Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 398/3271/16-к
Провадження № 1-р/541/1/26
У Х В А Л А
09 квітня 2026 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисника засудженого адвоката ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» щодо уточнення початку строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в:
Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, яке є власністю засудженого. До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді застави.
11.06.2019 на адресу суду Миргородського міськрайонного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок від 08.05.2019 року.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.06.2019 відкрито апеляційне провадження за скаргами обвинувачених на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року. У подальшому, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.10.2023 вирок Миргородського міськрайонного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 та призначеного йому покарання, залишено без змін.
У момент набрання ухвалою Полтавського апеляційного суду законної сили, головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені 20.09.2023 до ЄРДР за №12023250000000018 по обвинуваченню ряду осіб, в тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України. В ході досудового розслідування, на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2024, ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів.
Засуджений ОСОБА_5 знаходився в ДУ «Київський слідчий ізолятор» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, у зв`язку з проведенням слідчих та процесуальних дій за його участю під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023250000000018.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 19.07.2024 засудженого ОСОБА_5 залишено в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для проведення слідчих дій та процесуальних дій за його участю у кримінальному провадженні №12023250000000018.
Після завершення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні засуджений ОСОБА_5 прибув до ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» для відбуття покарання.
На підставі заяви начальника Державної установи ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» ухвалою суду від 13.03.2025 уточнено початок строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Відповідно до резолютивної частини ухвали суду «Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженому вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2019 року за ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, рахувати з моменту набрання законної сили ухвалою про залишення ОСОБА_5 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для проведення слідчих дій та процесуальних дій у кримінальному провадженні №12023250000000018 від 19.07.2024, а саме з 29 липня 2024 року»
26.06.2025 до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання представника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 , в якому він виклав прохання рахувати строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з моменту його затримання 11.01.2024 по кримінальному провадженню № 12023250000000018 в ході якого його підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України.
За наслідками розгляду даного клопотання суд ухвалою від 04.08.2025 відмовив у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 щодо зарахування у строк відбуття покарання за вироком суду від 08.05.2019 року, яким ОСОБА_5 засудженого до покарання у виді 8 років позбавлення волі за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України, перебування ОСОБА_5 під вартою у якості запобіжного заходу по іншому кримінальному провадженню (№ 12023250000000018) та обраховувати строк покарання з моменту затримання 11.01.2024.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначав, що «Нормами чинного законодавства не передбачено можливості зарахування строку тримання під вартою, який був відбутим за одним кримінальним провадженням, до строку покарання, призначеного за вироком у іншому кримінальному провадженні.
Суд також звертає увагу, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 13 березня 2025 року вже було надано роз`яснення щодо моменту обчислення строку відбуття покарання. У вказаній ухвалі зазначено, що строк відбуття покарання підлягає обчисленню з моменту набрання законної сили ухвалою про залишення засудженого ОСОБА_5 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» після набрання законної сили вироком для проведення процесуальних дій у межах іншого кримінального провадження, а саме з 29.07.2024 року.
Разом з тим, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.01.2024 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах іншого кримінального провадження, що не має правових наслідків для обчислення строку відбуття покарання у даному кримінальному провадженні. Це відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено, що попереднє ув`язнення за іншим кримінальним провадженням не підлягає зарахуванню до строку покарання за інше правопорушення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова від 04 червня 2024?року у справі №523/11745/22), перебування особи під вартою може бути зараховане до строку відбування покарання лише в межах того самого кримінального провадження, у межах якого було застосовано запобіжний захід. Підтвердженням вищевказаного є й правовий висновок Великої Палати ВС (постанова від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17), згідно з яким ч. 5 ст. 72 КК України має матеріально-правову природу й обмежує зарахування попереднього ув`язнення виключно тим провадженням, де воно застосовувалось.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 року у справі №148/636/18, де суд вказав, що строк попереднього ув`язнення може бути зараховано лише в тому кримінальному провадженні, в якому він був фактично застосований.
У даному ж кримінальному провадженні засуджений ОСОБА_5 перебуває під вартою лише з моменту набрання законної сили ухвалою про залишення в СІЗО для слідчих і процесуальних дій, а саме з 29 липня 2024 року, а не з дати обрання запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні, тобто з 11 січня 2024 року.»
02.03.2026 до суду надійшла заява начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» роз`яснити вирок в частині початку строку відбуття покарання відносно засудженого ОСОБА_5 . Підставою для даного звернення заявник вказує, що після затримання ОСОБА_5 11.01.2024 та перебування в ІТТ ГУНП у місті Києві по кримінальному провадженню № 12023250000000018 на адресу Ізолятора тимчасового тримання у місті Києві надходило розпорядження про виконання вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відносно затриманого ОСОБА_5 .
До даного звернення додано копію листа ГУНП в Черкаські області на адресу старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 від 31.01.2024 в якому повідомляється, що на адресу відділу кримінальної поліції Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаської області надійшов для виконання вирок Миргородського міськрайонного суду від 08.05.2019 відносно засудженого ОСОБА_5 і викладено прохання повідомити місцезнаходження затриманого ОСОБА_5 . Лист начальника ІТТ в місті Києві від 13.03.2024 на адресу старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 в якому інформують слідчого для прийняття рішення про надходження на адресу Ізолятора розпоряджання про виконання вироку Миргородського міськрайонного суду від 08.05.2019 відносно ОСОБА_5 . А також відповідь начальника ІТТ в місті Києві на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.03.2024, в якому повідомляється правові підстави перебування підозрюваного ОСОБА_5 в Ізоляторі та про направлення розпорядження про виконання вироку суду та копії вироку на адресу старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_7 .
Присутній в судовому засідання в режимі відеоконференції прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримки державного обвинувачення ОСОБА_8 при вирішення заяви про роз`яснення порядку виконання вироку суду покладався на вимоги чинного законодавства, однак не вбачав правових підстав для зарахування в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 період перебування під вартою в межах іншого кримінального провадження.
Представник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 просив суд задовольнити заяву начальника ДУ «Житомирська виправна колонія» та обраховувати строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 за вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2019, яким його засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК до покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з моменту його затримання 11.01.2024 по кримінальному провадженню № 12023250000000018, так як вироку вже перебував на стадії виконанні. Однак захисник не зміг повідомити суду, який орган чи посадова особа прийняв до виконання розпорядження про виконання вироку відносно засудженого ОСОБА_5 , вказуючи на те, що достатньо того що в матеріалах особової справи затриманого ОСОБА_5 перебувала копія вироку та розпорядження суду про його виконання.
Суд заслухавши позицію присутніх учасників справи та враховуючи наявні у справі документи приходить до переконання щодо відсутності підстав для роз`яснення виконання вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2019 року яким засуджено ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України до остаточного покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, яке є власністю засудженого з наступних підстав.
Пунктом 14 частини 1 статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
На підставі заяви начальника Державної установи ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» ухвалою суду від 13.03.2025 уточнено початок строку відбуття покарання засудженим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Відповідно до резолютивної частини ухвали суду «Строк відбуття покарання ОСОБА_5 засудженому вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2019 року за ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України до 8 років позбавлення волі визначено рахувати з моменту набрання законної сили ухвалою про залишення ОСОБА_5 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» для проведення слідчих дій та процесуальних дій у кримінальному провадженні №12023250000000018 від 19.07.2024, а саме з 29 липня 2024 року».
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.08.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 щодо зарахування у строк відбуття покарання за вироком суду від 08.05.2019 року, яким ОСОБА_5 засудженого до покарання у виді 8 років позбавлення волі за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України, перебування ОСОБА_5 під вартою у якості запобіжного заходу по іншому кримінальному провадженню (№ 12023250000000018) та обраховувати строк покарання з моменту затримання 11.01.2024.
Враховуючи вищевикладені обставини відсутні сумніви та протиріччя, які б перешкоджали виконанню вироку суду. Також відсутні підстави для роз`яснення порядку виконання вироку згідно зі ст. 380 Кримінального процесуального кодексу України, так як вирок є зрозумілим, та не викликає труднощі при виконанні.
Питання які викладені у заяві начальника ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» 02.03.2026 щодо роз`яснити вирок в частині початку строку відбуття покарання відносно засудженого ОСОБА_5 вже були предметом судового розгляду та не потребують повторного перегляду та додаткового мотивування.
Керуючись ст.ст. 197, 209, 380, 537,539 КПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у задоволенні заяви начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» щодо розяснення порядку виконання вироку суду Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08.05.2019 року в частині засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 10.04.2026
СуддяОСОБА_1
The court decision No. 135582986, Myrhorod City and District Court of Poltava Oblast was adopted on 09.04.2026. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary data quickly.
This decision relates to case No. 398/3271/16-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: