Court ruling № 130690140, 02.10.2025, Kosiv District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 347/2026/25

Провадження № 6/347/32/25

У Х В А Л А

Іменем України

02.10.2025 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря судового засідання Додяк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів подання старшого державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дручківа Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2025 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що у Косівському відділі державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження №78497264. Провадження відкрите старшим державним виконавцем Дручківим Богданом Ярославовичем на підставі виконавчого листа №347/743/18, виданого 02.08.2018 року.

Згідно з виконавчим листом, з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, підлягає стягненню шкода, завдана злочином, у розмірі 13 476,00 грн на користь держави в особі Косівського районного підприємства «РАЙАГРОЛІС».

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», 02.07.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зазначеній постанові боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або подання завідомо недостовірних відомостей. Копію постанови надіслано сторонам виконавчого провадження.

Станом на дату подання виконавчого документа рішення суду боржником не виконано. Декларація про доходи не подана, заходи щодо добровільного виконання рішення не вжито, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

У межах виконавчого провадження державним виконавцем вжито наступні заходи:

2.7.2025винесено постанови про арешт коштів та майна боржника.

02.07.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 надіслано запити до Державної податкової служби України щодо наявності у боржника рахунків у фінансових установах та джерел доходу. За результатами відповідей встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки та джерела доходів.

02.07.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 направлено запити до Пенсійного фонду України встановлено, що боржник не працевлаштований та пенсій не отримує.

04.07.2025, 12.08.2025, 26.08.2025, 18.09.2025 здійснено запити до МВС України згідно з відповідями, за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

07.08.2025, 26.08.2025, 24.09.2025 направлено запити до банківських установ про надання інформації, що містить банківську таємницю щодо стану рахунків боржника.

12.09.2025 на адресу боржника надіслано виклик для з`ясування причин невиконання рішення суду. Боржник на виклик не з`явився, про причини неявки виконавця не повідомив.

22.09.2025 Державною прикордонною службою України надано інформацію, згідно з якою ОСОБА_1 не перетинав державного кордону України.

24.09.2025 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано жодного нерухомого майна.

З огляду на викладене, боржник ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів для його добровільного або примусового виконання, у тому числі за рахунок належного йому майна або доходів, що свідчить про наявність підстав для застосування заходів забезпечення виконання рішення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі ухилення від виконання зобов`язань.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина на виїзд може бути тимчасово обмежено до повного виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Стаття 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачає можливість тимчасового обмеження у праві виїзду фізичної особи як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення іншого органу, що підлягає примусовому виконанню.

Ухвала про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України постановляється судом за місцем виконання рішення на підставі подання державного (приватного) виконавця. Таке подання розглядається негайно, без повідомлення сторін, за участю виконавця.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», оплата судового збору за подання про тимчасове обмеження права виїзду не передбачена.

Державний виконавець Дручків Б.Я. у судове засідання не з`явився, але подав заяву із проханням розглянути подання без його участі.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Таке обмеження застосовується у порядку, визначеному ЦПК для забезпечення позову, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Суд має право постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним судовим рішенням, на строк до його повного виконання.

Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право звернутися до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України, якщо такий боржник ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань. Таке обмеження може застосовуватись до моменту повного виконання рішення або погашення заборгованості за рішенням, зокрема у справах про стягнення періодичних платежів.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з країни регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно з частиною першою статті 6 цього Закону, громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках наявності неврегульованих договірних чи інших невиконаних зобов`язань до моменту їх виконання, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. У випадках ухилення громадянина від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, йому також може бути тимчасово обмежено право виїзду до моменту їх виконання.

Водночас, згідно зі статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, а також право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом.

Відповідні гарантії передбачені й міжнародними актами, що є частиною національного законодавства України. Так, стаття 2 Протоколу №?4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право залишати будь-яку країну, включно з власною. Обмеження цього права допускаються лише за умов, передбачених законом, і якщо вони є необхідними у демократичному суспільстві з метою національної або громадської безпеки, підтримання публічного порядку, запобігання злочинам, захисту здоров`я чи моралі або прав і свобод інших осіб.

Аналогічну норму містить стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якою право залишати будь-яку країну може бути обмежене лише законом, і виключно в інтересах національної безпеки, громадського порядку, здоров`я або моралі населення, а також для захисту прав і свобод інших осіб.

Суд зазначає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є втручанням у конституційне право особи, гарантоване як національним, так і міжнародним правом, а тому потребує наявності достатніх, об`єктивно підтверджених підстав, які вказують саме на ухилення боржника від виконання зобов`язань, а не просто на факт їх невиконання.

Законом передбачено можливість застосування обмеження у праві виїзду не за сам факт невиконання, а за умови ухилення від виконання судового рішення. При цьому ухилення передбачає наявність з боку боржника свідомих, навмисних дій або бездіяльності, спрямованих на перешкоджання виконанню рішення. Тобто особа не може бути визнана такою, що ухиляється, без належного підтвердження цієї обставини.

Суд звертає увагу, що сам факт невиконання рішення або неявка боржника на виклик до державного виконавця не є достатньою та безумовною підставою для обмеження конституційного права на виїзд. Крім того, законодавство не вимагає обов`язкової присутності боржника під час вчинення виконавчих дій, а тому неявка на виклик не унеможливлює продовження виконавчих заходів у встановленому порядку.

У поданні державного виконавця не наведено конкретних та достовірних доказів, що свідчать про наявність у боржника доходів або майна, за рахунок яких можливе виконання рішення, а також відсутні підтвердження, що боржник обізнаний про відкриття виконавчого провадження, строки добровільного виконання та свідомо ухиляється від таких обов`язків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до боржника ОСОБА_1 є безпідставним та таким, що порушує його право, гарантоване статтею 33 Конституції України.

Керуючись статтями 33 Конституції України, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 353, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дручківа Богдана Ярославовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.М. Книщук