Decision № 132372002, 04.12.2025, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/6357/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 грудня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Майор Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ», третя особа без самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника Мікрюков С.В. звернулася через систему " Електронний суд " до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ», третя особа без самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 травня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №48542 про стягнення із позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 122,25 грн. Надалі, 27 липня 2021 року приватним виконавцем Лукеча О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66285761. 25 червня 2015 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_1 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгорода реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області.

Вказує, що позивач вважає виконавчий напис незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що зазначений виконавчий напис суперечить вимогам чинного законодавства України.

Вказує, що виконавчий напис №48542 від 20.05.2021 року вчинений нотаріусом з численними порушеннями вимог чинного законодавства, а тому вважає, що він не підлягає виконанню.

Позивач вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури. Позивач вважає, що виконавчий напис №48542 від 20.05.2021 року вчинено за відсутності нормативно-правового акту, який би давав права нотаріусам вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах.

Вказує на те, що станом на 20.05.2021 року чинна редакція Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року не дозволяла вчинення виконавчих написів на кредитних договорах.

Перелік документів,заякимистягненнязаборгованостіпровадитьсяу безпірному порядкуна підставівиконавчихнаписів нотаріусівзатверджений постановоюКМУвід 29.06.1999р.№1172. Зміни до зазначеного переліку документів, що уможливлювали б стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса за кредитним договором, були внесеніПостановою КМ України від 26.11.2014 № 662, коли перелік було доповнено розділом 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», згідно із яким за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису подаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів по кредитних договорах в частині.

Таким чином з 22 лютого 2017 року відсутні правові підстави для вчинення виконавчих написах на кредитних договорах, що не є нотаріальними.

Позивач зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такого способу захисту прав кредитора, як вчинення нотаріусом на стягнення боргу виконавчого напису на не посвідченій нотаріально кредитній угоді.

Позивач вказує на те, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на викладене, представник позивача, вважає, що виконавчийнапис вчиненийз порушенням приписів чинногозаконодавства, без належного та юридичного підґрунтя, не існує безспірності заборгованості, яка мала існувати для вчинення такого напису нотаріусом,заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі, є спірною, кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчений, а відтак проситьсуд визнати виконавчий напис за №48542 від 20 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 81 122,25 грн., таким, що не підлягає виконанню; Стягнути із ТОВ «Цикл Фінанс» (КОД ЄДРПОУ: 43453613, 04112, м. Київ вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 (Десять тисяч) гривень 00 копійок.

Позиція сторін справи :

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Від представника позивача та позивача надійшла на адресу суду заява про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі тапросять їхзадовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують та просять вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ`в судовезасіданняповторно нез`явивсябудучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особабез самостійнихвимог Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович в судовезасідання нез`явився будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Результат аналізу частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у разі наявності у нього офіційної електронної адреси.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22).

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4ст.10Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконання рішеньтазастосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливий і публічнийрозглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондується з обов`язком добросовіснокористуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись віддій, що зумовлюють затягуваннясудовогопроцесу, тавживати надані процесуальним законом заходидля скороченняперіодусудового провадження(п. 35 рішеннявід07.07.1989 р.Європейськогосудуз правлюдини усправі"Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язокшвидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу, навідповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежностівідобставин справита зогляду наскладністьсправи, поведінки сторін, предметуспору.Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникамисправи перепонамдля руху справиє порушеннямч. 1ст. 6даноїКонвенції(§ 66 - 69рішенняЄвропейськогосуду з прав людини від08.11.2005р. усправі"Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Провадженняусправіухвалоюсудунезупинялося,а томунебулопідставдляйого поновлення.

Заяви, клопотання:

08.05.2025року приватним виконавцем подано заяву про розгляд справи без його участі.

02.06.2025 року від представника відповідача надійшли заперечення щодо стягнення суми правничої допомоги.

02.06.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про залучення правонаступника відповідача.

06.06.2025 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

12.08.2025 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі.

23.07.2025 року представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.10.2025 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі.

02.12.2025 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без їх участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

07.05.2025 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

06.06.2025 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду залучено до справи правонаступника відповідача.

07.10.2025 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненнямособи,поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежахзаявленихнеювимогінапідставідоказів,поданих учасниками справиабовитребуванихсудомупередбаченихцимКодексомвипадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звлас-ної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін маєсумніви удобросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ абовиконанні обов`язків щододоказів,а також іншихвипадків, передбаченихцим Кодексом.

Доказамиєбудь якідані,напідставіякихсудвстановлюєнаявністьабовідсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи:

Перевіряючиобставинисправи,судомвстановлено,що 19.02.2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №005-06056-190214 на суму 46000,00 грн. Кредитний договір укладено у простій письмовій формі.

Судом встановлено, що 25.06.2015 року ОСОБА_3 змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », про що складено відповідний актовий запис №42 та підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 віл 25.06.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Перевіряючиобставинисправи,судомвстановлено,що 20.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №48542 якимзапропонованозвернути стягнення з гр. ОСОБА_3 на користь нового кредитора ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №005-06056-190214 від 19.02.2014 року за період з 28.05.2018 по 15.10.2019 року включно, у розмірі: 81072,25 грн., в тому числі: 45932,25 грн. заборгованість за тілом кредиту; 32890,00 грн.- прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;2250,00 грн. - пеня; 50,00грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 81122,25 грн.

Судом встановлено, що 27.07.2021 року приватним виконавцем округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №48542, виданого 20.05.2021 року №66285761.

Як встановлено судом, згідно інформації про виконавче провадження №66285761 від 29.04.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександром Васильовичем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №48542, виданого 20.05.2021 року про стягнення 81122,25 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» .

Судом встановлено, що 09.08.2022 року між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу №2/22-Ц, на підставі якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» набуло права вимоги за кредитним договором №005-06056-190214 від 19.02.2024 року у розмірі 81072,25 грн., який було укладеного між ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та ОСОБА_3 (після шлюбу ОСОБА_1 ).

Згідно витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №2/22-Ц від 09.08.2022 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ`набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 (після шлюбу ОСОБА_1 ) в сумі 81072,25 грн.

Нормативно-правове обґрунтування :

Надаючиправовуоцінкуспірнимправовідносинам,щовиниклиміжсторонамиу справі, суд виходить знаступного.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Порядоквчинення виконавчихнаписів визначається положеннямиЗаконуУкраїни «Пронотаріат» (в редакції яка діяла станом на час вчинення виконавчого напису), Порядком вчинення нотаріальних дійнотаріусамиУкраїни, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5; постановою Кабінету Міністрів Українивід 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку напідставі виконавчих написівнотаріусів»

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»(далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Закономта іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з частиною першоїстатті 1 Закону України «Про нотаріат»нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже,відповіднеправостягувача,зазахистомякоговінзвернувсядонотаріуса,повинноіснувати намоментзвернення.Таксамонамоментзверненнястягувачадо нотаріусаіззаявою про вчинення виконавчого написуповиннаіснуватий,крім того,такожбутибезспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Саме такаправовапозиціявикладенаупостанові ВерховногоСуду Українивід05 липня 2017 рокуусправі№6- 887цс17, у постанові ВерховногоСуду від18червня2018 рокуусправі №199/183/17, упостановівід04липня2018рокуусправі№757/29988/17, у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст. 254 КАС України(в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Постановаабо ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, вчиняючи 20.05.2021 року виконавчий напис №48542, приватний нотаріус Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №48542 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналогічна правова позиція викладена у п.95 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом20.05.2021року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правовапозиціявикладенаупостановіВеликоїПалатиВерховногоСуду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з порушенням нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Такимчином,правопозивачауданомувипадкупорушене івонопідлягає судовому захистуу спосіб,визначенийпозивачем, якийвідповідаєзакону.

Виходячизправовоїприроди виконавчого напису, якийєвиконавчимдокументом, суд відповідно дозаявленихпозовних вимог,зметою ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за можливезастосувати такийспосібзахиступравпозивача,як визнання виконавчого напису таким, щонепідлягає виконанню.

Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 20.05.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємнийзв`язок доказівв їхсукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуваннямвсіхобставинсправи,враховуючивимогист.81ЦПКУкраїникожна сторона зобов`язанадовеститіобставини, наяківонапосилається,як напідставусвоїхвимог ізаперечень, виходячизпринципу процесуальногорівноправ`ясторін,тавраховуючи обов`язоккожної сторони довеститіобставини,наякі вонапосилається,виходячиіз принципіврозумностіта справедливості, оцінюючиналежність, допустимість,достовірність тадостатністькожного доказу окремо,а такождостатністьівзаємний зв`язоквїх сукупностізасвоїмвнутрішнімпереконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному,об`єктивномутабезпосередньомудослідженнюнаявнихусправідоказів, враховуючи правову позицію викладену у постанові Великої ПалатиВерховногоСуду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу

Положеннями статті 59КонституціїУкраїни закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15ЦПКУкраїни учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуальногокодексуУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137ЦПКУкраїни для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 137ЦПКУкраїни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1статті 1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 29 Закону України«Проадвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/ WestAllianceLimited» проти України`заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, відповідно до статті 11ЦПКУкраїни суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку,недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконанняробіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Окрім цього, у постанові від 07.09.2023 року у справі за № 202/8301/21 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду зазначає, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо). Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду (справи №821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц) та в постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 826/1216/16).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеного договору №04/2025 від 21.04.2025 року про надання правничої допомоги адвокат Мікрюков С.В. надає позивачу ОСОБА_1 правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Подаючи заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача Мікрюков С.В. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс в зв`язку з розглядом справи становить 10 000,00 грн., що складається з витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представникпозивача Мікрюков С.В. надав копію додаткового правочину до договору №04/2025 від 21.04.2025 року про надання правничої допомоги на суму 10000,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.05.2025 року, попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на правничу допомогу на суму 10000,00 грн., квитанцію №05/25 від 05.05.2025 року.

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Мікрюков С.В. з надання правової допомоги в суді першої інстанції.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню носить масовий характер, справа, що розглядається, не є складною, в справі - невелика кількість письмових доказів (справа в одному томі), представник позивача не брав участі в судовому засіданні при розгляді справи, суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами). З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу. Витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат:

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповіднодоп.1ч.2ст.141ЦПКУкраїни,уразізадоволення позову,судові витрати покладаються навідповідача.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 968,96 грн.

Таким чином, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає сума сплаченого судового збору,в розмірі 968,96 грн.

Відповідно до положень частин 4, 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 02.12.2025 року, дата складання повного судового рішення 04.12.2025 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -04.12.2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 87,88 Закону України «Пронотаріат», главою16розділуIIПорядкувчиненнянотаріальнихдійнотаріусамиУкраїни,затвердженогоНаказом Міністерства юстиціїУкраїни22.02.2012р.№296/5, ст.ст. 12,13, 200, 258-259,268,272-273 , 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника Мікрюков С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ», третя особа без самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити .

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий написприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений 20.05.2021 року за реєстровим №48542 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» правонаступником якого є ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» в рахунок примусового стягнення заборгованості в розмірі 81122,25 грн.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» код ЄДРПОУ 41041174 накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений нею судовий збір за позовну заяву та заяву про забезпечення позову у розмірі 968,96 грн.

Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» код ЄДРПОУ 41041174 накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникисправи:

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

ВідповідачТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЛАЙФ ФАКТОРИНГ» код ЄДРПОУ 41041174;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович (місце знаходження: 88000, м. Ужгород, пл.. Кирила і Мефодія, буд.1, офіс 41-Б);

Дата складання повного тексту рішення суду 04.12.2025 р.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца