Decision № 131220139, 21.10.2025, Zakarpattia District Administrative Court

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/5521/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Біров Н.Е.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

за участі представника позивача Попова Павла Олексійовича;

відповідач Виконавчий комітет Мукачівської міської ради представник Дзямко Оксана Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 2, код ЄДРПОУ 04053743), яким просить суд: « 1. Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити спрощене позовне провадження в адміністративній справі, з вжиттям заходів щодо невідкладного розгляду та вирішення справи. 2. Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, оформлену листом від 23.05.2025 року №1066/01-32/1608/42-25, у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 (військова частина НОМЕР_2 ). 3.Зобов`язати Виконавчий комітет Мукачівської міської ради вчинити дії з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого / зареєстрованого місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 (військова частина НОМЕР_2 ), в строки, передбачені законодавством України.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року було постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представник позивача засобами поштового зв`язку направив відповідачу письмове звернення (заяву) листом з описом вкладення та відповідним пакетом документів для реєстрації місця проживання позивача за адресою його постійної квартири по АДРЕСА_2 , проте відповідач неправомірно відмовив йому у здійсненні такої реєстрації. Просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що для реєстрації місця проживання позивача подано не в повному обсязі документи, оскільки серед поданих документів відсутні документи, що підтверджують право позивача на проживання (перебування) в квартирі та/або згода власника (співвласників) цього житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла, що а також строк дії ордеру на жиле приміщення, виданого на підставі рішення виконкому від 21 лютого 2012 року №48 закінчився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 08 травня 2025 року представник позивача засобами поштового зв`язку направив відповідачу письмове звернення (заяву) листом з описом вкладення та відповідним пакетом документів для реєстрації місця проживання позивача за адресою його квартири по АДРЕСА_2 з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання на дату звернення за юридичною адресою військової частини НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 , за результатами розгляду цього звернення просив прийняти вмотивоване рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації місця проживання позивача, про що письмово повідомити представника позивача (а.с.а.с. 36-39).

До вказаного звернення представник позивача долучив наступний пакет документів: заяву позивача від 08 травня 2025 року про реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за формою згідно з додатком 8 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування); копію паспорта позивача; витяг з реєстру територіальної громади про фактичне місце реєстрації позивача на дату звернення; документи, що підтверджують право позивача на проживання в квартирі, а саме: копію Списку розподілу житлової площі для постійного проживання по в/ч НОМЕР_3 від 07.10.2011; копію Архівного витягу з рішення виконкому Мукачівської міської ради від 21.02.2012 р. №48 про закріплення за позивачем та членами його сім`ї квартири по АДРЕСА_2 для постійного проживання; копію ордеру на жиле приміщення №0438 серія ЖЛ від 21.02.2012 р.; копію згоди Начальника КЕВ м. Мукачево від 19.03.2025 р. №37 про реєстрацію місця проживання позивача за адресою квартири; копію наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 11.11.2024 р. №293 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, у зв`язку зі звільненням з військової служби; копію військово-облікового документу позивача з відміткою про взяття на військовий облік при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію квитанції, що підтверджує сплату позивачем адміністративного збору за реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання; копію паспорта представника позивача за довіреністю; копію довіреності, що підтверджує повноваження представника позивача (а.с.а.с. 40-45, 14-35).

Відповідач, листом від 23 травня 2025 року № 1066/01-32/1608/42-25, письмово повідомив представнику позивача про відмову в реєстрації місця проживання позивача за вказаною в заяві адресою, з посиланням на підпункт 3, 4 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування). Відмова мотивована тим, що для реєстрації місця проживання позивача подано не в повному обсязі документи, оскільки серед поданих документів відсутні документи, що підтверджують право позивача на проживання (перебування) в квартирі та/або згода власника (співвласників) цього житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла. Крім того, вказується, що у поданому комплекті документів міститься копія ордеру на жиле приміщення, виданого на підставі рішення виконкому від 21 лютого 2012 року №48, строк дії якого закінчився (а.с.а.с. 46, 47).

Відтак, позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернутися до суду із даною позовною заявою, з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 9 частиною 1 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до статті 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Статтею 326 Цивільного Кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 29 Закону України «Про власність» було визначено, що майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належіть їй на праві оперативного управління.

Крім того у статті 14 частині 2 Закону України «Про Збройні Сили України» закріплено, що майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Згідно до статті 137 частини 1 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (стаття 137 частина 3 ГК України).

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України від 05.11.2021 року №1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX).

В силу норм статті 5 частин 1 і 6 Закону України №1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні. Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Статтею 9 указаного Закону визначено порядок реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Так, у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник) (частина 1 Закону).

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються (частина 2 Закону): паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); документи, що посвідчують особу законного представника (представника); документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Статтею 9 частиною 3 Закону України №1871-IX передбачено, що у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.

У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання (перебування) подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

Відповідно до статті 9 частини 4 Закону України №1871-IX під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (ч.7 Закону).

Згідно вимог статті 11 частини 1 Закону України №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

Отже, вказаним Законом визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Статтею 12 частинами 1,2 Закону України №1871-IX передбачено, що орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування); відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі; у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла; відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини; дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.

При прийнятті рішення про відмову у декларуванні або реєстрації місця проживання (перебування) особи застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про адміністративну процедуру" щодо прийняття адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.

Відповідно до положень статті 29 Закону України №1871-IX, рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Статтею 4 частиною 2 Закону України №1871-IX визначено, що порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі - Порядок №265).

Пунктом 27 Порядку №265 передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності.

У разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник) (пункт 28 Порядку).

Згідно із пунктом 29 Порядку №265 реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів.

За вимогами пункту 37 Порядку №265, заяви, зазначені у підпункті 1 пункту 35 цього Порядку, формуються посадовою особою органу реєстрації або адміністратором центру надання адміністративних послуг з використанням відповідних програмно- технічних засобів та відтворюються примірники у паперовій формі, після чого особа або законний представник (представник) підтверджують правильність внесених відомостей власним підписом. Відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в заяві, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особи особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання (перебування), про що робиться відповідний запис у заяві (пункт 40 Порядку).

Відповідно до вимог пункту 46 Порядку №265 посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення, зокрема: приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи.

Відповідно до положень пунктів 35, 36 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства); документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах); відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування); військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви законним представником (представником) особи, крім зазначених у пункті 35 цього Порядку документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника (представника); документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини.

Як було встановлено судом, представником позивача 08 травня 2025 року з метою реєстрації місця проживання позивача, подано до відповідача, зокрема: встановленої форми заяву позивача про реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із задекларованого / зареєстрованого місця проживання, до якої додано: копію паспорта позивача; витяг з реєстру територіальної громади про фактичне місце реєстрації позивача на дату звернення; документи, що підтверджують право позивача на проживання в квартирі, а саме: копію ордеру на жиле приміщення № 0438 серія ЖЛ від 21.02.2012; копію згоди начальника КЕВ м. Мукачево від 19.03.2025 №37 про реєстрацію місця проживання позивача за вказаною адресою житла; копію Списку розподілу житлової площі для постійного проживання по в/ч НОМЕР_3 від 07.10.2011; копію Архівного витягу з рішення виконкому Мукачівської міської ради від 21.02.2012 №48 про закріплення за позивачем та членами його сім`ї квартири по АДРЕСА_2 в постійне користування; копію військово-облікового документу позивача з відміткою про взяття на військовий облік при ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію квитанції, що підтверджує сплату позивачем адміністративного збору за реєстрацію місця проживання; копію паспорта представника позивача за довіреністю; копію довіреності, що підтверджує повноваження представника позивача (а.с.а.с. 40-45, 14-35).

Наведене свідчить, що представником позивача подано перелік всіх необхідних документів для реєстрації позивача за вказаною адресою житла, в тому числі що підтверджують право позивача на проживання в квартирі.

При цьому, забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Згідно із пунктом 87 підпунктом 3 Порядку №265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Як вбачається, відповідачем відмовлено позивачу в реєстрації місця проживання, зокрема з підстав того, що серед поданих представником заявника документів, відсутні документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі та/або згода власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла, в той час коли представником позивача надано перелік всіх передбаченим чинним законодавством документів, а відтак відмова відповідача у реєстрації місця проживання за вказаних підстав є повністю необґрунтованою.

Стосовно доводів відповідача, що позивач звернувся із простроченим ордером, слід врахувати наступне.

Відповідно до вимог статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Наведене свідчить, що ордер є єдиною підставою саме для вселення у житлове приміщення, який видається виконавчим органом місцевої ради на підставі рішення про надання житлового приміщення у будинках громадського чи державного житлового фонду. Ордер на жиле приміщення є адміністративним актом, що видається виконавчим органом місцевого самоврядування, до компетенції якого входить вирішення даного питання.

У відповідності до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім`ї, зазначені в ордері.

За приписами статті 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Згідно із пунктом 72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації.

Крім того, статтею 109 частиною 1 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Як також вбачається, що ордер на постійне житло позивачу видано 21 лютого 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 21 лютого 2012 року №48 (а.с. 43).

Оскільки ордер є підставою для вселення особи та вказаних в ньому членів сім`ї особи в житлове приміщення, то вказане вище дає підстави для висновку, що позивачем своєчасно реалізовано виданий йому ордер від 21 лютого 2012 року з метою вселення в квартиру для постійного проживання по АДРЕСА_2 , яку він вже фактично займав на час отримання ордеру та був у ній зареєстрований, і цей ордер не визнавався недійсним у судовому порядку в строки передбачені законом, та взагалі для цього були фактично відсутні підстави.

Наведене свідчить, що позивачем не прострочено ордер, оскільки його пред`явлено на момент видачі, формально з метою вселення в передбачене ним житлове приміщення для постійного проживання, а відтак відмова у реєстрації місця проживання за вказаної підстави є також протиправною.

Відтак, з урахуванням встановлених вище обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно відмовлено у задоволенні заяви позивача про реєстрацію місця проживання позивача.

Щодо вимоги позивача про реєстрацію місця проживання за відповідною адресою, суд зазначає таке.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо реєстрації місця проживання за своєю правовою природою є дискреційними.

Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи публічно-правовий спір у межах спірних правовідносин, адміністративний суд перевіряє оскаржуване рішення відповідача на предмет його відповідності вимогам статті 2 частини 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такого рішення, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язує відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм, що регулюють спірні правовідносини.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Ураховуючи предмет спору та обставини цієї справи, суд висновує, що ефективним засобом юридичного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, є зобов`язання відповідача вчинити дії з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого / зареєстрованого місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 (військова частина НОМЕР_2 ), оскільки саме такий спосіб захисту сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача судом, у межах повноважень, визначених процесуальним законом.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №440/2600/19.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Духновича Олександра, 2, код ЄДРПОУ 04053743) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, оформлену листом від 23 травня 2025 року № 1066/01-32/1608/42-25, у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Виконавчий комітет Мукачівської міської ради вчинити дії з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям із задекларованого / зареєстрованого місця проживання з адреси: АДРЕСА_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 21 жовтня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 22 жовтня 2025 року.

СуддяС.Є. Гаврилко