Court ruling № 133517421, 20.01.2026, Nadvirna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу

Справа № 354/451/22

Провадження № 1-кп/348/41/26

20 січня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

його захисника, адвоката - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна матеріали кримінального провадження №12022091110000014 від 07.02.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області на розгляді перебуває кримінальне провадження №12022091110000014 від 07.02.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні 20.01.2026 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, з огляду на те, що надалі наявні обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження йому на 60 днів строку тримання під вартою.

Зазначив, що наміру переховуватися від суду чи незаконно впливати на потерпілого і свідків у даному провадженні, на що посилається прокурор, у нього немає. Також пояснив, що на даний час він проживає разом із старшим братом і молодшою сестрою та її трьома неповнолітніми дітьми, тобто має постійне місце проживання.

Стверджує, що в подальшому буде прибувати в судові засідання за кожним викликом.

Просив суд відмовити прокурору в задоволенні клопотання і не продовжувати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 вказала, що підтримує позицію свого підзахисного і заперечує відносно вказаного клопотання прокурора. Звертає увагу, що прокурором не доведено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наведених у клопотанні ризиків.

Зокрема, на даний час потерпілий уже допитаний судом, на свідків обвинувачений ОСОБА_4 впливати не збирається, суть обвинувачення розуміє, також на її думку у поведінці обвинуваченого вбачається схильність виправлення, він є соціально-адаптованою людиною, працював, має постійне місце проживання, а саме з братом та сестрою, тобто має міцні соціальні зв`язки.

Щодо неявок ОСОБА_4 в судові засідання наголосила, що останньому не було відомо про дату і час їх проведення, тому він не мав можливості прибути до суду у визначений час.

Вказала, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є крайнім заходом, а тому за даних обставин просила відмовити в продовженні його застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Вислухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованому йому злочині, а також відсутність будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у суду немає обґрунтованих підстав вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Одночасно, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність чи відсутність судимостей.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 19.07.2022 року судове провадження у даному кримінальному провадженні було зупинено, у зв`язку із призовом обвинуваченого ОСОБА_4 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до його звільнення з військової служби, яке згідно ухвали від 27.03.2024 року постановлено відновити.

Проте, після призначення кримінального провадження до судового розгляду останній в судові засідання неодноразово не з`являвся, повідомлявся про проведення судових засідань заздалегідь та належним чином, в зв`язку з чим до нього застосовувались заходи примусового приводу через працівників поліції, зокрема ухвалою від 12.07.2024 року.

В подальшому ухвалами суд від 19.02.2025 року та від 02.09.2025 року, з підстав, наведених у них до ОСОБА_4 повторно було застосовано примусовий привід в судове засідання працівниками поліції, однак він не був виконий в зв`язку з відсутністю останнього за місцем проживання, і постійним переховуванням від працівників поліції.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою суду від 29.10.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений в розшук по даному кримінальному провадженні.

27.11.2025 року працівниками Відділення поліції № 1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області було затримано розшукуваного обвинуваченого ОСОБА_4 та доставлено до суду для участі в судових засіданнях щодо розгляду кримінального провадження відносно нього, а провадження щодо нього ухвалою суду було відновлено.

Відповідно до ухвали суду від 27.11.2025 року, з підстав, наведених у ній, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів до 15 год. 00 хв. 25.01.2026 року, помістивши його в Державну установу «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Міністерства юстиції України (м.Івано-Франківськ, вул.Є.Коновальця, 70 А).

Разом з тим, вказаною ухвалою постановлено визначити ОСОБА_4 заставу в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: UA158201720355259002000002265; МФО: 820172; Код отримувача: 26289647; Банк отримувача: ДКС України, м.Київ, та покладено на нього відповідні обов`язки, у разі її внесення, а саме: прибувати до суду за викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с.Татарів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, без дозволу суду; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну, зобов`язавши Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняти відповідний паспорт на зберігання.

У зв`язку з тим, що дане кримінальне провадження перебуває на стадії розгляду, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, за клопотанням прокурора на обговорення сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення останнього у вчиненні злочину, який є тяжким, вважає за необхідне продовжити відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 60 днів.

Беручи до уваги наведене, вислухавши з цього приводу прокурора, обвинуваченого та його захисника, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підставне, а обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити.

При цьому, суд враховує наступне.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стало те, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово не з`являвся в судові засідання по кримінальному провадженні, хоча повідомлявся про їх проведення заздалегідь та належним чином, в зв`язку з чим до нього застосовувались заходи примусового приводу працівниками поліції, які не виконувались в зв`язку з відсутністю останнього за місцем проживання, а місце його фактичного перебування не було встановлене.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою суду від 29.10.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений в розшук по даному кримінальному провадженні.

27.11.2025 року працівниками Відділення поліції № 1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області було затримано розшукуваного обвинуваченого ОСОБА_4 та доставлено до суду для участі в судових засіданнях щодо розгляду кримінального провадження відносно нього, а провадження щодо нього ухвалою суду було відновлено.

Тобто, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово без поважних причин не з`являвся в судові засідання, у зв`язку з чим був оголошений в розшук.

Також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, суд звертає увагу, що беручи до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 самостійно в судові засідання багаторазово не прибував, не має постійного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, обрання йому менш тяжкого запобіжного заходу є недоцільним.

Отже, вислухавши учасників судового розгляду та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що зазначені вище ризики на даний час продовжують існувати, а тому необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Як зазначено вище, обставини по даному кримінальному провадженні з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, так як такі не можуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім того, у відповідності до ст.12 КК України, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Відповідно до приписів ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 закінчується 25.01.2026 року, однак до зазначеної дати неможливо завершити розгляд кримінального провадження, а тому обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Вирішуючи дане питання, суд приймає до уваги, зокрема те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації). Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов`язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд констатує, що наведені вище ризики є дійсними та триваючими, що виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Зокрема, підставами вважати, що ОСОБА_4 може спробувати переховуватися від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно до КК України, безальтернативно передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, усвідомлює незворотність покарання за нього, що може у будь-який час спонукати обвинуваченого покинути місце свого перебування (проживання), та переховуватись від суду, уникаючи покарання за скоєний ним злочин.

Підставою вважати, що ОСОБА_4 може незаконно впивати на свідків, потерпілого у даному кримінальному провадженні, є також те, що про них йому відомо і він знає їхнє місце проживання.

Підставою вважати, що останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що він може продовжувати не з`являтися на виклики.

З урахуванням викладеного, суд акцентує, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 його процесуальних обов`язків по кримінальному провадженні, а тому його (більш м`якого запобіжного заходу) застосування, на переконання суду, не буде ефективним.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, його особу (згідно ст.89 КК України не судимий), вагомість наявних доказів вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, враховуючи його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків (немає постійного місця роботи, не одружений, на утриманні немає нікого), що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи, що у нього наявна можливість переховуватися від суду, існує ризик впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і прийшов до висновку, що докази і обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що наведені вище ризики є дійсними та триваючими, а також відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.

Отже, обставин, котрі давали б підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Крім того, обвинуваченим та його захисником не надано суду належних і достатніх доказів про зменшення чи відсутність ризиків, які були підставою для обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу та які можуть бути підставою для зміни стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м`який ніж тримання під вартою.

Таким чином, з урахуванням викладеного, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, а саме до 20.03.2026 року.

Розмір застави, визначений ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2025 року в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн. 00 коп., і обов`язки у разі її внесення, покладені на ОСОБА_4 , слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022091110000014 від 07.02.2022 року про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 12 годин 15 хвилин - 20 березня 2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Міністерства юстиції України.

Розмір застави, визначений ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2025 року в сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн. 00 коп., і обов`язки у разі її внесення, покладені на ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Копію даної ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору і надіслати начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» Міністерства юстиції України.

На дану ухвалу суду, у відповідності до п.2 ч.1 ст.395, п.11 ч.2 ст.395 КПК України, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1