської області в напрямку нерегульованого перехрестя із автодорогою Н-10 сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига».

Під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя по другорядній дорозі, ОСОБА_6 не обрав безпечної швидкості руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не надав перевагу у русі мікроавтобусу марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, виїхав на нерегульоване перехрестя та допустив зіткнення із вказаним автомобілем.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мікроавтобуса марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

Водночас, пасажири вказаного мікроавтобуса отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в тому числі:

1) ОСОБА_8 - у вигляді забою головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, рваної рани спинки носа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

2) ОСОБА_9 - у вигляді компресійного перелому грудного відділу хребта, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

3) ОСОБА_10 - у вигляді перелому кісток носа, перелому нижньої стінки орбіти, гематоми, скальпованої рани скронево-завушної ділянки справа, рваної рани плеча, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

4) ОСОБА_11 - у вигляді перелому 7-го ребра, яке відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

17 квітня 2026 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено особистий обшук ОСОБА_6 , який знаходився у палаті № 7 КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», що знаходиться адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, м. Долина вул. О. Грицей, 15. В ході обшуку вилучено мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Samsung» SM-A366B/DS, з метою виявлення та вилучення текстових повідомлень та іншого роду інформації, що мають значення для доказування вищеописаної події та причетності до неї конкретних осіб. Цього ж дня вилучений телефон ОСОБА_6 визнано речовим доказом.

Вилучений мобільний телефон із сім-картою, як зазначено у клопотанні, потребує додаткових досліджень у кримінальному провадженні, а відомості, що у ньому містяться, можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

На думку прокурора, незастосування заходу забезпечення кримінального провадження накладення арешту на майно може призвести до його можливого приховування, пошкодження, зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Метою накладення арешту на мобільний телефон Samsung із надписом SM-A 366B/DS256GB; IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , PO BOX 12987 Dublin IE, у чохлі чорного кольору із сім-картою невстановленого оператора через блокування телефону, є збереження речового доказу. Підставою накладення арешту на вказане майно є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного (власника майна) в судовому засіданні проти клопотання про арешт майна заперечував, посилаючись на відсутність притаманних вилученому у підозрюваного телефону ознак речового доказу, не віднесення інформації, як на ньому міститься, як доказової щодо обставин, які підлягають встановленню в рамках даного кримінального провадження, а також зауважував на тому, що підозрюваний є адвокатом, а вилучений у нього мобільний телефон містить інформацію, яка становить адвокатську таємницю, яка не може бути розголошена.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Загальний порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, викладений у статтях 131, 132 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При цьому, в розумінні п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України мова йде не виключно про необхідність існування у кримінальному провадженні такого процесуального документа як повідомлення про підозру, але про наявність припущення про вчинення особою певного діяння, що ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити в ході розслідування та які спонукали б вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра дійсно обґрунтованою (постанова колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.04.2026 року у справі № 991/2189/26).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026090000000231 від 17.04.2026, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

17 квітня 2026 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено особистий обшук ОСОБА_6 , який знаходився у палаті № 7 КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», що знаходиться адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, м. Долина вул. О. Грицей, 15, в ході якого вилучено мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Samsung» SM-A366B/DS.

Постановою слідчого від 17.04.2025 року вищевказаний мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS із надписом SM-A 366B/DS256GB; IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , PO BOX 12987 Dublin IE, у чохлі чорного кольору із сім-картою невстановленого оператора визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 18.04.2026 року у справі №344/7483/26 надано дозвіл на проведений 17.04.2026 особистий обшук ОСОБА_6 , під час якого вилучено його мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS, з метою виявлення та документування часу вхідних та вихідних дзвінків, текстових повідомлень та іншого роду інформації, що мають значення для доказування вищеописаної події та причетності до неї конкретних осіб, заходи по відшуканню якого вживалися до постановлення ухвали слідчого судді про проведення обшуку.

Постановою слідчого про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи від 21.04.2026 року в кримінальному провадженні №12026090000000231 призначено комп`ютерно-технічну експертизу. Згідно пункту 3 даної постанови для дослідження експертам направлено вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS.

Правовою підставою накладення арешту на вказане майно слідчим у клопотанні визначено:

- збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Водночас згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На думку слідчого судді, вилучений в ході обшуку 17.04.2026 року мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS відповідає критерію речового доказу та повинен бути досліджений слідчим в ході досудового розслідування, а тому застосування щодо даної речі такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є доцільним.

Обставини, які прагне з`ясувати орган досудового розслідування під час дослідження вилученого телефону, зокрема, інформації, яка міститься в ньому, мають значення для досудового розслідування кримінального провадження.

Зокрема, в даному аспекті слідчий суддя враховує пояснення прокурора в судовому засіданні про те, що органом досудового розслідування перевіряється версія щодо можливого користування підозрюваним мобільним телефоном під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Саме для з`ясування такої обставини слідчим у кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу.

Крім того, слідчий суддя враховує, що як пояснив прокурор в судовому засіданні, під час обшуку 17.04.2026 року підозрюваний відмовився розблокувати телефон для перевірки слідчим/прокурором інформації, яка міститься в ньому.

Також слідчий суддя зауважує, що 18.04.2026 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду було надано дозвіл на проведений 17.04.2026 року особистий обшук ОСОБА_6 , під час якого було вилучено його мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS, з метою виявлення та документування часу вхідних та вихідних дзвінків, текстових повідомлень та іншого роду інформації, що мають значення для доказування вищеописаної події та причетності до неї конкретних осіб, заходи по відшуканню якого вживалися до постановлення ухвали слідчого судді про проведення обшуку.

Тобто законність вилучення мобільного телефону саме з метою виявлення та документування часу вхідних та вихідних дзвінків, текстових повідомлень та іншого роду інформації, що мають значення для доказування події та причетності до неї конкретних осіб підтверджено (легалізовано) слідчим суддею у справі №344/7483/26.

Стосовно доводів захисника підозрюваного про те, що інформація щодо можливого користування телефоном під час руху автомобіля та станом на момент виникнення ДТП не має значення для доказування у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя зауважує на тому, що такі доводи є позицією сторони захисту, однак не є підставою для обмеження органу досудового розслідування у зборі доказів у кримінальному провадженні на цій стадії.

Оцінку доказів у кримінальному провадженні здійснює суд, натомість у слідчого судді такі повноваження на стадії досудового розслідування відсутні.

Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказ у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх належності та допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.

Також слідчий суддя зауважує на відсутності підстав ототожнювати матеріальний носій, яким є мобільний телефон, з інформацією та даними, які містяться на такому телефоні, та власне і становлять інтерес для слідства.

Після отримання інформації, що має значення для досудового розслідування та отримання доступу до відповідних відомостей в органу досудового розслідування вочевидь відпаде необхідність фізично утримувати матеріальний носій.

Крім того, сторона захисту не обмежена у праві звертатися до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного на мобільний телефон, в порядку, визначеному ст. 174 КПК.

Щодо посилання сторони захисту на порушення гарантій адвокатської діяльності внаслідок арешту майна.

З даних Єдиного реєстру адвокатів України встановлено, що ОСОБА_6 має статус адвоката на підставі свідоцтва №403, виданого 14.12.2001 року Івано-Франківською обласною КДКА, та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

Слідчий суддя зауважує, що наявність в особи статусу адвоката дійсно вимагає від органу досудового розслідування проведення розслідування із дотриманням гарантій адвокатської діяльності. Водночас, у випадку перевірки обставин особистої причетності адвоката до розслідуваних злочинів та дотримання процесуальних гарантій адвоката дозволяється обшук та вилучення речей та документів в адвоката.

Як зазначено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у постанові від 06.04.2026 року у справі №991/2189/26, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає особливості проведення окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження стосовно адвоката, що є складовою гарантій адвокатської діяльності. Адвокатська таємниця першочергово захищає інтереси клієнта, але не виключає можливості доступу до речей і документів адвоката у межах розслідування причетності адвоката до вчинення будь-яких правопорушень поза межами кола прав та інтересів клієнта. Слід також враховувати, що адвокатською таємницею не може охоронятися кожен документ чи листування, які хоча і перебувають у володінні особи, яка має статус адвоката, але не стосується адвокатської діяльності. В цьому контексті слід звертати увагу на наявність документів, які підтвердять існування відносин адвокат-клієнт.

Враховуючи неможливість пересвідчитися у тому, чи наявна охоронювана законом таємниця на вилученому пристрої, слідчий суддя вважає за необхідне наголосити органу досудового розслідування на важливості дотримання гарантій адвокатської таємниці при огляді та подальшому дослідженні вмісту мобільного телефону, шляхом якомога швидшого їх огляду, відмежовування відомостей, які мають значення для кримінального провадження, від інформації, яка містить адвокатську таємницю. У випадку виявлення такої інформації та її копіювання, орган досудового розслідування має видалити вказані відомості.

Доводи сторони захисту про порушення прав адвоката ОСОБА_6 та його клієнтів, а також про незаконність арешту мобільного телефону, як носія адвокатської таємниці, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки самі по собі не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вилучення мобільного телефону здійснено у межах кримінального провадження, у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що на ньому може міститися інформація, що має доказове значення. Слідчим суддею Івано-Франківського міського суду у справі №344/7483/26 було надано дозвіл на проведений 17.04.2026 року особистий обшук ОСОБА_6 , під час якого було вилучено його мобільний телефон марки «Samsung» SM-A366B/DS. При цьому на даний час мобільний телефон не піддано огляду або експертному дослідженню, а тому будь-яке розголошення адвокатської таємниці не відбулося.

Разом із тим, адвокат ОСОБА_6 не позбавлений можливості з`явитися до слідчого, який здійснює досудове розслідування, та надати доступ до мобільного телефону шляхом повідомлення паролю чи іншим чином. Після цього в присутності представника Ради адвокатів відповідного регіону може бути здійснено огляд пристрою, під час якого слідчий чи прокурор мають право скопіювати з нього інформацію, яка становить інтерес для досудового розслідування. Такий порядок не суперечить положенням кримінального процесуального закону та дозволяє забезпечити дотримання гарантій захисту адвокатської таємниці.

Аналогічну позицію висловлено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду у постанові від 23.07.2025 року у справі №991/6726/25.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що у даному випадку не доведено порушення гарантій адвокатської таємниці, орган досудового розслідування не вчинив дії, які б порушували права адвоката, а подальше утримання вилученого мобільного пристрою обумовлене необхідністю проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, призначеної постановою слідчого від 21.04.2026 року.

Отже, враховуючи, що вилучений за наслідками обшуку мобільний пристрій може бути використаний як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на необхідність його дослідження, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати, у тому числі відомостей, що він містить/може містити, а також суспільну небезпеку кримінального правопорушення, обставини його вчинення, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна стосовно вилученого в ході обшуку мобільного телефону, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ними. Накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що завдання, які наразі стоять перед органом досудового розслідування, а саме щодо розкриття злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, переважають над приватним інтересом власника майна.

При цьому застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, не має на меті позбавити підозрюваного належного йому майна, а лише тимчасово обмежує у праві користування та розпорядження ним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в поданому до суду клопотанні про арешт майна та в судовому засіданні прокурором доведено наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно (мобільний телефон) підозрюваного ОСОБА_6 .

Отже, на підставі вищенаведеного слідчий суддя вбачає підстави для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

З метою збереження речових доказів накласти арешт на мобільний телефон Samsung із надписом SM-A 366B/DS256GB; IMEI НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , PO BOX 12987 Dublin IE, у чохлі чорного кольору із сім-картою невстановленого оператора, який вилучено у ОСОБА_6 під час обшуку палати №7 КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» за адресою м. Долина, вул. О. Грицей від 17.04.2026, шляхом заборони на його відчуження, розпорядження та користування, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.04.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1