Court ruling № 135927607, 23.04.2026, Yaremche City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 354/1303/24

Провадження № 2-з/354/9/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

представника позивача адвоката Левицького А.О.

представників відповідачів адвоката Свищо С.М., Гуменюк І.М.

представника третьої особи Ігнатенко О.Ю.

розглянувши у відкритому підготовочму судовому засіданні у залі суду в місті Яремче у режимі відеоконференції заяву Івано-Франківської обласної державної адміністрації про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області \про скасування державної реєстрації земельних ділянок площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2770, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2771, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2773, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2774, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2775 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу вказаних земельних ділянок від 30.11.2020, посвідчених приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М., зареєстрованих у реєстрі за №1163, 1155,1165, 1161, 1157. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні ділянки перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» на підставі Державного акту на право постійного користування землею №002701 та вибули з володіння постійного користувача поза його волею.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №73 від 06.01.2026 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Єрмак Н.В. (дострокове закінчення відрядження) вказану цивільну справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 09.01.2026 вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л.

09.04.2026 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська обласна державна адміністрація через підсистему «Електронний суд» подала заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована у суді 10.04.2026, відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову у даній справі у виді: 1) заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, передачі у користування або іншим способом розпоряджатися земельними ділянками площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2770, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2771, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2773, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2774, площею 0,125 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:2775; 2) заборони державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок, у тому числі щодо переходу права власності, поділу, об`єднання чи зміни характеристик зазначених земельних ділянок. В обґрунтування даної заяви зазначено, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісового фонду державної власності, що перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства відповідно до державного акта на право постійного користування землею. Водночас право приватної власності на вказані ділянки було зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу. З огляду на викладене, у даній справі оспорюється законність формування спірних земельних ділянок, їх державної реєстрації та подальшого набуття права приватної власності. Враховуючи викладені обставини, характер спірних правовідносин та предмет позову, Івано-Франківська обласна державна адміністрація, реалізуючи надані процесуальні права третьої особи, дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки земельні ділянки є нерухомим майном, які можуть бути відчужені, поділені, об`єднані з іншими земельними ділянками або щодо яких можуть бути вчинені інші реєстраційні дії. У разі здійснення таких дій до вирішення спору по суті виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладнено або навіть унеможливлено. Разом з тим, заявник звертає увагу на те, що на спірні земельні ділянки накладено арешт ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №757/42005/24-к у межах кримінального провадження №1202000000000441. Водночас у кримінальному провадженні метою накладення арешту на спірне нерухоме майно було саме забезпечення дієвості кримінального провадження, тоді як у даній справі Івано-Франківська обласна державна адміністрація, як розпорядник спірних земельних ділянок державної власності за фактичних обставин цієї справи має право на вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь користувача, в тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та збереження існуючого стану спірного майна до вирішення спору по суті, оскільки існує реальна загроза подальшого відчуження, поділу або вчинення інших реєстраційних дій зі спірними земельними ділянками, що може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі № 608/2172/18, в якій зазначено, що накладений у межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений, і не може бути заходом забезпечення позовів, поданих в межах інших видів судочинства. Заявник зазначає, що у даному випадку забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні зареєстрованого власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Оскільки позовні вимоги у справі є вимогами немайнового характеру, а запропоновані заходи забезпечення позову не змінюють існуючого правового статусу спірних земельних ділянок і не перешкоджають відповідачу користуванню земельними ділянками, Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація вважає, що зустрічне забезпечення не є обов`язковим. Однак, з метою дотримання вимог ст.151 ЦПК України пропонує зустрічне забезпечення у вигляді внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 6056,00 грн (сума сплаченого судового збору при поданні позивачем позовної заяви у справі №354/1303/24) для відшкодування можливих збитків відповідача, які зобов`язується внести на депозитний рахунок суду у строк, визначений ухвалою суду про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною першою ст.42 ЦПК Українивизначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу (ч.6 ст.53 ЦПК України).

Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Із урахуванням необхідності отримання додаткових пояснень, розгляд заяви про забезпечення позову проведено судом у підготовчому судовому засіданні за участю сторін. Представник Івано-Франківської обласної державної адміністрації у підготовчому судовому засіданні вказану заяву підтримав та просив її задовольнити з наведених мотивів, посилаючись на те, що на даний час Івано-Франківська ОДА є розпорядником земель державної власності, зокрема наданих у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», що підтверджує той факт, що ОДА є потерпілим у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020, в межах якого накладено арешт на спірні земельні ділянки на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2024.

Представник позивача у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідачки просив у задоволенні даної заяви відмовити, посилаючись на те, що Івано-Франківською ОДА у поданій заяві не обгрунтовано яким чином вказані заходи забезпечення позову покликані забезпечити дотримання прав даного учасника справи, а тому не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою третьої особи без самостійних вимог.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо вирішення даної заяви покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши думку представників сторін та третьої особи, проаналізувавши подану заяву про забезпечення позову та її мотиви, дослідивши долучені докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.ч.3,6,7 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу

Згідно п.2 ч.1, ч.2 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові від 04.09.2020 №200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У правовій позиції Великої Палати Верховоного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому при вирішенні питання щодо відповідності обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не підлягає дослідженню чи забезпечить застосування відповідного заходу забезпечення позову фактичне виконання судового рішення, а слід з`ясувати чи не призведе невжиття відповідних заходів забезпечення позову до ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом спору у даній справі є вимоги про скасування державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:2770, 2611092001:22:002:2771, 2611092001:22:002:2773, 2611092001:22:002:2774 та 2611092001:22:002:2775, які набуті у власність відповідачкою на підставі договорів купівлі-продажу від 30.11.2020, посвідчених приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М., зареєстрованих у реєстрі за №1163, 1155,1165, 1161, 1157, та які, за твердженням позивача, сформовані за рахунок земель лісогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ».

Відповідно до ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно п.24 розділу Перехідні положення ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Відповідно до ст..21 Закону україни «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження землями державної власності віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Частиною п`ятою ст.122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник Івано-Франківської ОДА, як розпорядника земель державної власності, посилається на те, що існує реальна загроза подальшого їх відчуження, поділу або вчинення інших реєстраційних дій зі спірними земельними ділянками, що може істотно ускладнити чи унеможлити реальне та ефективне виконання судового рішення у даній справі у разі його ухвалення на користь позивача, в тому числі задля попередження виникнення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та збереження існуючого стану спірного майна до вирішення спору по суті, враховуючи те, що спірні земельні ділянки є предметом вчинення кримінального правопорушення та вибули з володіння постійного землекористувача у протиправний спосіб внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник та існує спір щодо права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 2611092001:22:002:2770, 2611092001:22:002:2771, 2611092001:22:002:2773, 2611092001:22:002:2774 та 2611092001:22:002:2775, які за твердженням позивача є землями лісогосподарського призначення та вибули з його володіння поза його волею.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є ефективний захист та поновлення, а також уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову, враховуючи наявність обґрунтованого припущення заявника, що відповідачкою можуть вчинятись дії, спрямовані на подальше відчуження спірних земельних ділянок на користь третіх осіб, їх поділ чи вчинення інших реєстраційних дій, з метою створення гарантій для належного виконання судового рішення, а також недопущення виникнення умов, за яких рішення суду буде неможливо виконати чи таке виконання буде ускладнене, суд приходить до переконання, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, та вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:2770, 2611092001:22:002:2771, 2611092001:22:002:2773, 2611092001:22:002:2774 та 2611092001:22:002:2775, які належать на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , у тому числі щодо переходу права власності, поділу, об`єднання чи зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Суд вважає, що застосування зазначених заходів забезпечення позову є пропорційним, достатнім та необхідним для забезпечення дотримання прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі та не становитиме надмірного втручання у право власності відповідачки. При цьому суд також враховує те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог з якими позивач звернувся до суду не досліджується, оскільки дане питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Водночас, оскільки забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд вважає, що забезпечення позову істотно не порушує інтереси стягувача, тому є співмірним та обгрунтованим для застосування у даній справі.

При цьому із урахуванням характеру заходів забезпечення позову, що застосовуються, суд не вбачає підстав вимагати від Івано-Франківської ОДА забезпечити відшкодування збитків відповідачки, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч.3 ст.154 ЦПК України, відсутні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 151-153, 258-261, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Івано-Франківської обласної державної адміністрації про забезпечення позовузадовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі №354/1303/24 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» в особі філії «КАРПАТСЬКИЙ ЛІСОВИЙ ОФІС» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки у виді заборони державним кадастровим реєстраторам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2611092001:22:002:2770 площею 0,125 га, 2611092001:22:002:2771площею 0,125 га, 2611092001:22:002:2773 площею 0,125 га, 2611092001:22:002:2774площею 0,125 га та 2611092001:22:002:2775 площею 0,125 га, що належать на праві власності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , у тому числі щодо переходу права власності, поділу, об`єднання чи зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

У задоволенні решти вимог заяви- відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати для виконання до Надвірнянського відділу державної виконавчої служби Надвірнянського району Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (78403, вул. Грушевського, 18 м. Надвірна Надвірнянський район Івано-Франківська область).

Копію ухвали надіслати для відома сторонам у справі.

Ухвала підлягає до негайного виконання в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК