Decision № 135900549, 22.04.2026, Tlumach District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 353/288/26

Провадження № 2/353/367/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мотрук Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00034142 від 22.02.2022 року у розмірі 7750 грн 00 коп, понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп та поштові витрати у розмірі 120 грн 00 коп. Уточнивши свої позовні вимоги, даний позов підтримав та суду пояснив, що 22.02.2022 року між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00034142 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 2000 грн 00 коп строком на 25 дні зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Одноразовий персональний ідентифікатор F470376 направлено відповідачу 22.02.2022 року на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання кредиту - НОМЕР_1 та введено позичальником у відповідне поле на сайті первісного кредитора 22.02.2022 року. Таким чином, кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. 07.05.2024 року між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № F-00034142 від 22.02.2022 року. Враховуючи встановлені договором умови, загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № F-00034142 від 22.02.2022 року становить - 7750 грн 00 коп, яка складається з: 2000 грн 00 коп - заборгованість по кредиту; 5750 грн 00 коп - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період з 22.02.2022 року по 17.06.2022 року. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС»вказану заборгованість, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп та поштові витрати у розмірі 120 грн 00 коп.

17.04.2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у розмірі 2000 грн. Однак, не погоджується із розміром заявлених до стягнення відсотків у сумі 5750 грн, оскільки вони є явно завищеними та непропорційними основному боргу, а відсоткова ставка у розмірі 2,5 % на день та витрати на правниу допомогу у сумі 5000 грн є надмірними та не відповідають принципам розумності, справедливості і співмірності відповідальності. Крім цього, просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки з моменту укладення кредитного договору минуло більше трьох років (а.с. 60, 62).

Представник позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за місцем реєстрації, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, на адресу суду 14.04.2026 року повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с. 59).

23.03.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

25.03.2026 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00034142, з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора F470376 (а.с. 6, на звороті-14).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС кредитодавця, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону позичальника. Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 2000 грн 00 коп, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредит надається строком на 25 днів.

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником НОМЕР_2 (п. 2.2).

Згідно з п. 2.6 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 2,50% на добу.

Пунктом 3.1 кредитного договору встановлено, що плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою, становить 912,50 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом і не може бути збільшена без письмової згоди позичальника. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом включаючи день отримання та день його повернення, дати пролонгацій та автопролонгації.

Згідно п.3.6 кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно додатку 1 до цього договору не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п. 2.1. цього договору, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування Позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 1.6 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту одержання кредитодавцем відповіді про прийняття (акцепту) пропозиції та підписання договору в порядку, визначеному пунктом 1.7 договору.

У п. 1.7. кредитного договору зазначено, що відповідь позичальника про прийняття (акцепт) пропозиції надається шляхом натискання кнопки в особистому кабінеті «З умовами договору (оферти) згоден», після чого позичальнику надсилається електронне повідомлення кредитодавцем, для підписання у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору.

До договору долучено графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем 22.02.2022 року, тим самим ознайомився з умовами кредиту, включаючи розмір процентної ставки, спосіб та періодичність повернення отриманих коштів (а.с. 15-17).

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлай», як технологічного оператора платіжних послуг, вбачається, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» проведена успішна транзакція № 34554-68474-67243, номер замовлення 28141:1645546847, 22.02.2022 року на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 2000 грн 00 коп, за виплату кредиту за договором № F-00034142 ОСОБА_1 (а.с. 22).

07.05.2024 року між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1 (а.с. 32, на звороті-35).

Згідно з даними з реєстру прав вимог від 07.05.2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № F-00034142 від 22.02.2022 року (а.с. 19, на звороті-20).

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, сума заборгованості відповідача за кредитним договором № F-00034142 від 22.02.2022 року складає 7750 грн 00 коп, з яких: 2000 грн 00 коп - заборгованість по кредиту; 5750 грн 00 коп - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період з 22.02.2022 року по 17.06.2022 року, які розраховані за формулою: 2000*2,5%*115(днів) = 5750 грн 00 коп - відсотки за користування кредитом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Так, за умовами укладеного між ТОВ «ФК «Гвадіана» та ОСОБА_1 кредитного договору № F-00034142 від 22.02.2022 року, сторони погодили, що строк користування кредитом становить 25 днів. За цей період йому нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,5% за добу. Проценти за користування кредитом становлять 1250 грн 00 коп, загальна вартість кредиту - 3250 грн 00 коп (додаток № 1 до договору).

Відповідно умов пункту 4.1. договору позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування, для чого він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом та пеню/штраф у разі наявності.

Матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про продовження з його ініціативи строку надання кредиту. Інших умов про пролонгацію кредитного договору за ініціативою товариства, позичальника договір не містить. Таким чином, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у Постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії договору тобто після спливу 25 днів, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до стягнення підлягають відсотки в сумі 1250 грн 00 коп, нараховані як плата за користування кредитом в межах строку кредитування, що узгоджується із визначеним розрахунком у додатку №1 до договору та паспортом споживчого кредиту. Правові підстави для стягнення заборгованості по відсотках за кредитним договором за період з 19.03.2022 року по 17.06.2022 року - відсутні.

Щодо нарахування відсотків «до повного погашення заборгованості», то суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, з урахуванням умов договору, укладеного відповідачем.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що «для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Дослідивши зібрані в справі докази, достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог та на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00034142 від 22.02.2022 року у розмірі 3250 грн 00 коп, з яких: 2000 грн 00 коп - заборгованість по кредиту; 1250 грн 00 коп - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період з 22.02.2022 року по 18.03.2022 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, кредитний договір було укладено 22.02.2022 року, строком на 25 днів.

З даним позовом позивач звернувся до суду, сформувавши позовну заяву в системі «Електронний суд» 19.03.2026 року, тобто, з пропуском трирічного строку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 року до 22.05.2020 рокуна всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином в разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року по справі №903/602/24.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду із даним позовом 19.03.2026 року відбулося в межах встановленого законом строку позовної давності. Відтак, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем відповідно до платіжної інструкції № FEES139 від 11.03.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп (а.с. 42).

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду та витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачем надано копію списку згрупованих поштових відправлень АТ «Укрпошта» №60 ЦФ 12.03.26 та фіскальний чек від 13.03.2026 року, вартість поштового відправлення на адресу відповідача позовної заяви та доданих до неї матеріалів становить 120 грн 00 коп (а.с. 30-31).

Оскільки судом задоволено позов у розмірі 3250 грн 00 коп, що становить 41,93 % від заявлених вимог в розмірі 7750 грн 00 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1116 грн 34 коп (2662,40 х 41,93/100) та понесених поштових витрати у розмірі 50грн 31 коп (120х 41,93/100).

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: договір №12/01/26 про надання правничої допомоги від 12.01.2026 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ДЕНАЛІ» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» (а.с. 26, на звороті-28); додаткова угода № 4 до договору про надання правничої допомоги №12/01/26 від 12.01.2026 року (а.с. 29); акт прийому-передачі наданих послуг № 131, розмір винагороди становить 5000 грн (а.с. 19); платіжна інструкція №AODІ139 на суму 5000 грн (а.с. 22, на звороті); свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000117 виданого на Юхименко Ю.Ю. (а.с. 32).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження та позовні вимоги задоволено частково, а тому розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, в сумі 5000 грн 00 коп слід зменшити до 2000 грн 00 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»заборгованість за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № F-00034142 від 22.02.2022 року у розмірі 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 2000 грн 00 коп - заборгованість по кредиту; 1250 грн 00 коп - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»1116 (одну тисячу сто шістнадцять) гривень 34копійки сплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС»2000 (дві тисячі) гривень 00копійок витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» понесені поштові витрати у розмірі 50 (п`ятдесят) гривень 31 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2026 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК