Decision № 133407552, 19.01.2026, Sakhnovshchyna District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 626/2155/25

Номер провадження 2/634/20/26

Категорія 41

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року сел. Сахновщина Харківська область

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Зимовського О.С.,

за участю секретаря Лісняк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Сахновщинського районного суду Харківської області суду надійшла позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №135190 від 19.04.2018 року в розмірі 27250,96 грн., яка складається з суми заборгованості 18130,00 грн., суми інфляційних витрат 7487,77 грн., суми 3% річних 1633,19 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 19.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №135190. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, згідно з договором, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та штрафних санкцій, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 18130,00 грн. з яких 4500 грн. - сума основного боргу; 2430,00 грн.- сума боргу за процентами; 11200 грн. - сума боргу за пенею та штрафами.

12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.

13.09.2018 укладено додаткову угоду № 5 та виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимог № 6 від 13.09.2018 року про те, що на умовах вищевказаного договору про вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №135190 від 19.04.2018 року перейшло до нового кредитора «ФК «Довіра та Гарантія».

25.06.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Всупереч умовам зазначеного кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення суми кредиту та інших передбачених договором платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором TOB «ВІН ФІНАНС».

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував за період з 17.03.2022 року по 17.03.2025 року : 3% річних в розмірі 1633,19 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7487,77 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом. Також представник позивача просив поновити строк позовної давності. Крім того, просив стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 21.08.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримує позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач, у судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про час та місце судового засідання завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзив не надав.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 19.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та шляхом підписання електронно-цифровим підписом укладено договір про надання фінансового кредиту №135190, відповідно до п. 1.1 якого Товариство надає Клієнту кошти в розмірі 4500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Пунктами 1.2, 1.2.1 Договору визначено, що фіксована процентна ставка становить 1.35% річних за кожний день користування кредитом (492,75% річних), у межах строку надання кредиту, згідно п. 1.4 цього Договору, тобто 30 днів.

Також розділом 3 Договору визначено порядок повернення кредиту та нарахування, сплата процентів .

Згідно п. 1.5 Договору кредит надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

Відповідно до п.п. 1 п. 2.4 Договору Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.

Пунктом 4.4.1 Договору визначено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню в розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення; додатково штраф 100 грн. на 4 день прострочення та 300 грн. на 30 день прострочення, та 500 грн. на 90 день прострочення.

Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до довідки ТОВ «Авентус Україна», договір від імені позичальника був підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора А 759538 на телефонний номер НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «Вей фор пей», надає послуги з переказу коштів на підставі угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017, в тому числі, за дорученням ТОВ «Авентус Україна», на картки клієнтів.

Відповідно договору факторінгу №1 від 12.04.2018 між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» укладено договір Факторингу №1, відповідно до п. 1.3 якого предметом даного Договору є право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора на день підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

В п. 8.2. договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2018, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 8.4 договору факторингу даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Згідно з п. 8.6 договору факторингу додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

13.09.2018 між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» була підписана додаткова угода № 5 до договору факторингу №1 від 12.04.2018.

12.09.2018 ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» підписано Реєстр прав вимог № 6, в якому, серед інших, передано права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №135190 від 19.04.2018 року.

Як зазначив представник позивача в позові, протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» № 1706 від 25 липня 2024 року змінено назву товариства з ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 27250,96 грн., яка складається з суми заборгованості 18130,00 грн., суми інфляційних витрат 7487,77 грн., суми 3% річних 1633,19 грн..

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про споживчий кредит підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі №524/5556/19 від 12.01.2021.

Згідно частини 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та « Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, відповідно до вимог частини 1статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками не повідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаним кредитним договором з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань в частині сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами за кредитним договором, а також під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», як нового кредитора, заборгованості в сумі 6930 грн. (сума основного боргу 4500 грн. та 2430 грн. сума боргу за процентами).

Щодо стягнення пені та штрафів 11200 грн., суми інфляційних втрат 7487,77 грн. та 3% річних 1633,19 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частина 2ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Штрафні санкції нараховані за період прострочення з 26.06.2018 по 13.09.2018.

3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 17.03.2022 до 17.03.2025.

Враховуючи викладене, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, з нього підлягає стягненню на користь позивача 11200 грн. штрафних санкцій.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат які, згідно з розрахунками нараховані після 24.02.2022 то вони задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 18130 грн.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Враховуючи, що відповідачем відповідна заява не заявлялась, тому вказане питання судом не вирішується.

Крім того, відповідно до ч. 1статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024; додаткова угода до договору №33 про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.03.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Верховний суд в постанові № 275/150/22 від 13.03.2025 зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що адвокат безпосередньо не приймав участь в процесі розгляду даної справи, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається зі складення позовної заяви та друку необхідних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

Згідно з ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» задоволено частково, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору пропорційне задоволеним позовним вимогам (66,53%) в розмірі 1611,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239) заборгованість за кредитним договором № 135190 від 19.04.2018 в загальному розмірі 18130 (вісімнадцять тисяч сто тридцять ) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239) судовий збір у сумі 1611,62 (одна тисяча шістсот одинадцять гривен) 62 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Сахновщинським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: