Decision № 135525713, 08.04.2026, Tiachiv District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 307/1032/26

Провадження № 2/307/484/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Ніточко В.В., з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 07.09.2023-100000369, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 6 000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 28 днів, шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав і його заборгованість перед позивачем становить 9 083 грн. 93 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2 183 грн. 93 коп. заборгованість за відсотками, та 900 грн. 00 коп. комісія (пов`язана з наданням кредиту).

Просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №07.09.2023-100000369, укладеним 07 вересня 2023року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 в сумі 9 083 грн. 93 коп. та судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак зазначив в позовній заяві, що просить справу розглянути без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Тячівського районного суду від 12 березня 2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 07 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №07.09.2023-100000369, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 6 000 грн. 00 коп., зі сплатою відсотків в розмірі 1,3 % в день, строком на 28 днів, з кінцевою датою повернення кредиту до 04 жовтня 2023 року. Комісія, пов?язана з наданням Кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Згідно квитанції 2361953347 Liqpay 07 вересня 2023 року було успішно перераховано 6 000 грн. на карту № НОМЕР_1 .

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав,і згідно розрахунку заборгованості про стан заборгованості за кредитним договором №07.09.2023-100000369 від 07 вересня 2023 року, його заборгованість перед позивачем становить 9 083 грн. 93 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2 183 грн. 93 коп. заборгованість за відсотками, та 900 грн. 00 коп. комісія (пов`язана з наданням кредиту).

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 9 083 грн. 93 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 2 183 грн. 93 коп. заборгованість за відсотками, та 900 грн. 00 коп. комісія (пов`язана з наданням кредиту).

Щодо стягнення із відповідача заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту та за обслуговування кредиту.

При цьому, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11,ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки з наданого позивачем договору та розрахунку заборгованості відповідача установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію, пов`язану із наданням кредиту, без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, яку позивач просить стягнути з відповідача, то підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 900 грн. 00 коп. комісії за надання, суд не вбачає.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 183 грн. 93 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, та 2 183 грн. 93 коп. заборгованість за відсотками.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 398 грн. 62 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 512, 514, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 1048-1050, 1082 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість в сумі 8 183 (вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 93 коп. (з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, та 2 183 грн. 93 коп. заборгованість за відсотками).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 62 коп. сплаченого судового збору.

В інших позовних вимогах - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код юридичної особи -37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Ніточко В.В.