Decision № 129607921, 08.08.2025, Perechyn District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 304/501/25 Провадження № 2/304/426/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2025 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/501/25 за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування запису в Державному земельному кадастрі,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бойко Богдан Богданович звернувся у суд з позовом з вимогами про:

-визнання недійсним та скасування рішення Сімерківської сільської ради від 05.08.2010 року № 189 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , та передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0.1785 га за адресою: АДРЕСА_2 , та виданий на підставі цього рішення державний акт серія ЯЛ № 105964 від 18 березня 2011 року;

-скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (запис в поземельній книзі) за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017, площею 0.1785 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила заповіт від 03 серпня 1991 року за реєстровим номером 23, посвідчений заступником голови Тур`я-Полянської сільської ради Ужгородського (Перечинського) району Закарпатської області Сухан М.В., яким заповіла йому свій будинок та сарай, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , та 0,06 га земельної ділянки. У зв`язку зі смертю бабусі відкрилася спадщина на належне їй домоволодіння, що складається з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та 0,06 га земельної ділянки. Зважаючи на це, він як спадкоємець першої черги за заповітом з метою оформлення своїх спадкових прав звернувся до нотаріуса Ужгородської районної державної нотаріальної контори, однак згідно з повідомленням № 569/02-14 від 21 листопада 2023 року йому відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач указує, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 червня 2024 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 28 кв. м, житловою площею 12,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене рішення суду набуло законної сили. Відтак, ОСОБА_1 є власником вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 390559875 від 12 серпня 2024 року.

Також указує, що у 2024 році позивач звернувся до інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №000288 від 03.01.2023 року) для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Однак, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, за результатами кадастрового знімання межові знаки земельної ділянки збігаються із межею земельної ділянки та приходять по огорожі із дротяної сітки. З накладкою ознайомлений ОСОБА_2 зміщення координат/накладка земельної ділянки 2123283501:01:003:0017, площею 0,1785 га, 100% накладка. Тобто земельна ділянка під належним позивачу будинком була передана у власність особі, яка не є власником нерухомого майна на ній, і з цільовим призначенням, що не відповідає фактичному землекористуванню. У державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 105964, виданий ОСОБА_2 , за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, зазначений опис меж:- від «А» до «Б» земельна ділянка ОСОБА_6 ; - від «Б» до «В» землі загального користування (вул. Колгоспна); - від «В» до «Г» земельна ділянка ОСОБА_7 ; - від «Г» до «А» землі загального користування (грантова дорога).

У зв`язку з наведеним, позивач стикається з неможливістю завершити процес реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі через існуюче накладання меж земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .

Оскільки вказане накладання унеможливлює реалізацію права позивача на повноцінне володіння своєю земельною ділянкою під житловим будинком, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій також просив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду по суті, при цьому позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про те, що не заперечує проти задоволення позову. Разом із цим, просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області подав письмові пояснення щодо позову.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлені такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 22 листопада 2023 року.

ОСОБА_3 на випадок смерті свій будинок та сарай, а також 0,06 га землі, заповіла своєму внукові ОСОБА_1 , 1955 року народження, про що свідчить заповіт від 03 серпня 1991 року, посвідчений заступником голови Тур`є-Полянської сільської Ради народних депутатів Перечинського району Закарпатської області Сухан М.В., зареєстрований в реєстрі за № 23.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 червня 2024 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 28 кв. м, житловою площею 12,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили. Відтак, ОСОБА_1 є власником вказаного вище житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 390559875 від 12 серпня 2024 року.

Згідно з п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Відповідно до виписки Перечинської міської ради Закарпатської області з погосподарської книги № 82/06-12 від 22.11.2023 року, виданої про те, що за адресою АДРЕСА_2 , дійсно зареєстрований особовий рахунок погосподарського обліку № НОМЕР_3 в погосподарській книзі № 4 за 1991-1995 роки. Забудівельником та головою дворогосподарства за вказаною адресою АДРЕСА_3 була ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0.15 га. На даний час це дійсно АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки Перечинської міської ради Закарпатської області № 83/06-12 від 22 листопада 2023 року встановлено, що рішенням шостої сесії п`ятого скликання від 28.01.2016 року № 25 АДРЕСА_2 .

У 2024 році ОСОБА_1 звернувся до інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №000288 від 03.01.2023 року) для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Площа ділянки 0,1785 га. Угіддя - малоповерхова забудова (код згідно з КВЗУ - 007.01) цільове призначення згідно КВЦПЗ - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель землі житлової га громадської забудови.

На підставі цього інженером ФОП ОСОБА_5 була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору на виконання робіт від № 30-11 від 25.11.2024 року.

За результатами виготовлення технічної документації, інженером землевпорядником ОСОБА_5 було зроблено кадастрове знімання земельної ділянки та надано кадастровий план земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_3 з нанесенням усіх необхідних умовних позначень.

Згідно з описом меж суміжних землевласників (землекористувачів) за цим кадастровим планом: - від «А» до «Б» земельна ділянка сільської ради (кад. номер не визначено); від «Б» до «В» польова дорога землі загального користування (кад. номер не визначено); - від «В» до «Г» земельна ділянка сільської ради (кад. номер не визначено); - від «Г» до «А» землі міської ради (кад. номер не визначено).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, за результатами кадастрового знімання межові знаки земельної ділянки збігаються із межею земельної ділянки та приходять по огорожі із дротяної сітки. З накладкою ознайомлений ОСОБА_2 зміщення координат/накладка земельної ділянки 2123283501:01:003:0017, площею 0,1785 га, 100% накладка.

Тобто земельна ділянка під належним позивачу будинком була передана у власність особі, яка не є власником нерухомого майна на ній, і з цільовим призначенням, що не відповідає фактичному землекористуванню.

Відповідно до цього, Державним кадастровим реєстратором Відділу № 6 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 09.12.2024 року (реєстраційний номер ЗВ-9707927182024) разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Як слідує з рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-4600310222024 від 12.12.2024 року, підставою для відмови є: «Електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа. Рекомендую: відповідно до п. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови є перетин з ділянкою 2123283501:01:003:0017; Площа співпадає на 100 (Повне співпадіння). Критична».

Відповідно до інформаційної довідки, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 19.02.2025 року, то відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Як убачається з інформаційної довідки про інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14 січня 2025 року, земельна ділянка площею 0.1785 га за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017, з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей про встановлення межових знаків, за результатами кадастрового знімання межові знаки земельної ділянки збігаються із межею земельної ділянки та проходять по огорожі із дротяної сітки.

Згідно з топографо-геодезичних вимірів, межі цих двох земельних ділянок повністю накладаються одна на одну та накладка (перетин) земельних ділянок означає, що межі обох ділянок в просторі повністю збігаються, тобто одна земельна ділянка фактично займає ту саму територію, що й інша.

Відповідно до п. 1, 2 рішення Сімерківської сільської ради від 05.08.2010 року № 189, в яких зазначено: «Розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , відповідно до п. 2 ст. 118 Земельного Кодексу України, керуючись ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська Рада вирішила: 1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 ; 2. Передати безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 , земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 0. 1785 га за адресою: АДРЕСА_2 ».

У державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 105964, виданий ОСОБА_2 , за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, зазначений опис меж: - від «А» до «Б» земельна ділянка ОСОБА_6 ; - від «Б» до «В» землі загального користування (вул. Колгоспна); - від «В» до «Г» земельна ділянка ОСОБА_7 ; - від «Г» до «А» землі загального користування (грантова дорога).

Згідно з кадастровим зніманням, виконаним сертифікованим інженером землевпорядником, встановлено, що земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 (кадастровий номер 2123283501:01:003:0017) повністю накладається на земельну ділянку позивача.

Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 (кадастровий номер 2123283501:01:003:0017), повністю перекриває земельну ділянку позивача ОСОБА_1 , що є грубим порушенням земельного законодавства та принципу єдності прав на землю та нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку повинно бути безперешкодно реалізоване її власником, що в цій ситуації стає неможливим.

Так, відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. ст. 22, 23 ЗК України від 18.12.1990).

Раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449). Відповідно до вказаної постанови обов`язковим реквізитом Державного акту став кадастровий номер земельної ділянки.

Отже тільки після 02 квітня 2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 № 449 обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (п. 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI).

Із 01.01.2013 у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить (п. «Б» ч. 1 ст. 12 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється серед іншого шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. п. б, г ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 153 ЗК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI).

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (абзац 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила заповіт від 03 серпня 1991 року за реєстровим номером 23, посвідчений заступником голови Тур`я-Полянської сільської ради Ужгородського (Перечинського) району Закарпатської області Сухан М.В., яким заповіла позивачу у цій справі свій будинок та сарай, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , та 0,06 га земельної ділянки, що підтверджується рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області у справі № 304/27/24 від 28 червня 2024 року, що у свою чергу під сумнів наявне право власності не ставить.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин сторона враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з п. 9 ч. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку.

Відповідно до ч. 4 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України «Про Державний земельний кадастр». Під втручанням у діяльність Державного кадастрового реєстратора розуміється прямо не передбачена законодавством дія будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань, яка стосується здійснення Державним кадастровим реєстратором повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Зі змісту ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в трьох випадках, які розмежовані законодавцем таким чином: 1) поділ чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Суд уважає, що наявні підстави констатувати порушення прав позивача ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки, внаслідок прийняття акту органом місцевого самоврядування, який в силу вимог вищенаведених норм діючого законодавства підлягає скасуванню з подальшим скасуванням державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання недійним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і скасування запису в Державному земельному кадастрі задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Сімерківської сільської ради від 05.08.2010 року № 189 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , та передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0.1785 га за адресою: АДРЕСА_2 , та виданий на підставі цього рішення державний акт серія ЯЛ № 105964 від 18 березня 2011 року.

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (запис в поземельній книзі) за кадастровим номером 2123283501:01:003:0017, площею 0.1785 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним припиненням усіх речових прав щодо цієї земельної ділянки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1: Перечинська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, м. Перечин, пл. Народна, 16.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, код ЄДРПОУ 39769942; місцезнаходження: 79019, Львівська область, м. Львів, пров. В.Чорновола, 4.

Головуюча: Гевці В. М.