Decision № 129784352, 26.08.2025, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4855/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Димарчук Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малекс Карбон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малекс Карбон» (далі ТОВ «Малекс Карбон», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 87452,03 грн та пені в сумі 1049,52 грн, а всього 88501,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць (одна особа). Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 87452, 03 грн, яка відповідачем в самостійно не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1049, 52 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав (а.с. 23-36). Зазначив, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Малекс Карбон» зареєстровано 11.03.2024, керівником якого є ОСОБА_1 . Згідно до наказом №1 від 12.03.2024 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора підприємства з 12.03.2024. Протягом 2024 року на підприємство на основне місце роботи було прийнято 18 працівників, з яких жодна особа не мала статусу особи з інвалідністю.

Разом з тим, протягом 2024 року ТОВ «Малекс Карбон» двічі, а саме 16.10.2024 та 12.11.2024 подало до центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій зазначило, що наявна відкрита вакансія для працевлаштування особи з інвалідністю (посада - фрезерувальник). У пункті примітки 9 форми було зазначено, що вакансія відкрита саме для такої категорії осіб. Таким чином відповідач вважає, що ТОВ «Малекс Карбон» створило робоче місце для особи з інвалідністю та вчасно і належним чином поінформувало центр зайнятості про таку вакансію. З огляду на викладене, товариство вжило всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а тому відсутні правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з мотивів і підстав, зазначених у позовній заяві та додатково пояснив, що згідно з відомостями наданими відповідачем ним у третьому кварталі прийнято 12 працівників, а саме 22 липня прийнято три працівника, які є 7, 8, 9 по порядку. Отже, не пізніше 25 липня (у триденний строк) відповідачу потрібно було відкрити вакансію для особи з інвалідністю та подати звіт до Центру зайнятості форми 3-ПН, так як кількість прийнятих працівників стала більше 8 осіб. Вказаних дій зроблено не було, а звіт форми 3-ПН роботодавець подав лише 16.10.2024 та 12.11.2024. Таким чином, вважає, що відповідач не надав доказів здійснення усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме щодо здійснення ним комплексу правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи з інвалідністю на працю, на створення для нього належного робочого місця (а.с.125-129).

У додаткових поясненнях, надісланих до суду 23.07.2025 представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів на підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.140-145).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Малекс Карбон» 11.03.2024 зареєстровано як юридична особа, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.38-42).

Як видно з витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.7), облікова кількість штатних працівників ТОВ «Малекс Карбон» у 2024 році становить 8 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (а.с.5), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ТОВ «Малекс Карбон» становить одне робоче місце.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 87452, 03 грн, виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати (174904, 05 грн). Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді 04.03.2025 (а.с.6).

У зв`язку з несплатою санкцій ТОВ «Малекс Карбон» у встановлений термін сум адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2025 по 09.05.2025 нарахована пеня у сумі 1049, 52 грн (а.с.3).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону України від 18.10.2022 №2682-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю, чинний з 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у встановленому порядку; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно з частинами першою, другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28.05.2019 у справі №807/554/17, від 11.07.2019 у справі №804/7412/15, суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.

З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Малекс Карбон» у 2024 році становила 8 осіб (згідно із витягом з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України), тому за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Малекс Карбон» двічі, а саме - 16.10.2024 та 12.11.2024 подало до Центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій зазначило, що наявна відкрита вакансія для працевлаштування особи з інвалідністю (посада фрезерувальник) (а.с.44-45, 51-52).

Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком самостійно займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до приписів частини третьої статті17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості.

Обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю головним чином лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, пошуку та направлення осіб з інвалідністю до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

При цьому за приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VІ Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цієї норми Міністерство економіки України прийняло наказ від 12.04.2022 №827-22 Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901).

Пунктом 1.5 розділу І цього Порядку встановлено вимоги до подання звітності форми №3-ПН: вона заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/ регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) є формою інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення таких осіб на підприємство для працевлаштування.

Водночас періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 06.03.2024 у справі №120/7955/21-а.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа №806/1368/17) зроблено правовий висновок, відповідно до якого своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

У постанові від 06.03.2024 у справі №120/7955/21-а Верховний Суд, з поміж іншого, також виснував, що доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Однак, на переконання суду, відповідач ТОВ «Малекс Карбон» не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 24.07.2024 у відповідача працювало 10 працівників, які прийняті на товариство з основним місцем роботи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ). Таким чином, 22.07.2024 на посаду на основне місце роботи було призначено три працівника, які є 7, 8 та 9 по порядку. Отже у липні у відповідача число працюючих перевищило 8 осіб, а тому саме у липні (не пізніше 25.07.2025) відповідач повинен був відкрити вакансію для особи з інвалідністю та подати звіт до Центру зайнятості форми 3-ПН, так як кількість прийнятих працівників стала більше 8 осіб. Таких дій (створення вакансії для особи з інвалідністю та подачі звіту до Центру зайнятості форми 3-ПН) не було вчинено ні в липні, ні в серпні, ні у вересні 2024 року. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не надав доказів здійснення усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме щодо здійснення ним комплексу правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи з інвалідністю на працю, на створення для нього належного робочого місця.

Окрім того, згідно з пунктами 5.1. та 5.2 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» відомості про вакансію(ї) згідно з додатком до Інформації про попит на робочу силу (вакансії) (далі - відомості про вакансію(ї)) заповнюються фахівцем центру зайнятості під час проведення консультацій з роботодавцем під час особистої зустрічі фахівця з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлень електронною поштою. Також відомості про вакансію(ї) можуть заповнюватися роботодавцем самостійно.

У відомостях про вакансію(ї) відображається детальна інформація про вакансію(ї), зазначається професійна назва робіт (професія/посада), порядковий номер відповідного запису з графи А таблиці «Основні дані про вакансію(ї)» та загальна кількість вакансій, що відповідають визначеним даним.

У підпункті 1.14 вказується загальна кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, що визначені пунктами 1-9 частини першої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», та за категоріями таких осіб. Із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї), що стосується(ються) відкритих вакансій, на які можуть бути працевлаштовані зазначені категорії осіб, ставиться відповідна позначка та вказується кількість таких вакансій. За потреби можуть надаватися коментарі. Якщо такі вакансії відсутні, ставиться відповідна позначка.

Пункт 2 містить інформацію щодо доступності робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю, інших маломобільних груп населення.

Інформація в пункті 2 заповнюється в разі, якщо в пункті 1.14 роботодавцем зазначено, що на вакансію(ї) може(уть) бути працевлаштовано(і) особу(и) з інвалідністю, або за бажанням роботодавця.

У підпункті 2.1 із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї) щодо здійснених роботодавцем заходів відповідно до встановлених вимог ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 листопада 2018 року № 327 (далі - ДБН В.2.2-40:2018), стосовно забезпечення доступності будівель і споруд роботодавця, де розташоване(і) робоче(і) місце(я), для особи(іб) з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та ставиться відповідна позначка та/або в рядку «інше» зазначається інформація щодо проведення інших заходів відповідно до вимог, установлених розділами 5, 6, 8, 9 та 11 ДБН В.2.2-40:2018. За потреби можуть надаватися коментарі.

У підпункті 2.2 із запропонованого переліку вибирається(ються) позиція(ї) щодо здійснених чи запланованих до здійснення роботодавцем заходів відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018, стосовно доступності і безпеки робочого(их) місця(ь) для маломобільних груп населення з урахуванням потреб осіб з інвалідністю та ставиться відповідна позначка та/або в рядку «інше» зазначається інформація щодо проведення інших заходів відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018. У разі вибору позиції щодо умеблювання, обладнання і допоміжних пристроїв обов`язково зазначається уточнювальна інформація. У разі вибору позиції щодо проведення роботи стосовно доступності і безпеки робочого(их) місця(ь) для особи(іб) з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначається уточнювальна інформація щодо заходів, що здійснюються, та щодо джерел фінансування. За потреби можуть надаватися коментарі.

З матеріалів справи вбачається, що до звітності про попит на робочу силу (вакансії), подану 16.10.2024 та 12.11.2024 товариством долучались відповідні додатки (відомості про вакансію фрезерувальника) (а.с.46, 52).

У пункті 1.14 вищевказаних додатків зазначено, що наявна одна вакансія для особи з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак пункт 2 «Доступність робочого (их) місця (ь) для особи (осіб) з інвалідністю, інших малозабезпечених груп населення» є незаповненим. Зокрема, у підпункті 2.1 «Інклюзивність будівель, споруд» та 2.2. «Доступність та безпечність робочого (их) місця (ь) для маломобільних груп населення, враховує потреби осіб з інвалідністю» не проставлено жодних відміток (а.с.49, 56).

Таким чином у справі відсутні докази того, що відповідач ТОВ «Малекс Карбон» здійснив чи запланував до здійснення заходи відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018, стосовно доступності і безпеки робочого(их) місця(ь) для маломобільних груп населення з урахуванням потреб осіб з інвалідністю, оскільки не поставив жодних відміток у відповідних графах та/або в рядку «інше», не зазначив інформації щодо проведення заходів відповідно до вимог, установлених пунктом 7.3 розділу 7 ДБН В.2.2-40:2018. Зокрема: не вказано про умеблювання, обладнання і допоміжні пристрої робочого місця для маломобільних груп населення; не зазначено про те, що робоче місце може бути пристосованим з урахуванням висновку медико-соціальної експертної комісії; не повідомлено, яка робота проводиться щодо доступності і безпеки робочого місця для особи з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Суд бере до уваги, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем до Центру зайнятості звітності форми №3-ПН протягом трьох робочих днів з дня, коли у нього виникла необхідність працевлаштування особи з інвалідністю (липень 2024 року), а звіти від 16.10.2024 та від 12.11.2024 подані формально без жодної конкретизації про доступність та безпечність створеного робочого місця для маломобільних груп населення та без врахування потреб осіб з інвалідністю. Також відповідач не надав жодних додаткових доказів належного виконання ним як роботодавцем своїх обов`язків щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення про це зацікавлених осіб, як наприклад розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або в іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Тому з огляду на досліджені судом докази, відсутні підстави вважати, що відповідач у повному обсязі виконав встановлений Законом №875-XII обов`язок із забезпечення виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у 2024 році.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем - суб`єктом владних повноважень - судового збору в сумі 3028,00 грн згідно із платіжною інструкцією від 15.05.2025 №532 (а.с.17) розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А, код ЄДРПОУ 13369882) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малекс Карбон» (45603, Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, вул. Рівненська, 80а, код ЄДРПОУ 45512319) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малекс Карбон» в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 87452, 03 грн та пеню в сумі 1049, 52 грн, а всього 88501, 55 грн (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот одну гривню 55 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук